Постанова № 75735600, 07.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Рівне

справа № 569/6756/18

провадження № 22-ц/787/1356/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Тимощука О.Я. від 4 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2018 року накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, а також на грошові кошти в межах суми позову, що становить 7 093 596,61 грн. і належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, а також на грошові кошти в межах суми позову, що становить 7 093 596,61 грн. і належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

В поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покликаються на її незаконність та необґрунтованість в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що заява позивача про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позову, а викладені в ній доводи ґрунтуються на припущеннях позивача, що не підтверджені жодними належними доказами.

Крім того, даний позов вже забезпечений іпотекою, що підтверджується п.2.8.1 кредитного договору №6507С32 від 4.05.2007 року, іпотечним договором №6507Z54 від 4.05.2007 року та іпотечним договором №65210Z20 від 27.10.2010 року, вартість іпотечного майна за якими значно перевищує суму позову.

Вважають, що безпідставність тверджень позивача, які наведені в заяві про забезпечення позову, вже встановлено ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.04.2018 року у справі №918/223/18, а тому в силу положень ч.4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

З наведених підстав просять ухвалу суду першої інстанції скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що після укладення кредитного договору ОСОБА_3 майже десять років здійснював платежі в рахунок виконання своїх зобов'язань за договором, однак після відмови банку в черговий раз відстрочити погашення боргу звернувся в суд з позовом про визнання кредитного договору недійсним, що свідчить про його бажання уникнути майнової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а тому є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення.

Також, вважає безпідставними доводи відповідачів про застосування до спірних правовідносин фактів, встановлених Господарським судом Рівненської області в ухвалі від 26.04.2018 року в справі №918/223/18, так як відповідачем в зазначеній справі є ТОВ Фірма "Тріада-К", яке не є учасником даної справи.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України(в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Встановлено, що ухвалою суду від 5.05.2018року відкрито провадження у даній справі за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 7 093 596,61 грн. за кредитним договором, який забезпечений іпотеками та порукою.

1.06.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказує, що заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів, є значною, а тому відчуження ними майна на користь третіх осіб може унеможливити реальне виконання рішення суду у даній справі.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості та підставності.

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись частково.

Відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати іпотекоутримувачу право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до іпотечного договору №6507Z54 від 4.05.2007 року, укладеним між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3, предметом іпотеки є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. За домовленістю сторін його заставна вартість становить 1 925 000 грн.

Згідно договору №65210Z20-1 від 1.04.2015року про внесення змін до іпотечного договору №65210Z20 від 27.10.2010року, укладеного між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4, предметом іпотеки є 3 земельні ділянки, заставна вартість яких сторонами оцінена в 165 000 грн.

Таким чином встановлено, що укладений ОСОБА_3 кредитний договір від 4.05.2007року, за умовами якого він отримав кредит у сумі 380 000доларів США, забезпечений двома договорами іпотеки

Докази щодо іншої вартості майна, що перебуває під іпотекою сторонами не надано.

Апеляційний суд не бере до уваги звіти про незалежну оцінку вартості іпотечного нерухомого майна, надані суду 2.08.2018року, оскільки на них в апеляційній скарзі відповідачі не покликаються і вони ними подані з порушенням положень ст.367 ЦПК України.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не доведено належними та допустимим доказами, що відповідачі вживають будь - яких заходів щодо відчуження іпотечного майна. Крім того, позичальником заявлено позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору, наслідком недійсності якого згідно ст.1057-1 ЦК України, в тому числі, є і накладення арешту на заставлене майно, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що знаходиться під забороною самого позивача.

Разом з тим, наявність укладених іпотечних договорів не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне інше майно відповідачів та їх грошові кошти в межах заявлених вимог.

Враховуючи, що позивачем заявлено до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимоги майнового характеру, а саме стягнення заборгованості в сумі 7093596,61 грн., яка є досить значною, відповідачі мають реальну можливість розпорядитись своїми коштами та відчужити належне їм інше не іпотечне майно на користь інших осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, за винятком накладення арешту на іпотечне майно.

Безпідставними є покликання відповідачів на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.04.2018 року у справі №918/223/18, так як вона не має преюдиційного значення у даній справі.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржувана ухвала, згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2018 року змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в межах суми 5 168569,61грн. і належить ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності, за винятком майна, що перебуває під іпотекою на підставі іпотечного договору №6507Z54 від 4.05.2007 року, укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в межах суми 6 828 569,61грн. і належать ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві власності, за винятком майна, що перебуває під іпотекою на підставі іпотечного договору №65210Z20 від 27.10.2010року та договору №65210Z20-1 від 1.04.2015року про внесення змін до нього, які укладені між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 7 серпня 2018 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.