Рішення № 75741422, 12.04.2018, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/4614/17

Провадження № 2-а/653/4/18

РІШЕННЯ

іменем України

"12" квітня 2018 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Венглєвської Н.Б.,

секретаря - Копєйко Д.В.,

представника відповідача - Бондарєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області, про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області, в якому просять визнати противоправною бездіяльність Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2, визнати противоправною бездіяльність Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком, як науковому працівнику ОСОБА_3, а також просять зобов'язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, зобов'язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком, як науковому працівнику ОСОБА_3 з 07 жовтня 2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни.

В поданому позові представник позивачів ОСОБА_4 подані позовні вимоги обґрунтовує тим, що до листопада 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 отримував пенсію за віком, ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком, як науковий працівник, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку із чим виплату пенсії припинено. 09.11.2017 року представник позивачів ОСОБА_4 звернувся до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області із заявами про перерахунок та поновлення пенсії з 07.10.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства України, як непрацюючим пенсіонерам, дітям війни, здійснити запити пенсійних справ, інших недостатніх для поновлення виплати пенсії документів.

Листами Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області №3126/03 та №3125/03 від 01.12.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в поновленні пенсії було відмовлено. В обґрунтування відмови управлінням зазначено, що відповідно до п.1.5 порядку заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником. Заява про запит пенсійної справи подається пенсіонером особисто за новим місцем проживання (реєстрації). Вважає противоправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, виходячи з наступного. Рішенням Конституційного суду України №25/рп/2009 року визнано не конституційним положення п..2 частини 1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та втратили силу з моменту прийняття. Таким чином після ухвалення рішення Конституційним судом України у пенсіонерів відновилось право на отримання раніш нарахованої та призначеної пенсії, а в управліннях Пенсійного фонду України відновився обов'язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонерів, а тому з дня набрання рішення №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ст.8 ч.1 п.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст.44 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до п.2.8 Порядку подання і оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.16 ч.1 п.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Кодексу. Згідно ст.42 ч.1,2 цього закону пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. З урахуванням віку позивачів станом на 02 вересня 1945 року вони мають право на надбавку до пенсії, як дітям війни. Позивачі являються громадянами України, реєстрація місця проживання, чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_1 в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги позивачки не визнала, так як заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Свої заперечення на позов обґрунтувала наступним. Статтею 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які згідно з цим Законом досягли встановленого цим законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року, то п.14-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що громадяни України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства РФ та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення РФ, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку визначеному Кабміном України.

Згідно п.5 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабміну України від 02 липня 2014 року №234, порядок звернення осіб за призначення (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів РФ, зазначених у пункті цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики. Згідно з п.1.5 Порядку 22-1 заява, в т.ч. про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерам, які зареєстровані на території АР Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів РФ - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. Відповідно до п.2.9 Порядку 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. З матеріалів справи не вбачається наявність документально підтвердженого факту представництва ОСОБА_4 інтересів позивачів. Із документів, які надіслані поштовим відправленням (не надані особисто), до заяви від 09.11.2017 року підписаної ОСОБА_4 як довіреною особою, надано нотаріально посвідчені копії паспортів на ОСОБА_2 НОМЕР_1 та ОСОБА_3 НОМЕР_2 для виїзду за кордон, паспортні дійсні до 16.04.2018 року, пенсійних посвідчень, копії картки платника податків, заяви про поновлення виплати пенсії. Документів про неотримання пенсії від органів РФ та декларації про відсутність громадянства від держави-окупанта не надходило. Звернення щодо поновлення пенсії через довірену особу відбулося з порушенням процедури, визначеної Порядком 22-1, який передбачає особисте звернення особи за поновленням пенсії в органи Пенсійного фонду України з наданням оригіналу паспорту. Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію за новим місцем проживання реєстрації. Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особисто із заявою та документами необхідними для вирішення питання про поновлення пенсії до відповідного територіального управління Фонду особисто не звертались. Згідно п.2,8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, поновлення, виплата пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам, що діяло на дату призначення пенсії. Тож вимоги позивачів здійснити поновлення пенсії виключно в автоматичному порядку без ідентифікації особи з дати набрання чинності рішення КС від 07.10.2009 року не відповідають нормам чинного пенсійного законодавства України. Крім того трудова книжка (або її належним чином завірена копія) до заяви не були надані, тому підстави для нарахування індексації не має. Компенсація сплачується і нараховується у разі, якщо нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію.

Також вважає, що позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду, який відповідно до вимог ст.122 КАСУ є шестимісячий. Просила відмовити в задоволенні позову.

Суд вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до листопада 2004 року проживали в АДРЕСА_2, отримували пенсію, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язкц із чим виплату пенсії припинено, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень НОМЕР_3, НОМЕР_4. 16 квітня 1998 року вони отримали паспорт громадянина України з правом виїзду за кордон, дію якого було продовжено останній раз до 16.04.2018 року. Тільки 09.11.2017 року представник позивачів звернувся із заявами та документами, які перелічені в заяві, це трудова книжка, нотаріально засвідчені копії довіреності, копії паспортів до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного Фонду Херсонської області для вирішення питання призначення пенсії, однак заяви залишились без задоволення і було відмовлено відповідачем в поновленні та виплаті пенсії позивачам ОСОБА_2, що підтверджується листами відповідача від 01.12.2017 року за №3126/03, 3125/03, у зв'язку з чим позивачі звернулися до Генічеського районного суду з позовами.

Згідно ч.1 ст.64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Статею Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України,іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території України, якщо інше не передбачено законодвством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України. Статтею 8 ч.4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами на умовах та в порядку,передбачених цим законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2014 року затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя. Даним порядком визначено механізм виплати пенсій та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного фонду Російської Федерації. З урахуванням положень Порядку виплати пенсії, позивачі не проживають на території АР Крим з 1998 року і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного фонду Російської Федерації, так як припинення пенсії було у зв'язку з виїздом за кордон до Ізраїлю. Призначення пенсії регулюється ст.44 Закону 1058-ІУ, частиною першою якої встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що представник позивачів діяв в межах чинного законодавства. Відмова відповідача про поновлення і виплату пенсії позивачів з підстав, що вони не звернулися особисто судом не приймається, так як це суперечить рішенню Конституційного Суду від 07.10.2009 року. Однак з урахуванням заперечень відповідача, що паспорти, які підтверджують громадянство України позивачів дійсні до 16.04.2018 року, і позивачами та його представником не надано доказів їх продовження, а також відсутність пенсійної справи, тому суд погоджується з запереченнями відповідача про відсутність підстав для задоволення позову стосовно зобов'язання відповідача поновити виплату пенсію позивачам, оскільки позивачі не можуть підтвердити громадянство України на момент розгляду поданого позову та відсутні підстави для її поновлення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.58,64 Конституції України, ст.2 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.8,49,51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.5 , 77, 79, 90, 244-246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання противоправною бездіяльності щодо непоновлення пенсії за віком та зобов'язання поновити виплату пенсії за віком, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, компенсацій, індексації, надбавок та доплат відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області.

Суддя: Н.Б.Венглєвська