Постанова № 75739227, 07.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Чернівці справа № 727/12093/17

Апеляційний суд Чернівецької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: комунальна медична установа «Міська стоматологічна поліклініка»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Чебан В.М., повний текст якого складено 11 травня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КМУ «Міська стоматологічна поліклініка», в якому просила стягнути на свою користь недоплачену заробітну плату за період з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 29 097,73 грн.

Посилалася на те, що згідно наказу №40-К від 16.08.1993 року вона прийнята на роботу в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» на посаду зубного техніка.

Наказом №59 від 19.08.2014 року вона була переведена з 1,0 ставки на 0,75 ставки техніком зубним ортопедичного відділення, наказом №35 від 04.11.2016 року позивачу було надано 0,25 ставки техніка зубного старшого ортопедичного відділення.

Вказує, що згідно п.1.1. Статуту, затвердженого рішенням 58 сесії Чернівецької міської ради №1466 від 14.10.2010 року КМУ «Міська стоматологічна поліклініка», та згідно із законодавством України є бюджетною установою охорони здоров'я, заснованою на власності територіальної громади м. Чернівців, яка повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету та є неприбутковою.

Про те, відповідачем допускаються порушення положень, які визначені Статутом, та чинного законодавства щодо виплати їй заробітної плати і зазначає, що їй визначена відрядна система оплати праці, згідно якої заробітна плата прямо пропорційна кількості виробленої продукції чи виконаної роботи і що вже на протязі

Провадження №22-ц/794/723/18 Категорія 55

тривалого часу відповідачем нараховується та виплачується заробітна плата, розмір якої менший за встановлену законом та Статутом поліклініки мінімальну заробітну плату, а також, що нею не виконуються норми виробітку по вині відповідача.

Посилається на те, що відповідно до п.п.6.8.12., 6.8.14 Статуту головний лікар Установи встановлює форми організації праці працівників, здійснює атестацію та раціоналізацію робочих місць, визначає їх необхідну кількість. Несе персональну відповідальність за стан і діяльність Установи, за додержання вимог чинного законодавства, рішень Чернівецької міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень Чернівецького міського голови, наказів Управління та цього Статуту, за результатами своєї діяльності, в тому числі, за цільове використання бюджетних коштів, за організацію виконання кошторису витрат і фінансових планів Установи.

Зазначає, що питання про навантаження роботою техніків зубних вже вирішується тривалий час керівництвом поліклініки.

Так, на підставі п.4.5. Положення про управління охорони здоров'я міської ради начальником управління був виданий наказ №205 від 18.11.2015 року про зобов'язання Головного лікаря КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 скасувати наказ установи №119-к від 07.08.2015 року; розробити та затвердити локальний документ, регламентуючий рівномірний розподіл навантаження на зубних техніків та керуватися ним в подальшому при розгляді питання оцінки продуктивності праці зубних техніків.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням Головним лікарем поліклініки даного наказу начальником управління ОСОБА_4 25.11.2015 року за вих.№07/03-1072 була направлена Чернівецькому міському голові Каспруку О.П. доповідна.

Вказує на те, що 15 грудня 2015 року головним лікарем поліклініки ОСОБА_3 підписаний наказ №136 про затвердження Положення про порядок видачі нарядів на виконання робіт, який визнано незаконним та скасовано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2016 року, а 17 листопада 2016 року в.о. головного лікаря ОСОБА_6 був підписаний наказ №131 «Про організацію контролю за розподілом нарядів на виконання робіт в зуботехнічній лабораторії», згідно якого визначено умови рівномірного навантаження техніків зубних зуботехнічними роботами, який скасований рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2017 року.

Позивач стверджує, що на сьогоднішній день робота поліклініки поставлена таким чином, що видача нарядів на виконання робіт техніками зубними продовжується покладатися на лікарів стоматологів-ортопедів ортопедичного відділення. Таким чином, розподіл зубопротезних робіт між техніками зубними є нерівномірним.

Крім того, на підставі колективного звернення КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» наказом Управління охорони здоров'я Чернівецької міської ради від 06.07.2017 року №159 було створено комісію, в ході роботи якої встановлено, що відповідно до КЗпП (ст.111, ст.113) зубні техніки регулярно перебувають у вимушеному «простої» не з власної вини. Керівником установи ситуація не аналізується та не приймається ефективні управлінські рішення для покращення ситуації.

Вважає, що ненадання їй, як зубному техніку, замовлень на виготовлення зубних протезів свідчить про умисне невиконання відповідачем обов'язків працедавця.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» про стягнення недорахованої заробітної плати відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 від імені позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність рішення обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Зазначає, що їй визначена відрядна оплата праці, згідно якої заробітна плата прямо пропорційна кількості виробленої продукції чи виконаної роботи, однак на протязі тривалого часу відповідачем їй нараховується та виплачується заробітна плата, розмір якої менший за встановлену законом та статутом поліклініки мінімальну заробітну плату, а також що нею не виконуються норми виробітку з вини відповідача по причині незабезпечення керівництвом поліклініки її роботою, оскільки робота побудована таким чином, що організацією роботи зубних техніків займаються лікарі-стоматологи, а не керівництво установи, у зв'язку з чим склалася ситуація, що одні зубні техніки перевиконують план, а інші залишаються без роботи, що позбавляє отримання гідної заробітної плати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, та в повній мірі їм відповідає.

Так, згідно заявлених вимог та обґрунтувань позовної заяви доведенню з боку позивача підлягало порушення відповідачем норм Статуту та вимог законів, що регулюють порядок оплати праці, а також вина керівника установи (відповідача) у вигляді умисного невиконання обов'язків роботодавця у період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року і, як наслідок, неправильність проведеного розрахунку та виплати заробітної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу №40-К від 16.08.1993 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» на посаду зубного техніка (а.с.20-21).

Наказом №59 від 19.08.2014 року вона була переведена з 1,0 ставки на 0,75 ставки техніком зубним ортопедичного відділення, наказом №35 від 04.11.2016 року позивачу було надано 0,25 ставки техніка зубного старшого ортопедичного відділення (а.с.20-21).

Згідно виписки по особовому рахунку позивачки за 2015 рік (а.с.22) ій у 2015 року нарахована заробітна плата в розмірі 20047,60 грн. Також, згідно виписки по особовому рахунку позивачки за 2016 рік (а.с.23) у 2016 року позивачці нарахована заробітна плата в розмірі 18291,38 грн. Згідно виписки по особовому рахунку позивачки за 2017 рік (а.с.23) позивачці у 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 15924,26 грн. При цьому, як вбачається з довідки про доходи позивачки (а.с.76-78), оплата праці позивачу проводиться за відрядною системою.

Пунктом 1.1 Статуту, затвердженого рішенням 58 сесії Чернівецької міської ради №1466 від 14.10.2010 року, визначено, що КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» є бюджетною установою охорони здоров'я, заснованою на власності територіальної громади м. Чернівці, яка повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету та є неприбутковою (а.с.25-26).

Засновником установи є Чернівецька міська рада. Координацію діяльності Установи здійснює управління охорони здоров'я Чернівецької міської ради (п.п.1.3., 1.5 Статуту). Засновник здійснює свої права Установи через департамент економіки міської ради, а в частині оперативного керівництва діяльністю Установи через управління охорони здоров'я міської ради.

У складі установи функціонує ортопедичне відділення із зуботехнічною лабораторією на умовах госпрозрахунку. Ортопедичне відділення має окремий розрахунковий рахунок в органах Державного казначейства України (п.6.7 Статуту).

Отже, хоча й сама установа утримається коштами місцевого бюджету та є неприбутковою, про те в її складі зуботехнічна лабораторія діє на

умовах госпрозрахунку.

На підставі частин 9 та 12 розділу І Переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138, платним є зубне протезування та стоматологічна допомога, що подається населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров'я.

При цьому, на час прийняття Статуту 06.07.1995 року з подальшими змінами до його затвердження в новій редакції 14.10.2010 року без врахування змін до законодавства, що регулюють діяльність таких установ, на нормативному рівні поняття госпрозрахунку було визначено у п. 1.9 Інструкції про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них, затвердженої Наказом ГУ Державного казначейства України від 11.08.1998 року № 63: госпрозрахунок - діяльність, заснована на самоокупності та самофінансуванні. Самоокупність - покриття витрат за рахунок власних доходів від реалізації товарів і послуг. Самофінансування - здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку

без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.

Таким чином, з моменту створення закладу за Статутом і за умовами, на яких приймалися зубні техніки на роботу, оплата їх праці здійснювалась за рахунок самоокупності та самофінансування без бюджетних асигнувань, що спростовує обґрунтування позову про наявність будь-яких умисних дій в недоплаті чи можливостей у адміністрації установи здійснювати доплату за відрядно-преміальною системою до ставки чи тарифікації з метою приведення до її мінімального розміру.

При цьому, за загально відомими фактами зменшення кількості пацієнтів та обставинами, які склалися на ринку надання стоматологічної допомоги внаслідок державного регулювання та збільшення ліцензування у зв'язку з переходом на конкурентні засади, це призвело до значного збільшення чисельності медичних закладів з наданням такого виду послуг, а правила прийому пацієнта лікарем-стоматологом із залученням, при необхідності за протоколом лікування, професійних навичок зубного техніка в ланцюгу лікар - зубний технік - лікар, не передбачають організацію прийому пацієнтів зубними техніками, тому що вони не є лікарями, а відповідальність за надане лікування залишається виключно за лікарем, що надає йому право у виборі техніка та виключає участь в цьому ланцюзі адміністрації установи.

В цих умовах головним лікарем установи вживалися заходи щодо регулювання діяльності установи шляхом зменшення кількості зубних техніків, про те органом оперативного управління КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» в особі управління охорони здоров'я ЧМР від 18.11.2015 року зобов'язано головного лікаря ОСОБА_3 скасувати наказ щодо скорочення чисельності працівників техніків зубних.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці та соціальної політики України №308/519 від 05.10.2005 року « Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» затверджено Умови оплати праці оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (а.с.47-48) та відповідно затверджено тарифікаційний список працівників ортопедичного відділення відповідача з 01.08.2017 року (а.с.49-50).

Відповідно до умов Колективного договору адміністрації та профспілкового комітету міської стоматологічної поліклініки на 2017-2018 роки: Адміністрація зобов'язується створити умови для стабільної і ефективної діяльності трудового колективу для надання належного гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, своєчасно та у повному обсязі забезпечити працівників матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання трудових обов'язків та створення належних умов праці. (п.2.1). Адміністрація зобов'язується: Своєчасно затверджувати штатний розклад і посадові оклади працівників з діючими схемами на основі Єдиної тарифної сітки. (п.4.8.1.)

Згідно п.4.9 цього Колективного договору, який охоплює частину визначеного позивачем періоду неотримання мінімальної заробітної плати, визначено, що у поліклініці для лікарів ортопедичного відділення і зубних техніків встановлено відрядно-преміальну оплату праці, при якій для вказаних працівників розмір заробітної плати визначається від фактично виконаних обсягів робіт. Решта працівників отримує заробітну плату у розмірі посадового окладу встановленого штатним розписом установи (а.с.151-156).

Відповідно до цього, помилковим є твердження позивача, що адміністрація установи крім створення належних умов праці, що передбачає відповідне робоче місце, та забезпечення матеріально-технічними ресурсами, що включає устаткування та матеріали для роботи, повинна була ще й забезпечувати замовленнями (пацієнтами).

Не заслуговують на увагу доводи позивача про втручання адміністрації закладу у розподіл лікарями-ортопедами замовлень між зубними техніками, оскільки сторони визнали обставину, за якою питання про регулювання такого розподілу виносилося на обговорення трудового колективу та прийняття рішення, про те було відхилене, тобто не підтримано необхідною більшістю, а на законодавчому рівні такий порядок не врегульований.

Відповідно до пункту 2.3. посадової інструкції техніка зубного в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» технік зубний зобов'язаний виконувати виробничий план.

Наказами №79 від 26.11.2014 року «Про норми навантаження технікам зубним ортопедичного відділення» (а.с.70); №80 від 26.11.2014 року «Про норми навантаження лікарів-стоматологів-ортопедів, техніків зубних» (а.с.71); №94 від 29.12.2014 року «Про норми навантаження» (а.с.75), які є діючими, встановлено, що розмір заробітної плати зубних техніків прямо-пропорційний виконанню плану умовних одиниць праці (надалі УОП).

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне

одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями ст.94 КЗпП України, ст.1, 2, 4 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи і організації і максимальним розміром не обмежується. До складу заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників; 2) додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно із ст.97 КЗпП України та ст.15 ЗУ «Про оплату праці» оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, яка може провадитися як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.90 КЗпП України при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Разом з цими, пунктами 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 pоку №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600

грн.

Пунктом 5 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII1 встановлено, що до внесення змін до колективних договорів угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 21 ЗУ «Про оплату праці» визначено, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (частина 2 статті 21).

При цьому, вина працівника має значення лише відносно браку та інших встановлених законом причин, тому посилання ОСОБА_1 на відсутність її вини не має значення до спірних трудових відносин в рамках цього спору.

Зазначені нормативні документи спростовують твердження позивача, що оплата праці за відрядно-преміальною системою суперечила Статуту чи нормам законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що норми виробітку при відрядній оплаті праці технікам зубним ортопедичного відділення в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» прив'язано до виконання ними плану умовних одиниць праці, а заробітна плата позивача безпосередньо залежить від обсягу виконаних робіт та відсотків виконання виробничого плану. Розміри нарахованої та виплаченої заробітної плати позивача у спірний період були нижчим за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (прожиткового мінімуму) лише у зв'язку з не виконанням нею місячної норми праці (плану УОП).

Спору між сторонами щодо нарахування оплати за практично виконаний план УОП не виникало та вимоги таким не обґрунтовувалися.

Також доводи апеляційної скарги обставин наявності фінансування відділення зубних техніків для доплат до мінімального розміру заробітної плати не містять.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /А.І. Владичан, І.Б. Перепелюк/

З оригіналом згідно: