Ухвала суду № 75740948, 30.07.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/176/18

УХВАЛА

30 липня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Місінкевича A.Л, суддів: Антонюка О.В., Навроцького В.А, за участю: секретаря Сідляра В.М., прокурора - Щур І.В., потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника - адвоката Плахотнюка O.A., провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 676/176/18 на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190; частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького міськрайонного суду надійшов складений 29.12.2017 року старшим детективом Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондарчук P.M. та затверджений старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Омельченко О.М. обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190; частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 369 КК України.

Дане провадження підсудне Хмельницькому міськрайонному суду, підстав для закриття провадження не має.

Заслухавши думку учасників судового засідання, зокрема прокурора, із яким погодилась потерпіла та її представник про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, думку обвинуваченого та його захисника, які клопотали перед судом про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, ознайомившись з матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вищевказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому згідно п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст 314 КПК Укрїни суд має право ухвалити рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На переконання суду перед відповідністю вимогам цього кодексу розуміється не лише формальне дотримання положень ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акту, але і дотримання інших положень КПК України, якими забезпечується виконаня завдань кримінального провадження передбачених ст. 2 КПК Україн і дотримання загальних засад кримінального провадження визначених ст. 7 КПК України.

Так, зокрема, пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити : виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, таких вимог Кримінального процесуального Кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190; частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 369 КК України на переконання суду, органом досудового слідства в повній мірі не виконано.

Так, ознайомившись з обвинувальним актом, не даючи оцінку щодо реальності та дійсності події злочину та можливої причетності обвинуваченого до скоєного, що може бути перевірено та встановлено судом, відповідно до положень глав 27, 28 КПК України, лише під час судового розгляду на підставі дослідження та аналізу доказів, суд стверджує, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є неконкретним, не зрозумілим і суперечливим.

За змістом обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що виконавши усі дії, які вважав необхідним для заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство) у особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.06.2017 року складає 1301155 грн. та відповідно до частини 4 примітки до статті 185 КК України є особливо великим розміром, однак злочин не був доведений ним до кінця, з причин, які не залежали від його волі, оскільки його було затримано уповноваженими службовими особами Національного антикорупційного бюро України (18 а.с. обвинувального акту) та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України: закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом обману.

Також ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені дій, а саме: переконання та погрози спрямовані на формування у ОСОБА_1 умислу на надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів особам уповноваженим на виконання функцій місцевого самоврядування - депутатам Хмельницької обласної ради: голові постійної комісії з питань будівництва, житлово-комунального господарства, інвестиційної політики, природокористування та екології Хмельницької обласної ради ОСОБА_8, голові постійної комісії з бюджету та фінансів обласної ради ОСОБА_9, та голові Хмельницької обласної ради ОСОБА_10, тобто службовій особі, яка відповідно до п. 3 ч. 3 примітки до ст. 368 КК України займає особливо відповідальне становище, не вчинення ними дій, спрямованих на організацію проведення перевірок додержання вимог чинного законодавства у ході господарської діяльності школи-інтернату, не перешкоджання фінансуванню робіт по будівництву спортивного залу з басейном та котельнею у школі -інтернаті, забезпечення її перемоги у конкурсі на посаду директора школи - інтернат та укладення з нею контракту, т.т. у вчиненні підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище за вчинення та не вчинення службовою особою в інтересах того хто дає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, та вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України (а.с. 25 обвинувального акту). Викладення даного формулювання обвинувачення є не логічним та не містить будь-якої змістовної загрузки - автор обвинувального акту пропустив слова, які дають зрозуміти кінцеве значення сформульованого обвинувачення.

В розумінні ст. 190 КК України обманом є повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виявлятись в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів, тощо. Обман застосовується з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі майна і добровільності передачі майна.

Одночасно формулювання обвинувачення ОСОБА_5 по епізоду закінченого замаху на шахрайство, є не конкретним, а відтак не зрозумілим, оскільки вчинення протиправних дій одночасно такими способами як то «шляхом обману та шляхом підбурювання особи до надання пропозиції і надання неправомірної вигоди службовим особам» не передбачено законом.

Зазначені способи заволодіння чужим майном не є тотожними, складають окремі дії. В свою чергу дії: по підбурюванню особи до надання пропозиції і надання неправомірної вигоди службовим особам не передбачені, як спосіб заволодіння чужим майном за диспозицією ч. 4 статті 190 КК України. Крім того в обвинувачені не вказано та не конкретизовано в чому проявився обман, а наведені лише відомості, які ОСОБА_5 повідомляв ОСОБА_1

Отже, в обвинувальному акті вказано, що обвинувачений повідомляв потерпілій відомості однак чи ці відомості є неправдивими із обвинувального акту не зрозуміло, в обвинувачені не вказано, які неправдиві відомості ОСОБА_5, з метою заволодіння чужими коштами, повідомив потерпілій чи замовчав відомості, які мали бути повідомлені потерпілій. Одночасно в обвинувальному акту не вказано, що спонукало потерпілу передати кошти обвинуваченому, чи добровільно передано грошові кошти чи не добровільно. Крім того, в обвинувачені вказується про переконування та погрози, що не є способом заволодіння майном шляхом обману, таким чином не вказано, яким способом ОСОБА_5 намагався заволодіти чужим майном. Одночасно в обвинувачені зазначено про закінчений замах, але не вказано чи заволодів ОСОБА_5 грошовими коштами, чи отримав він грошові кошти. Тому суд вважає, що дане обвинувачення є не конкретним.

Стосовно обвинувачення ОСОБА_3 по підбурюванню до надання неправомірної вигоди (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України) вказано, що останнім були вчинені дії по «переконуванню та погрози», проте в обвинувачені не вказано в чому проявились дії по переконуванню, а в чому погрози.

Обвинувачення вказує про наявність погроз, проте відсутнє будь-яке описання чи посилання на погрози, в чому вони проявились, яким чином відбулось висунення та оголошення погроз потерпілій з боку обвинуваченого. Саме формулювання обвинувачення вказує, що ОСОБА_5 вчиняв дії по підбурюванню до надання неправомірної вигоди шляхом обману. Отже, дане обвинувачення за даним епізодом є суперечливим, оскільки «погрози та переконання» не є обманом і можуть становити окремі протиправні дії. Дані обставини в обвинувачені свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи та формулювання обвинувачення правовій кваліфікації.

Зазначена неповнота та неконкретність і суперечність обвинувачення обмежує уяву про можливий характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення кримінального правопорушення, спрямованість умислу. Разом з тим, такі обставини мають важливе значення для створення конкретного складу злочину.

Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст.11 Кримінального Кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і він повинен відповідати вимогам передбаченим у статі 291 КПК України.

Частиною 3 ст.42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють або обвинувачують. Положенням п. (а) ч. З ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., також зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Наявність вказаної вище неповноти в обвинувальному акті, не конкретність та суперечливість обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів обвинуваченого - право на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами.

Законодавець, безпосередньо, не передбачив в якості підстав для повернення обвинувального акту прокурору невідповідність правової кваліфікації фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення, оскільки очевидним, в силу положень ч. 2 ст. 9 КПК України є той факт, що така невідповідність є недопустимою і такою, що сама по собі свідчить про необґрунтованість обвинувачення, нівелює підстави і законність здійснення судового розгляду.

Таким чином вимоги Кримінального процесуального кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 на переконання суду, органами досудового слідства та прокурором виконано не повністю, оскільки фактичні обставини правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, не містить чітко сформульованого обвинувачення, чим порушено конституційних принципів права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні, роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314, 315 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передачених частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190; частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 369 КК України, повернути прокурору у зв'язку із його невідповідності вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Судді