Рішення № 7573740, 20.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.10р.Справа № 8/337-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський сад" (м. Дніпропетровськ)

до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про визнання права власності на водноспортивний комплекс

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Веснін С.О. - представник (дов.б/н від 13.05.09р.)

Від відповідача: Ревякіна Н.М. - гол.сец. (дов. № 4/11-495 від 31.12.09р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міський сад" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач), в якому просить суд, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати за позивачем, право власності на будівлі та споруди водноспортивного комплексу, а саме: літ. А-1 - будинок для перевдягання, загальною площею 4,7 кв.м., Б-1 - склад пляжного інвентарю, загальною площею 4,7 кв.м., № 1-Й - огорожа (№1 - огорожа, №2 -хвіртка, №3 - ворота, №4 - хвіртка), І-ІІ - мостіння, III - майданчик для біотуалетів, IV - майданчик для господарського інвентарю, V - майданчик автостоянки, VI - майданчик для виставкового павільйону, VII - волейбольне поле, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 53 А, без акту введення в експлуатацію.

Позов мотивовано тим, що позивач здійснив будівництво спірного нерухомого майна без відповідного дозволу, що робить згадану нерухомість самочинно збудованою.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, з посиланням на порушення ним при будівництві спірного нерухомого майна норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 228/45 від 08.04.2009 р. позивачу було надано земельну ділянку по вул. Набережній Перемоги в районі будинків №№ 96-100, площею 0,8239 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0052) в оренду строком на 3 роки.

На виконання зазначеного рішення між сторонами 03.07.2009 р. був укладений договір оренди землі, зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 2467.

Вказаний договір набув чинності 09.09.2009 р. з моменту проведення його державної реєстрації.

Згідно п. 1.2 договору оренди землі, цільове використання земельної ділянки встановлено як землі комерційного використання (інша комерційна діяльність - 1.11.6 за УКЦВЗ), в свою чергу згідно п. 5.2 Договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки встановлено як:

-          площею 0,1018 га, в межах прибережної захисної смуги - «Землі водного фонду»;

-          площею 0,7221 га, в межах водоохоронної зони - «Землі рекреаційного призначення»; Згідно ст. 50 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Враховуючи категорію землекористування, зазначена земельна ділянка була передана для проектування та улаштування водноспортивного комплексу без розміщення об'єктів капітального будівництва. Причому таке обмеження на забудову було обумовлено невизначеністю меж прибережної захисної смуги на момент розробки проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, в межах якої, згідно ст. 89 Водного кодексу України, заборонене будівництво будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Слід відзначити, що на сьогоднішній день відсутні підстави для обмеження здійснення капітального будівництва на земельній ділянці у зв'язку із тим, що були визначені і закріплені межі прибережної захисної смуги (складає 20 м від урізу води), а саме: 19.09.2007р. рішенням Дніпропетровського міської ради № 230/19 був затверджений проект водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпро у районі буд. №№ 96-100 вул.Набережна Перемоги Жовтневого району, а відповідно із вимогами якого були виконані топографо-геодезичні роботи з встановлення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної та прибережної захисної смуги.

Крім того, чинним законодавством не заборонено будівництво на землях рекреації та у водоохоронних зонах, а лише встановлений особливий режим їх використання.

У відповідності до ст. 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно ст. 52. Земельного кодексу України:

-          землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

-          на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

-          порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом, (досі такий порядок законом не визначений).

Згідно ст. 63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

На території рекреаційних зон забороняються:

а)          господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б)          зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про відсутність заборони у чинному законодавстві на забудову земель рекреації, але у ньому існує застереження про те, що така забудова повинна відповідати призначенню земель.

Статтею 231 Закону України «Про планування і забудову території»визначено, що у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 24 Закону України «Про планування і забудову території» передбачено, що суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови. Фізичні та юридичні особи мають право одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови земельної ділянки.

Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.

Таким чином, ще до початку будівництва позивач маючи намір забудови орендованої земельної ділянки повинен був звернутися до відповідача для отримання містобудівних умов та обмежень. В свою чергу відповідач фактично відмовив позивачу у забудові ділянки, обмеживши таке право у договорі оренди земельної ділянки, тим самим фактично відмовивши у видачі містобудівних умов та обмежень, без яких не можна в загальному порядку пройти процедуру нерухомого майна, порушуючи тим самим охоронювані законом інтереси позивача, який реалізуючи їх, не може вимагати певної поведінки від інших осіб, зокрема від відповідача, доки правомірність реалізації цього інтересу не буде підтверджено в судовому порядку.

Виконуючи вимоги ст. 24 Закону України «Про планування і забудову території»щодо дотримання регіональних та місцевих правил забудови, позивач не зачіпаючи прибережної захисної смуги реалізувало своє право на забудову переданої йому в оренду земельної ділянки. Слід відзначити, що правила забудови м. Дніпропетровська (далі - правила), затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради № 33/43 від 25.02.2009 р. відносять земельну ділянку надану позивачу до Зони Р-2 (Зони зелених насаджень загального користування (у тому числі території водоохоронних зон, крім прибережних захисних смуг).

Згідно п. 6 розділу II Правил визначені переважні та супутні їм види використання земельної ділянки, а саме розміщення:

рекреаційних установ, в тому числі водних станцій, яхт-клубів, об'єктів стаціонарної рекреації;

закладів громадського харчування;

об'єктів фізичної культури і спорту, спортивних майданчики, стадіонів;

пляжів в з відповідним обладнанням;

окремих адміністративно - господарських будівель;

громадських туалетів;

місць паркування легкових автомобілів та ін.

Статтею 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Керуючись цим положенням позивач у 2009 року років за власні кошти здійснив на орендованій земельній ділянці улаштування водноспортивного комплексу, із здійсненням побудови нерухомого майна. Побудований та улаштований водноспортивний комплекс складається з наступних об'єктів: складу пляжного інвентарю, будівлі для перевдягання, майданчика автостоянки, майданчика для біотуалетів, майданчика для виставкового павільйону, волейбольного майданчика, огорожі.

Всі вказані будівлі та споруди відповідають видам використання земельної ділянки і здійснені у відповідності з допустимими видами забудови.

Отже, фактично будівництво нерухомого майна було проведено без відповідно дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Пунктом 3 цієї статті передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В даному аспекті треба зазначити, що згідно п. 5.1. договору оренди, земельної ділянки земельна ділянка передається в оренду зокрема для експлуатації водноспортивного комплексу та пляжу.

У відповідності до цивільного законодавства України однією із умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Слід зазначити, що проведене будівництво не порушує прав та інтересів інших осіб, бо позивач не вимагає передання землі під вже збудованим майном у його власність, позивач є користувачем земельної ділянки, на якій було проведено будівництво і буде залишатися її користувачем. Крім того, здійснене будівництво відповідає цільовому призначенню земельної ділянки і є невід'ємною частиною цілісного водноспортивного комплексу. Більше того, слід акцентувати увагу на той факт, що розміщення цілісного водноспортивного комплексу в такому вигляді як він є не тільки не порушує прав третіх осіб, а й створює додаткові можливості для гармонійного розвитку мешканців м. Дніпропетровська.

При реконструкції було дотримано усі норми, стандарти та правила, про що свідчить технічний висновок з інструментального обстеження будівельних конструкцій будівель водно-спортивного комплексу по вул. Набережній Перемоги, 53А в м. Дніпропетровську, виконаний ТОВ «ПРОМТЕХСТАЛЬПРОЕКТ» (державна ліцензія АВ № 051902, строк дії з 21.04.2006р. по 21.04.2011 р.), яким встановлено, що основні несучі конструкцій (фундаменти, стіни, стеля, перекриття) знаходяться в нормальному стані, що відповідає категорії І. Закінчені будівництвом будівлі відповідають державним архітектурно-будівельним нормам, придатні для подальшої експлуатації по функціональному призначенню.

Зважаючи на вказаний висновок, суд вважає, що додаткового введення в експлуатацію вказана нерухомість не потребує.

Частина 5 ст. 376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Важливою новелою вказаної статті є можливість, за відсутністю згоди власника (користувача) земельної ділянки на узаконення об'єкта, постанови судового рішення не лише про знесення, але й про визнання за забудовником права власності на об'єкт самочинної забудови (якщо при цьому не порушуються права інших осіб).

Збудована позивачем нерухомість розташована на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у позивача, а отже - визнання за позивачем права власності на цю нерухомість не порушує прав жодної фізичної та/або юридичної особи.

Згідно п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.02 р. за № 7/5 (зі змінами та доповненнями), рішення суду є правовстановлюючим документом, який підлягає реєстрації в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» без акту введення в експлуатацію.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок неправильних дій позивача, держмито та судові витрати по справі слід покласти на останнього.

Керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Міський сад" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Б. Трохимових, 40/183; ідентифікаційний номер 34408371) право власності на будівлі та споруди водноспортивного комплексу, а саме: літ. А-1 - будинок для перевдягання, загальною площею 4,7 кв.м., Б-1 - склад пляжного інвентарю, загальною площею 4,7 кв.м., № 1-Й - огорожа (№1 - огорожа, №2 -хвіртка, №3 - ворота, №4 - хвіртка), І-ІІ - мостіння, III - майданчик для біотуалетів, IV - майданчик для господарського інвентарю, V - майданчик автостоянки, VI - майданчик для виставкового павільйону, VII - волейбольне поле, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 53 А, без акту введення в експлуатацію.

СуддяІ.Ю. Дубінін