Рішення № 75740283, 01.08.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/319/18

Справа №754/15387/17

РІШЕННЯ

Іменем України

01 серпня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Базік А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача Мних Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2017р. суддею ОСОБА_6 відкрито провадження по цивільній справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

16.01.2018р. у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_6 та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла для розгляду судді Бабко В.В.

Позовні вимоги позивач мотивує наступним.

Позивач з досягненням пенсійного віку, а саме з 15.08.2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Але за результатами розгляду його звернення листом від 08.09.2017р. відповідачем надано відповідь № 7495/13, у якій відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю законних підстав, оскільки відсутній документ, що засвідчує громадянство позивача. Разом з тим, ОСОБА_3 зазначає, що в своїй заяві від 15.08.2018 року він вказав, що надати оригінал паспорт громадянина України не має можливості, так як його вилучили у зв'язку з виїздом на приживання за кордон та надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач вважаючи вищезазначені дії відповідача неправомірними, вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до постанови КМУ від 29 березня 2017 р. №203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві" відбулась реорганізація шляхом злиття Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Правобережного, Лівобережного, Центрального об'єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м.Києві. У зв'язку з цим змінено назву відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

В судове засідання 01.08.2018 року позивач не з'явився, подавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2018 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення повістки, причину нез'явлення суду не повідомили, відзив суду не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою для оформлення пенсії за віком. Однак, листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.09.2017р. №7495/13, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю законних підстав, оскільки відсутній документ, що засвідчує громадянство позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою похилого віку, яка потребує пенсійного і соціального забезпечення, оскільки досягла пенсійного віку і має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком, він народився та проживав на території України з 1957року по 2014рік. Постійно працював в Україні, має безперервний стаж роботи з 06.08.1976 року по 30.06.2012 року, разом з часом проходження військової служби з 22.11.1977 року по 23.11.1979 рік, що підтверджується копією трудової книжки, копіями довідок з ТОВ «Істерн Партнер» та довідки Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату.

З копії свідоцтва про народження, з копії паспорту та копії закордонного паспорту вбачається, те що позивач є громадянином України, що свідчить про відсутність будь-яких підстав вважати, що позивач втратив громадянство України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі, як це встановлено в ст. 44 вищевказаного Закону України, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. До заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), в тому числі органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 2.25 вищевказаного порядку, передбачено можливість використання при призначенні пенсії паспорт громадянина України для виїзду за кордон: «До заяви про виплату пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачу у реалізації конституційного його права на пенсійне забезпечення та призначенні йому пенсії за віком.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. За громадянином України зберігається громадянство України незалежно від місця його проживання.

Згідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантуються.

Статею 24 Конституції України, передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Тобто виходячи із положень Конституції України, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. В поданій заяві позивач просив призначити йому пенсію за віком, невідповідність документів та про відсутність угоди з питань пенсійного забезпечення не може бути умовою для відмови в призначенні пенсії чи розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 45, ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п.1.7 вищевказаного порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З урахуванням викладеного, є неправомірним посилання відповідача про відмову у призначенні пенсії як на підставу такої відмови ненадання паспорту громадянина України або посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в місті Києві не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності.

Позивачем навпаки, надані суду всі необхідні документи, що дають право на призначення пенсії за віком.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій, а заявлений адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Загальною декларацією прав людини, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», статтями 2, 5-12, 18, 30, 71, 94, 99, 100, 104, 161-162, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком - протиправними.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві призначити і виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.08.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчисляється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено та підписано 23 липня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, місце знаходження за адресою: 04053, м.Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16.

Суддя В.В. Бабко