Рішення № 75739773, 31.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/75/18

Справа №754/2324/17

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2018 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуючого судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Базік А.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 за участю представників відповідача Садова О.Г., Мних Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва під головуванням судді Шевчука О.П. від 23.02.2017 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2018 року, вищезазначена справа за єдиним унікальним номером 754/2324/17-а, номер провадження 2-а/754/75/18, передана судді Бабко В.В. у зв'язку з звільненням судді Шевчука О.П.

Позивач ОСОБА_6 позовні вимоги мотивує наступним.

Позивачу з 12.02.2001 року призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». 25.05.2016 року ОСОБА_6 звернулась до відповідача з метою призначення пенсії за віком. З листа Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу стало відомо, що при розрахунку розміру її пенсії за віком було застосовано показник середньої плати (доходу) на одну застраховано особу в цілому по Україні за 2007 рік. Застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік відповідач мотивував тим, що в 2016 році після звернення ОСОБА_6 їй було переведено з пенсії за вислугою років, яка призначається згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком. З зазначеними діями позивач ОСОБА_6 не погоджується, вважає їх незаконними, оскільки, в першу чергу, порушують ст. 46 Конституції України право на соціальний захист в старості. Позивач вважаючи вищезазначені дії відповідача неправомірними, вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до постанови КМУ від 29 березня 2017 р. №203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві" відбулась реорганізація шляхом злиття Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Правобережного, Лівобережного, Центрального об'єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м.Києві. У зв'язку з цим змінено назву відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просити суд задовольнити. На судове засідання 31.07.2018 до суду надійшла заява від ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.03.2018 та 16.04.2018 року заперечували проти позовних вимог, надали суду заперечення відповідно до яких, зазначили що 25.05.2016року ОСОБА_6 було подано заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Управління відповідно здійснило таке переведення. 31.10.2016 року позивач звернувся до Управління із зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян», яке надійшло на адресу управління поштою та було зареєстроване 08.11.2016 року щодо порядку розрахунку суми пенсії за віком. 15.11.2016 року управління листом повідомлено, що при переведенні на пенсію за віком розмір пенсії розраховано вірно, з урахуванням вимог чинного законодавства. У своєму адміністративному позові позивач вважає, що у 2001 році була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а у 2016 їй необхідно було знову призначити пенсії відповідно до «іншого» закону, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З приводу зазначеного, просимо звернути увагу, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, 05.11.1991 втратив чинність, крім застосування окремих положень. У 2004 році, набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто на момент звернення позивач у 2007 році, призначала пенсія уже за цим законом, з урахуванням ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ЇУ від 09.07.2003 року, а саме п. 16 зазначено, «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.» Таким чином, позивачу фактично призначена та розрахована пенсія відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, переведення з виду на вид в межах одного закону відбувається із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передував року призначення у позивача призначення відбулося в 2001 році.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.02.2001 року призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». 25.05.2016 року ОСОБА_6 звернулась до відповідача з метою призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

31.10.2016 року позивач звернулась до відповідача із запитом про роз'яснення порядку розрахунку пенсії та нарахування підвищень до неї.

Лівобережним об'єднанім управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.11.2018 року позивача було повідомлено, що позивач ОСОБА_6 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі - 1172,43грн. Згідно заяви від 12.02.2001 року ОСОБА_6 було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії було розраховано при загальному трудовому стажі 35 років, 10 місяців, 14 днів, обрахованому по 31.01.2008, коефіцієнті стажу - 0.43000, середньомісячному заробіткові - 960 грн. 11 коп., узятого за оптимально вигідні періоди роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2008, (який розраховано за формулою: середня зарплата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії (за повний 2007 р.) х коефіцієнт заробітної плати =1197 грн. 91 коп. х 0.80149). Загальний розмір пенсії становив - 542 грн. 93 коп. із них: 960 грн. 11 коп., (середньомісячний заробіток обчислений відповідно до ст.40 Закону, 1197 грн. 91 коп. х 0.80149) х 0.43000, (коефіцієнт стажу обчислений відповідно до ст. 25 Закону) = 412 грн. 85 коп. (загальний, розмір пенсії за вислугу років) + 68 грн. 15 коп. (доплата до прожиткового мінімуму) + 61 грн. 93 коп. (доплата за понаднормативний стаж, яка обчислена відповідно до ст. 28 Закону).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на час призначення позивачеві пенсії, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія за вислугу років зазначеним Законом не передбачена.

Відповідно до статті 7 цього Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Таким чином, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Також, встановлено, що позивачу з 25 травня 2016 року було проведено перерахунок пенсії, в зв'язку із зміною мінімального розміру пенсії, який встановлений на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням середньої заробітна плата по Україні за 2007 рік.

Оскільки пенсія за віком призначена позивачу 25.05.2016 року застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати за 2013-2015 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата.(дохід), за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-УІ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних, органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої, заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, особам, які звернулися за призначенням пенсій в 2016 році, пенсії повинні призначатися із застосуванням середненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2013-2015 роки.

Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; вимогам ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, та вимогам абзацу 1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та вимогам частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Верховний Суд України від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15 висловив свою позицію стосовно того, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в місті Києві не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій, а заявлений адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 139 КАС України, тобто, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. 2, 4, 5-11, 14, 72-79, 94, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_6 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховано особу за 2007 рік при розрахунку пенсії ОСОБА_6.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу за 2013-2015 рік, починаючи з 25.05.2016 рокута провести відповідні виплати з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчисляється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, місце знаходження за адресою: 04053, м.Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16.

Повний текс рішення складено та підписано 31 липня 2018 року.

Суддя В.В. Бабко