Постанова № 75737543, 01.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 635/6944/17

провадження № 22-ц/790/3691/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В.,Кругової С.С.,

за участю секретаря судового засідання - Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Глибоцька сільська рада Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом і в порядку набувальної давності,

з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області, ухвалене 04 квітня 2018 року, під головуванням судді Шинкарчук Я.А., в залі суду в смт. Покотилівка,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 .звернулась до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивачем зазначено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на праві сумісної власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Харківського міжміського відділу приватизації 16.06.1995 року згідно з розпорядженням від 09.06.1995 року № 1860. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті спадкоємцями за законом першої черги, згідно положень статті 529 ЦК України (в ред. 1963 року), були її діти - ОСОБА_1 (позивач у даній справі), ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 (відповідачі у даній справі). Інших спадкоємців за законом першої черги не було. У встановлений законом шестимісячний строк, відповідно до вимог статей 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), спадщину після матері прийняли тільки три спадкоємця, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а також ОСОБА_1 фактично вступивши в управління і володіння спадковим майном.

ОСОБА_1 постійно мешкала в спірній квартирі ще з липня 1996 року з дозволу своєї матері ОСОБА_6 та до цього часу, але без реєстрації в ній, в тому числі і протягом шести місяців з часу відкриття спадщини проживала в цій квартирі, користувалася нею, робила поточні ремонти, сплачувала всі комунальні платежі, користувалась всіма речами домашнього вжитку своєї матері. Інші спадкоємці спадщину не приймали, бо не вчинили жодних дій, які б свідчили про її прийняття, на спадщину не претендували.

Відтак, позивач вважає, що в разі прийняття спадщини трьома спадкоємцями, за правилом рівності часток, кожен з ним повинен був набути в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, по 1/3 частині спадкового майна кожному. Оскільки спадкодавцю - ОСОБА_6 належала 1/2 частина спірної квартири, яка і входить до складу спадкового майна, позивач ОСОБА_1 відповідно має право претендувати на право власності на третю частину цього майна в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/6 частину цієї квартири (1/2 : 3 = 1/6). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 548 ЦК України (в ред. 1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, тобто фактично такі спадкоємці стали власниками спадкового майна, в тому числі, і позивач.

Однак, фактично спадковим майном користується весь цей час тільки ОСОБА_1 В 1999 році ОСОБА_1 зверталася до Харківського районного суду Харківської області з позовом про визнання за нею права власності на частину спірної квартири в порядку спадкування за законом, однак до кінця цю справу не довела. Так, спочатку рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14.12.2000 позов було задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірної квартири, а після скасування в порядку нагляду Харківським обласним судом цього рішення суду з направленням справи на новий розгляд через неповне з'ясування складу спадкового майна та кола спадкоємців на підставі протесту зам. голови Харківського обласного суду ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.02.2002 (справа № 2-54/2002) позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Повторно позивач до суду до цього часу більше не зверталася, тому, як вона зазначила, її законні спадкові права так і залишилися незахищеними. Про обставини залишення позову без розгляду ОСОБА_1 достовірно стало відомо після отримання позову ОСОБА_2 про захист права власності останньої та виселення ОСОБА_1 з цієї квартири.

З матеріалів цивільної справи № 635/4944/17, провадження № 2/635/2905/2017, за позовом ОСОБА_2 до мене, ОСОБА_1, третя особа Глибоцька сільська рада Харківського району Харківської області, про захист права власності та виселення, яка знаходиться в провадженні Харківського районного суду Харківської області (головуючий суддя Пілюгіна О.М..) позивачу стало відомо, що після залишення у 2000 році позову ОСОБА_1 без розгляду, а саме, 08.01.2003, Першою державною конторою Харківського району ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, реєстр № 3-9.

Проте, позивач вважає, що вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину спірної квартири є частково недійсним, бо не відповідає дійсним обставинам справи, адже свідоцтво видано нотаріусом тільки з урахуванням двох спадкоємців, що подали заяви про прийняття спадщини, без врахування третього спадкоємця, тобто ОСОБА_1, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, незважаючи на те, що в нотаріальній конторі про ці обставини було відомо, бо вони неодноразово давали відповіді на запити суду по справі № 2-54/2002, що не відповідає вимогам законодавства (положенням розділу VII «Спадкове право» ЦК України (в ред. 1963 року)). Видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом позивач вважає частково недійсним, а саме, в 1/12 частині, бо у разі прийняття спадщини у вигляді 1/2 частини квартири трьома спадкоємцями до кожного зі спадкоємців повинна була перейти 1/6 частина цього майна (1/2 : 3 = 1/6), а не 1/4 частина. Таким чином, частка ОСОБА_2 повинна бути зменшена на 1/12 частину (1/4 - 1/6 або 3/12 - 2/12). Відповідно до положень статті 48 ЦК України (в ред.1963 року) недійсною є та угода, тобто дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, що не відповідає вимогам закону. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 203, 215 ЦК України (в ред. 2003 року). Вищенаведене дає позивачу підстави ставити перед судом питання про визнання такого свідоцтва частково недійсним, з тих підстав, що спадкове майно фактично було успадковане трьома спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках, тобто по 1/3 частині кожним, а не тільки ОСОБА_2 і ОСОБА_8

Окрім того, ОСОБА_1 з липня 1996 року, з дозволу своєї матері ОСОБА_6, яка була важко хворіла та потребувала стороннього догляду за станом здоров'я, постійно мешкає в спірній квартирі АДРЕСА_1 аж до цього часу. До дня своєї смерті в цій квартирі жила також ОСОБА_6, тоді як ОСОБА_2 виїхала з цієї квартири в 1996 році до свого чоловіка в м. Первомайський Харківської області, де продовжує жити по сьогоднішній день. Інші брати і сестри в цій квартирі не мешкали, в тому числі і ОСОБА_8, яка подала в нотконтору заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Тобто, від дня відкриття спадщини, а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_1 спірною квартирою фактично користуюсь тільки позивач зі своєю сім'єю. А оскільки, які відомо ОСОБА_1, її сестра ОСОБА_8 свої спадкові права на частину квартири за своє життя так і не оформила, в цій квартирі зареєстрована не була, фактично нею також не користувалась, не слідкувала за нею, не робила в ній ніяких ремонтів, не сплачувала квартплати та комунальних платежів, проживала в Донецькій області до дня своєї смерті.

На підтвердження того, що ОСОБА_8 не мала наміру користуватися цією квартирою або оформлювати свої спадкові права свідчить її заява, яку вона подала до суду ще за життя, що міститься в матеріалах цивільної справи № 2-54/2002, яка знаходиться в архіві Харківського районного суду Харківської області. ОСОБА_8 померла в 2000 році. Після смерті сестри будь-який зв'язок з її донькою обірвався, яка вже тривалий час мешкає в Росії, де зареєструвала шлюб, змінила прізвище, на яке, позивачу невідомо, як і адреса її проживання. Вона ніколи більше не приїжджала в с. Стрілеча, не намагалась оселитися в спірній квартирі або оформити спадкові права, жодних претензій до позивача про звільнення частини квартири не висувала, на це майно ніколи не претендувала. З того часу, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 фактично успадкувавши 1/6 частину спірної квартири своєї матері ОСОБА_6, добросовісно заволоділа, а потім відкрито та безперервно протягом 21 року володіє та користується іншою її 1/6 частиною, яка повинна була перейти в порядку спадкування за законом ОСОБА_8, та продовжує до цього часу сумлінно, постійно, відкрито та безперервно володіти і користуватися цим нерухомим майном, робить ремонти у всій квартирі, сплачує комунальні платежі за всю квартиру, що підтверджується актом депутата Глибоцької сільської ради, довідками про відсутність заборгованостей по квартплаті та комунальним послугам, договорами про надання комунальних послуг щодо всієї квартири, квитанціями про сплату спожитих комунальних послуг та свідками - сусідами. Необхідність у володінні та користуванні всією квартирою була викликана ще й тими обставинами, що порядок користування нею між сестрами (спадкоємцями) ніколи не визначався, в ній один вхід, якби частину квартири позивач залишила без нагляду протягом всіх цих років, такі б дії призвели до її руйнування в цілому.

Відтак, позивач вважає, що дані обставини є підставою для набуття нею права власності на спірну 1/6 частину цієї квартири в порядку набувальної давності, відповідно до ст. 344 ЦК України, оскільки володіння і користування цією частиною квартири відбувалося ОСОБА_1 більш ніж десять років, з жовтня 1996 року вона добросовісно заволоділа спірною частиною квартири та продовжує до цього часу сумлінно, постійно, відкрито та безперервно володіти і користуватися цим майном, а саме, частиною, яка залишилася після ОСОБА_8

Позивач просила:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 08 січня 2013 року, реєстр №3-9, ОСОБА_2 на 1/4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, в 1/12 частині;

- визнати за позивачем право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за позивачем право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, яка залишилася після ОСОБА_8.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано недійсним в 1/12 частині свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 08 січня 2003 року, реєстр № 3-9, ОСОБА_2 на 1/4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні позовної вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, яка залишилася після ОСОБА_8 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_11 спадщину прийняли три спадкоємця (ОСОБА_8 та ОСОБА_2 звернувшись із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщина; ОСОБА_1 прийняла спадщину фактично вступивши в управління і володіння спадковим майном), тому кожному із спадкоємців перейшло право власності по 1/6 частку спадкового майна (1/2 : 3 = 1/6). Проте, оскільки 08 січня 2003 Першою Харківського району державною нотаріальною конторою вже було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, відповідне свідоцтво підлягає частковому скасуванню (1/4 - 1/6 або 3/12 - 2/12), а саме, 1/12 частині.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано положення ст. 549 ЦК України, та той факт, що ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті матері, тому пропустила шестимісячний строк прийняття спадщини. Судом було проігноровано клопотання про витребування матеріалів спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_11 Також зазначає, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду із вказаною позовною заявою, оскільки її права були порушені ще в 1999 році, коли її було відмолено державним нотаріусом в оформленні свідоцтва про право власності на оспорювану квартиру після смерті матері. Також позивач звернувся до суду із порушення вимог ст.. 175 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності копії свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Харківського міжміського відділу приватизації 16.06.1995, квартира АДРЕСА_1, на праві сумісної власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_12.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданим 21.10.1996 Глибоцькою сільською радою Харківського району Харківської області, на підставі запису №79.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, відповідну частку на квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом першої черги, згідно положень статті 529 ЦК України (в ред. 1963 року), були її діти - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 і ОСОБА_4.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 01.12.2000 Райгородською селищною радою Слов'янського району Донецької області.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 10.01.2017 виконавчим комітетом Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Родинні зв'язки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 11.12.1957 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 21.06.1975.

З відповіді Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області за вих.№4581/01-16 від 21.12.2017, вбачається, що на протязі шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_6, до нотаріальної контори подали заяви про прийняття спадщини - ОСОБА_8, яка на час подачі заяви проживала по АДРЕСА_2, та ОСОБА_12, яка на час подачі заяви проживала в АДРЕСА_3. При цьому, на ім'я ОСОБА_2 Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області 08 січня 2003 року за реєстровим №3-9 видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1. Половина спадкового майна, або 1/4 частка вказаної квартири, при цьому була залишена відкритою за ОСОБА_8. Інші свідоцтва про право на спадщину на будь-чиє ім'я по вказаній спадковій справі державна нотаріальна контора станом на день виконання цього запиту не видавала.

Правовідносини виникли в період дії ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК України (1963 року), спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно ст.. 529 ЦК України (1963 року), спадкоємцями за законом першої черги є діти, батьки та дружина померлого.

Статтями 548, 549 ЦК України (1963 року), спадкоємець вважається прийнявши спадщину, якщо він на протязі шестимісячного строку зі дня відкриття спадщини звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або прийняв спадщину фактично.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

У відповідності до приписів ст. 527 ЦК України (1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Частиною 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст.549 ЦК України 1963 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що ОСОБА_1 одразу після смерті матері, а саме на наступний день, стала проживати у спірній квартирі, де мешкає і на цей час.

Отже ОСОБА_1 є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказувала, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено її клопотання про витребування матеріалів спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_11 Між тим, такого клопотання в суді апеляційної інстанції відповідач не заявляла. Відомості, що вказані у відповіді Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області за вих.№4581/01-16 від 21.12.2017 - не спростувала.

ОСОБА_2 вказує на сплив позовної давності за вимогами позивача, перебіг якої почався у 1999 році.

Між тим, колегія суддів не вважає, що за вимогами, які заявлені позивачем спливла позовна давність. Так, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України (1963 року) прийнята спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, видача свідоцтва про право на спадщину конкретними строками не обмежена (ст. 561 ЦК України 1963 року). Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину, користувалася спадковим майном весь час, її права не були порушені. Факт відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 сам по собі таких висновків суду не спростовує. Про порушення свого права, а саме про отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину без врахування її частки позивач дізналася із матеріалів іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2, пред*явленим у 2017 році. Про застосування позовної давності відповідач в суді першої інстанції не заявляла.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова