Рішення № 7573739, 21.01.2010, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-63/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючої – судді Миронової О.В.

при секретарі – Григоренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

13.08.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Знам’янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що він працював у відповідача на посаді складача поїздів 5 розряду ст.Олександрівка. Наказом №371-ОС від 14.07.2009 року він був звільнений із займаної посади в зв’язку зі скороченням штату. Позивач вважає дане звільнення незаконним, так як вважає, що при звільненні йому повинна бути надана перевага в зв’язку з тим, що в нього на утриманні знаходяться дві особи і в його сім'ї немає більше працівників з самостійним заробітком. В зв’язку з чим, просить визнати його звільнення незаконним, поновити його на займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2009 року відповідач по справі – Знам’янська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці був замінений на належного відповідача – Одеську залізницю.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, так як звільнення позивача було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачу запропоновувалась інша посада, але він відмовився.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_2, дослідивши інші докази, суд приходить до такого.

Відповідно до п 2 ч.1 ст.232 КзпП України трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору та оплату за час вимушеного прогулу розглядаються безпосередньо у місцевих судах.

З 03.04.2006 року по 15.07.2009 року позивач працював у відповідача на посаді складача поїздів ст.Олександрівка, що підтверджується копією його трудової книжки, копією наказу про звільнення №371-ОС від 14.07.2009 року. Позивач був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку з скороченням штату працівників.

При цьому про таке звільнення ОСОБА_1 був повідомлений 30.04.2009 року, про що свідчить його підпис з зазначенням дати на повідомленні від 30.04.2009 року та йому було запропоновано посади ремонтника штучних споруд ПМС Вознесенськ, черговий по переїзду ст. Кавуни, монтер колії ПЧ-13околоток ст.Людмилівка та Миколаїве. Від вказаних посад позивач відмовився.

Але в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілки залізничників та транспортних будівельників України, а згідно з ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КпАП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не був членом профспілки, через те, що відсутній оригінал його заяви про вступ до профспілки, а також протокол засідання профспілкової організації. Так як дані факти спростовуються слідуючими дослідженими в судовому засіданні доказами: копією заяви ОСОБА_1 про втуп до профспілки від 15.12.2006 року, довідкою від 10.12.2009 року, копією облікової картки члена профспілки від 15.12.2006 року, а також листом Знам’янської територіальної профспілкової організації №5 від 14.01.2010 року.

В судовому засіданні було встановлено, що у зв’язку з необхідністю скорочення непродуктивних витрат оптимізації виробничих структур, підвищення ефективності управління та приведення чисельності штату працівників у відповідність з обсягом виконуваних робіт адміністрація Знам’янської дирекції залізничних перевезень звернулася з поданням 15.06.2009 року до профспілкової організації з метою отримання згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 01.07.2009 року №9 первинною профспілковою організацією ст.Олександрівка профспілкою залізничників та транспортних будівельників України було відмовлено в наданні згоди на звільнення по скороченню штату позивача.

Посилання представника відповідача на те, що рішення профспілкового комітету не має обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору - безпідставні.

Із вказаного вище протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що профспілковому органу надійшло подання зі списком працівників про узгодження їх скорочення. Із мотивувальної частини протоколу вбачається, що профком вирішив «не давати згоду на скорочення численності», при цьому було зазначено, що при здійсненні процедури скорочення адміністрацією відповідача не були виконанні зобов’язання колективного договору, а саме : згідно до п.2.8. адміністрація зобов’язувалася зменшення чисельності працівників здійснювати шляхом тимчасового прийому на роботу нових працівників, згідно до п. 2.11. адміністрація відповідача не здійснила всіх заходів по зменшенню кількості звільнених працівників за рахунок створення нових робочих місць. Крім того при проведення консультацій керівництва Знам’янської дирекції залізничних перевезень з територіальним комітетом профспілки від 09 червня 2009 року була досягнута домовленість, що профспілкові органи будуть давати згоду на скорочення посад на станціях при наявності техніко-економічного обґрунтування та при умові трудоустрою звільняємих працівників.

Рішення профспілкового органу прийнято з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України, є обґрунтованим і таким, що відповідає ст. 39 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності».

Отже, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської залізниці про визнання незаконним наказу №371-ОС від 14.07.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з посади складача поїздів 5 розряду ст.Олександрівка на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та про поновлення його на роботі обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 його середньоденна заробітна плата за останні два місці складала 5 755 грн.65 коп. Звідси, заробітна плата за один робочий день в травні-червні місяці склала 147 грн. 58 коп. (5 755 грн.65 коп. / 39 робочих днів), середньомісячна відповідно 2877,83 (5755,65/2).

Звідси, середній заробіток за час вимушеного прогулу на теперешній час складає 17 857 грн. 30 коп. (шість повних місяців по 16.01.2010 року х 2 877 грн.83коп. + 4 робочих днів по 20.01.2010 року х 147 грн. 58 коп.).

Але за цей період позивач отримував допомогу Центра зайнятості в сумі 5 160 грн. 14 коп. Вказана сума підлягає виключенню з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, з Одеської залізниці на користь позивача необхідно стягнути за час вимушеного прогулу різницю, між середнім заробітком за час вимушеного прогулу і отриманими в цей період доходами в сумі 5 160,14грн., що складає 12 697,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Наказ начальника дирекції залізничних перевезень – заступника начальника Одеської залізниці №371-ОС від 14.07.2009 року в частині «ОСОБА_1 звільнити з роботи 15.07.2009 року з посади складача поїздів 5 розряду ст.Олександрівка, у зв’язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України», визнати незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді складача поїздів 5 розряду ст.Олександрівка»

Стягнути з Одеської залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 697 (дванадцять тисяч шістьсот дев’яносто сім) грн.16 коп.

Стягнути з Одеської залізниці на користь місцевого бюджету міста Вознесенська (р/р 31415537700007 банк УДК в Миколаївській області МФО 826013) судовий збір у сумі 143 грн. (сто сорок три) гривні 97 коп.

Стягнути з Одеської залізниці на користь державного бюджету м. Вознесенська: (банк ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: О.В. Миронова