Рішення № 75739728, 20.06.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3089/17

провадження № 2/753/3143/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Расуловою А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

представник позивачів: ОСОБА_5

представники відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивачі) звернулися до суду з даним позовом, заявивши до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта», страхова компанія, страховик) вимоги про стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1917,50 грн. і трьох процентів річних в сумі 200 грн. та до ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, а саме: вартості відновлювального ремонту автомобіля за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування в сумі 422 120,60 грн.; величини втрати товарної вартості в сумі 99 096,71 грн.; вартість проведення оцінки в сумі 1 400 грн., та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. на користь кожного з позивачів.

Позов обґрунтований такими обставинами. 01.10.2016 на автодорозі Житомир-Могилів-Подільський з вини ОСОБА_4 - водія автомобіля НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої отримав механічні пошкодження автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», 03.10.2016 власник автомобіля BMW ОСОБА_2 подала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування разом з усіма необхідними документами. Відповідно до положень п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування повинно бути виплачене до 31.12.2016, але фактично страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. було сплачене лише 26.01.2017. Страховик прострочив виплату страхового відшкодування на 25 днів, а отже відповідно до вимог п. 36.5. ст. 36 вищевказаного Закону та ст. 625 ЦК України він повинен сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Водночас відповідно до Звіту № 101/10/16 про оцінку вартості завданого збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 522 120,60 грн., а втрата товарної вартості транспортного засобу внаслідок його пошкодження - 99 096,60 грн. Отже враховуючи, що страхового відшкодування недостатньо для покриття усіх збитків позивача, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Дорожньо-транспортною пригодою позивачам заподіяно також моральну шкоду.

Внаслідок екстренного гальмування, зіткнення і з'їжання в кювет автомобіля BMW позивач ОСОБА_3 отримав сильний переляк та пережив нервовий шок, внаслідок чого і на цей час він відчуває страх від керування автомобілем, а всі пережиті обставини постійно спливають в його уяві. Також він переніс значні незручності, пов'язані з втратою часу на очікування поліції і оформлення ДТП, що порушило всі його плани та призвело до скасування ділових зустрічей.

Позивач ОСОБА_2, яка є власницею пошкодженого автомобіля, зазнала та зазнає по цей час великих матеріальних втрат, пов'язаних з відновленням пошкодженого автомобіля за власний рахунок та втратою його товарної вартості. Позивач повинна шукати великі кошти на ремонт автомобіля, позичати їх у знайомих і близьких, розраховуючи на відшкодування збитку страховиком та винною особою. Придбавши новий омріяний автомобіль, наразі вона має автомобіль, який внаслідок пошкодження його в ДТП втратив відповідну престижність і ціну.

Ця подія змінила плани позивачів на майбутнє та нормальний хід життя родини. Замість того, щоб займатися діловими справами та справами родини, позивачі вимушені звертатися до страхової компанії, оцінювачів, адвокатів, брати участь в оглядах автомобіля та спілкуватися з винною особою, яка не бажає відшкодовувати завдану нею шкоду.

Представник ПАТ «НАСК «Оранта» подала письмові заперечення (відзив) на позов, у яких послалась на те, що позивачі невірно визначили кінцевий термін виплати страхового відшкодування та не врахували, що відповідно до платіжного доручення датою фактичної його виплати є 23.01.2017. Відтак страхова компанія прострочила виплату страхового відшкодування не на 25, а на 22 дні. Виходячи з наведеного, сума пені за період прострочення складає 1 687,67 грн., а три проценти річних - 180,82 грн.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 належним чином повідомлені про розгляд справи, проте в судове засідання вони не з'явилися без повідомлення причин неявки, письмовий відзив на позов не подали.

03.04.2018 до суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому він поставив позивачам запитання про обставини проведення оцінки вартості збитку. Однак зважаючи на те, що вказане клопотання подане після закінчення строку, встановленого судом для подачі відзиву, та без дотримання вимог ст. 93, 178 ЦПК України, 20.06.2018 суд постановив ухвалу (протокольну) про залишення його без розгляду.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

01.10.2016 на 10 км. + 50 м. автодороги Житомир-Могилів-Подільський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та BMW 730D, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3

Автомобіль BMW 730D, д.н.з. НОМЕР_3, належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 (а.с. 13).

Постановою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької обл. від 22.11.2016 у цій дорожньо-транспортній пригоді встановлено вину відповідача ОСОБА_4, яка допустила порушення вимог ПДР України, що і спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 12).

Цивільна відповідальність при використанні керованого ОСОБА_4 автомобіля НОМЕР_4, була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6590778 від 14.03.2016 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн. та нульовою франшизою (а.с. 52).

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування установленого зразка.

Судом встановлено, що 03.10.2016 позивач ОСОБА_2 звернулася до ПАТ "НАСК "Оранта" із заявою про страхове відшкодування, надавши усі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхової виплати (а.с. 81).

Страховим актом № ОЦВ-16-8088/1 від 13.01.2017 страховик визнав вищевказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, що становить 100 000 грн. (а.с. 82, 83).

Строки здійснення страхових виплат за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів визначені у п. 36.2 ст. 36 Закону 1961-IV.

Так, відповідно до вказаної норми страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його... .

Згідно з приписами ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у строк, встановлений у зобов'язанні.

Отже враховуючи, що заява про страхове відшкодування була подана позивачем 03.10.2016, страховик повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше 01.01.2017.

Банківська операція по перерахуванню позивачу страхового відшкодування була проведена 23.01.2017, що підтверджується платіжним дорученням від вказаної дати (а.с. 79, 80).

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи ПАТ «НАСК «Оранта» про те, що прострочення виплати страхового відшкодування склало 22 дні.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Прострочене страховиком зобов'язання є грошовим, а отже він в силу ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити … три проценти річних від простроченої суми.

В період прострочення облікова ставка Національного банку України становила 14,0000%, а отже згідно з наданим страховиком розрахунком розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування становить 1687,67 грн., а три проценти річних від простроченої суми - 180,82 грн. (а.с. 77, 78).

При вирішенні вимог, заявлених до ОСОБА_4, суд виходить із правила, встановленого ст. 1194 ЦК України, згідно якого особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підтвердження розміру цих вимог позивачем надано Звіт № 101/10/16 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартістю відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, становить 522 120,60 грн., а величина втрати товарної вартості транспортного засобу склала 99 096,71 грн. (а.с.18-50).

За проведення автотоварознавчого дослідження позивач сплатив 1400 грн. (а.с. 51).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, письмовими доказами.

Звіт про оцінку складений з врахуванням даних, отриманих під час огляду автомобіля позивача, проведеного в присутності представника ОСОБА_4 У Звіті спеціаліст, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача і зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, керуючись Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, провів ідентифікацію транспортного засобу, визначив ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, коефіцієнт його фізичного зносу на момент ДТП, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріальних збитків, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, який в даному випадку приймається рівним 0, та величини втрати товарної вартості .

Жодних доказів, які б спростовували висновки оцінювача, суду не надано, а тому суд вважає вказаний Звіт належним і допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків та покладає його в обґрунтування свого рішення.

Зі змісту Звіту про оцінку вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача включає податок на додану вартість.

П. 36.2 ст. 36 Закону 1961-IV передбачено, що в тому разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Однак враховуючи, що позивачем надано докази, які підтверджують факт понесення нею реальних витрат на ремонт автомобіля в сумі 525 000 грн. (а.с. 146), що перевищує розмір оціненої шкоди, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування, що підлягає стягненню з ОСОБА_4

Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 522 617,31 грн. (522120,60+ 99096,71+1400) - 100000).

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та ст. 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі оцінки наведених у позовній заяві доводів і аргументів та наданих позивачами доказів суд дійшов висновку про доведеність факту завдання водію автомобіля BMW 730D ОСОБА_3 душевних страждань і переживань, зумовлених самим фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду, що викликало стан переляку та нервового потрясіння. Суд вважає обґрунтованими і доводи ОСОБА_3 про те, що внаслідок потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду він змушений був витрачати час на очікування поліції і оформлення пригоди, що порушило його життєві плани та призвело до скасування ділових зустрічей.

Також суд вважає обґрунтованими і доводи власника автомобіля ОСОБА_2 про те, що винні неправомірні дії відповідача спричинили їй душевні страждання, викликані пошкодженням цінного майна, та зумовили істотні зміни у звичному способі її життя, оскільки вона змушена була відшуковувати кошти на ремонт пошкодженого автомобіля та витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, оцінювача, адвокатів та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

З урахуванням наведеного та великого розміру завданої матеріальної шкоди суд визнає обґрунтованою компенсацію завданої позивачам моральної шкоди в сумі 5 000 грн. кожному вважаючи, що такий розмір моральної шкоди є цілком розумним і справедливим.

Оскільки договором та нормами Закону 1961-IV відшкодування моральної шкоди страховиком не передбачено, саме ОСОБА_4 на підставі ст. 1167 ЦК України повинна відповідати за завдану її винними неправомірними діями моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позивачами вимог становив 584 434,81 грн. (1917,50 + 200 + 422 120,60 + 99 096,71 + 1 400 + 30 000 + 30 000).

За подання позовної заяви позивачі сплатили судовий збір в загальному розмірі 6 349,77 грн. (а.с. 4, 5, 6, 7).

Окрім того згідно поданої представником заяви позивачі понесли також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., що підтверджуються відповідними доказами, долученими до заяви (а.с. 53, 144).

Оскільки позов задоволений на 534 485,80 грн., тобто на 91% (534 485,80х100:584 434,81), на відповідачів слід покласти 91% понесених позивачами судових витрат, що становить 12 148,29 грн. (6 349,77 + 7 000)х91%).

З загального розміру присудженої до стягнення з відповідачів суми 0,35% припадає на ПАТ «НАСК «Оранта» (1687,67 + 180,82 х 100/534 485,80), а на ОСОБА_4 - 99,65%.

З загальної суми, присудженої до стягнення з відповідача ОСОБА_4, 99,1% суд стягує на користь позивача ОСОБА_2 (527 617,31х100/532 617,31), а 0,9% - на користь позивача ОСОБА_3

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд вбачає підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 з ПАТ «НАСК «Оранта» судових витрат в сумі 42,52 грн. (12 148,29х0,35/100), а з ОСОБА_4 - 12 039 грн. (12 105,77х99,1/100).

На користь ОСОБА_3 суд стягує з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 109,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1687,67 грн., три проценти річних в сумі 180,82 грн. та судові витрати в сумі 42,52 грн., а усього 1 911,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 522 617,31 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 12 039 грн. судових витрат, а усього 539 656,31 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 109,29 грн. судових витрат, а усього 5 109,29 грн.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_5.

Позивач: ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_6.

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДР 00034186.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

Повне рішення складене 02.07.2018.