Рішення № 75738707, 01.08.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/799/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Мазура Ю.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 (дата народження: 11.09.1972) на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість у розмірі 11179 гривень 97 копійок за кредитним договором № б/н від 22.03.2006 року, яка складається з наступного: 904 гривні 02 копійки – заборгованість за кредитом, 9267 гривень 38 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина) та 508 гривень 57 копійок – штраф (процентна складова). Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” судові витрати у розмірі 1762 гривні.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та відповідачем ОСОБА_1 22 березня 2006 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 22 та 23 березня 2006 року отримав кредит в сумі 999 гривень 10 копійок зі сплатою відсотків у розмірі 4% на місяць. Вказані обставини стверджуються копією заяви ОСОБА_1 від 22.03.2006 року, випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 22.03.2006 року по 17.05.2018 року.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата відсотків здійснюється щомісяця за попередній місяць (пункт 5.4 Правил користування платіжною карткою). Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7% від заборгованості. Вказана обставина зазначена у заяві ОСОБА_1

Згідно до пункту 9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Згідно до пункту 8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань передбачених цим договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 904 гривні 02 копійки, а також прострочив заборгованість по відсотках. Відповідно до умов договору відповідачу нараховані штрафи.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов’язань за цим договором, порушив свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

З розрахунків заборгованості станом на 17 липня 2018 року, які надані банком, вбачається, що процентна ставка на поточну заборгованість визначена в розмірі 48 % річних, процентна ставка на прострочену заборгованість визначена в розмірі 96 % річних.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 „Позика” глави 71 „Позика. Кредит. Банківський вклад”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Строк дії договору визначений сторонами до 22 березня 2007 року із автоматичним продовженням до 22 березня 2008 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 22 березня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 22 березня 2008 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, позивач не мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Така позиція закріплена у постанові Верховного Суду по справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року.

Таким чином, враховуючи при застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України вищезазначені висновки, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині нарахування процентів відповідно до умов договору після закінчення строку кредитування, тобто після 22 березня 208 року.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували домовленість сторін про застосування процентної ставки на прострочену заборгованість у розмірі 96 % річних.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд відхиляє як доказ розрахунок заборгованості за договором від 22.03.2006 року укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 17.05.2018 року наданий позивачем. Зокрема, в такому розрахунку застосована процентна ставка на прострочену заборгованість у розмірі 96 % річних. Крім того, нарахування процентів здійснювалося після закінчення строку кредитування.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача по відсотках, суд вважає за необхідне застосувати відсоткову ставку в розмірі 48 відсотків річних як таку, що була встановлена на момент укладення кредитного договору між сторонами. Така відсоткова ставка вказана у заяві ОСОБА_1 від 22 березня 2006 року.

Таким чином, заборгованість відповідача по відсотках, з урахуванням отриманих ним сум, за період з 22 березня 2008 року, тобто з дати коли у відповідача виникла поточна заборгованість, по 22 березня 2008 року визначена згідно наступного розрахунку:

412 гривень (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 1 день (період з 22.03.2006 року по 23.03.2006 року) Х 48% річних / 360 днів = 55 копійок.

999 гривень 10 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 29 днів (період з 23.03.2006 року по 21.04.2006 року) Х 48% річних / 360 днів = 38 гривень 63 копійки.

937 гривень 30 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 31 день (період з 21.04.2006 року по 22.05.2006 року) Х 48% річних / 360 днів = 38 гривень 74 копійки.

904 гривні 02 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 22 місяці (період з 22.05.2006 року по 22.03.2008 року) Х 4% в місяць = 795 гривень 53 копійки.

Нараховані відсотки складають 873 гривні 45 копійок. Від цієї суми віднімаємо 47 гривень 92 копійки, як суму сплачену відповідачем в рахунок погашення відсотків. Таким чином, заборгованість по відсотках складає 825 гривень 54 копійки.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи наведене, штраф у розмірі 5 % від суми позову складає 86 гривень 48 копійок.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 2316 гривень 04 копійки, в тому числі: основний борг в сумі 904 гривні 02 копійки, заборгованість по відсотках в сумі 825 гривень 54 копійки, та штрафи за несвоєчасність виконанням зобов’язань по договору в сумі 500 гривень та 86 гривень 48 копійок.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 365 гривень 01 копійку в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, до ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання якого с. Мошанець Кельменецького району Чернівецької області - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 2316 (дві тисячі триста шістнадцять) гривень 04 (чотири) копійки заборгованості за кредитним договором та 365 (триста шістдесят п’ять) гривень 01 (одну) копійку в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 серпня 2018 року.

Суддя: