Постанова № 75741066, 01.08.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 689/309/18

Провадження № 22-ц/792/957/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

секретаря: Кошельника В.М.

учасники справи: ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5,

представник відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року (суддя - Кульбаба А.В.) за позовом ОСОБА_4 до Куявського обласного дитячого психоневрологічного санаторію про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

В січні 2018 року ОСОБА_4, звертаючись в суд із зазначеним позовом вказувала, що з 05.06.2013 року вона працювала на посаді завідувача господарством Куявського обласного дитячого психоневрологічного санаторію. Наказом головного лікаря №1-ос від 02 січня 2018 року її було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. 01 листопада 2017 року вона була письмово попереджена про те, що посада завідувача господарством з 01.01.2018 року буде скорочена, тому вона підпадає під звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства. 02.01.2018 року їй для ознайомлення був наданий наказ головного лікаря санаторію № 1-ос про її звільнення. У п.4 цього наказу було зазначено, що підставою її звільнення, у тому числі, є відмова від запропонованої їй вакантної посади охоронника від 02.11.2017 року. Підтверджувати своїм підписом ознайомлення з наказом про звільнення вона відмовилась у зв'язку з тим, що фактично 02.11.2017 року переведення її з посади, яку вона обіймала та яка підлягала скороченню, на вакантну посаду охоронника їй запропоновано не було та від переведення на цю посаду вона не відмовлялась. Про її відмову від ознайомлення з наказом про звільнення 02.01.2018 року був складений акт, в якому, у тому числі, зазначено, що причиною її відмови є непогодження з формулюванням пункту 4 підстави наказу. Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Враховуючи викладене, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №1-ос від 02.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_4 та поновити її на роботі, стягнути з відповідача починаючи з 02.01.2018 року на її користь середній заробіток за час вимушеного ________________

Головуючий у першій інстанції: Кульбаба А.В. Категорія: 54,55

Доповідач: Янчук Т.О.

прогулу.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дійсно 01.11.2017 року вона була попереджена про звільнення у зв'язку із скороченням займаної нею посади, в якому було зазначено також про те, що на даний момент у закладі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування. Проте, у наказі про її звільнення п.4 було зазначено, що підставою її звільнення, у тому числі, є її відмова від запропонованої посади охоронника 02.11.2017 року. Вказана обставина не відповідає дійсності. Враховуючи вказане, ОСОБА_4 відмовилась підтверджувати ознайомлення з наказом своїм підписом. Факт того, що перед звільненням їй інша посада протягом двох місяців не пропонувалась підтверджено показами свідків, допитаних за клопотанням позивачки, проте суд у своєму рішенні правової оцінки її доводам не надав.

У відзиві на апеляційну скаргу головний лікар Куявського санаторію заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 05 червня 2013 року перебувала у трудових відносинах з Куявським обласним дитячим психоневрологічним санаторієм та займала посаду завідуючої господарством.

Наказом № 88-ОС головного лікаря Куявського обласного дитячого психоневрологічного санаторію від 26 жовтня 2017 року на виконання рішення оперативної наради ДОЗ ОДА «Про розгляд штатних розписів обласних закладів охорони здоров'я на 2018 рік» від 12.09.2017 року, у штатний розпис Куявського санаторію на 2018 рік внесено зміни, а саме згідно п.1.1. з 01.01.2018 року виведено із штатного розпису на 2018 рік та скорочено посаду 1,0 штатну одиницю завідувача господарства, 1,0 штатну одиницю прибиральника службових приміщень, 0,5 штатної одиниці молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету, 0,25 штатної одиниці робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків; п.1.2. з 01.01.2018 року введено до штатного розпису посаду 1,0 штатну одиницю охоронника, 0,25 штатної одиниці електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування з 4 групою допуску.(а.с. 14).

Наказом головного лікаря № 92-ОС від 31.10.2017 року затверджено новий штатний розпис Куявського санаторію на 2018 рік (а.с. 16).

Відповідно до наказу № 93-ОС від 01.11.2017 року головним лікарем було уповноважено бухгалтера ОСОБА_8 під підпис вручити персональне попередження працівникам, які займають ці посади, про майбутнє їх звільнення в зв'язку із скороченням штату, та запропонувати цим працівникам переведення, за їх згодою, на вакантні посади, а також попередити цих працівників, що, у разі відмови від переведення або відсутності вакантних посад, вони будуть звільнені 01.01.2018 року за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 17).

01 листопада 2017 року позивач була попереджена про звільнення з посади завідувача господарством з 01 січня 2018 року за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату та змінами в новому штатному розписі Куявського санаторію на 2018 рік; також позивача повідомлено про те, що на даний момент у закладі відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування і у разі виникнення вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства. Ця обставина підтверджується копією попередження про скорочення штату Куявського санаторію від 01.11.2017р. (а.с. 20).

02 листопада 2017 року бухгалтером ОСОБА_8 складено акт про відмову працівника від ознайомлення з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням штату та відмову від переведення на іншу посаду, згідно якого ОСОБА_4 відмовилася підписати попередження про звільнення від 01.11.2017 року та відмовилася від запропонованої посади охоронника, яка буде введена в штатний розпис Куявського санаторію з 01.01.2018 року (а.с. 21).

Крім того, вакантна посада охоронника повторно була запропонована позивачці в день звільнення 02 січня 2018 року, на заміщення якої ОСОБА_4 згоди (заяви) не дала.

Наказом головного лікаря №1 ОС від 02 січня 2018 року ОСОБА_4 була звільнена із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 23).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що звільнення позивачки було проведено з дотриманням вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Разом з тим, суд встановив, що роботодавець запропонував позивачці для заміщення усі наявні вакантні посади за відповідною спеціальністю.

Такий висновок ґрунтується на встановлених судом першої інстанції обставинах справи при правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з вимог статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади.

Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмовою заявою про таке переведення.

Установивши, що відбулося скорочення посади, яку обіймала позивачка, та що їй було запропоновано відповідну вакантну посаду, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачку звільнено з дотриманням вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги, щодо того що позивачці не пропонувалась вакантна посада охоронника не спростовують зазначені висновки суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а саме актів про відмову від переведення на іншу посаду (а.с.21,25) позивачці було запропоновано заміщення вакантної посади охоронника, однак вона згоду не дала.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції, не дана належна оцінка поясненням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили той факт, що перед звільненням позивачки їй інша вакантна посада не була запропонована не впливають на правові висновки суду, та зводяться до переоцінки доказів. При дослідженні зазначених доказів суд дійшов висновку, що дані свідки не були в приміщенні бухгалтерії коли позивачу пропонувалось заміщення вакантної посади охоронника.

Інші доводи апеляційної скарги теж не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук