Рішення № 75735176, 30.07.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/694/18

Номер провадження 2/556/299/2018

ЗАОЧНЕ РІШ ЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2018 року. рсмт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Басик Г.Т.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дзержинського відділу ДВС Харківського міскього управління юстиції про зняття арешту з автомобіля,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, та Дзержинського відділу ДВС Харківського міскього управління юстиції про зняття арешту з автомобіля, мотивуючи тим, що в 2012 році він придбав легковий автомобіль марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Перед тим, як купити даний транспортний засіб, позивачем було перевірено в органах ДАІ чи він не перебуває в розшуку або під арештом. Даним автомобілем позивач володів та користувався до 2017 року.

В 2017 році ОСОБА_1 вирішив продати власний автомобіль та передав його у розпорядження покупця, а він передав позивачу кошти за транспортний засіб. Договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу не оформлявся, а тільки було видане доручення на керування та розпорядження транспортним засобом. Перед тим, як продати вищезазначений транспортний засіб, ОСОБА_1 повторно не перевіряв в сервісному центрі МВС чи він не перебуває в розшуку або під арештом оскільки був впевнений що жодного обтяження на транспортний засіб не накладено. 2018 року ОСОБА_1 та новий власник автомобіля марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 звернулися в територіальний сервісний цент для переоформлення даного транспорту, але їм повідомили, що 20 березня 2013 року на транспортний засіб марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3 накладено арешт, а тому не можуть зняти його з обліку та переоформити.

Через Державний реєстр обтяжень рухомого майна ОСОБА_1 дізнався, що державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову від 20.03.2013 року про арешт майна боржника ОСОБА_3, було накладено арешт на автомобіль марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, але вказано інший державний номерний знак НОМЕР_3. Підставою обтяження є договір застави.

Позивач вважає, що накладений арешт на вказаний вище транспортний засіб, порушено його право на володіння та користування даним автомобілем добросовісним набувачем якого він є. У нього наявні усі правовстановлюючі документи на право власності на автомобіль, а тому він змушений захищати своє право у судовому порядку.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, не надав відзив проти позову.

Представник Дзержинського відділу ДВС Харківського міскього управління юстиції в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили про розгляд справи у їх відсутності не клопотали не надали відзив проти позову.

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що в 2012 році ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль марки Mercedec-Benz 609D 3972, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Перед тим, як купити даний транспортний засіб, позивачем було перевірено в органах ДАІ чи даний транспортний засіб не перебуває в розшуку або під арештом. Даним автомобілем ОСОБА_1 володів та користувався до 2017 року.

В 2017 році ОСОБА_1 продав власний автомобіль та передав його у розпорядження покупця, а він передав йому кошти за транспортний засіб. Договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу не оформлявся, а тільки було видане доручення на керування та розпорядження транспортним засобом. Перед тим, як продати вищезазначений транспортний засіб, позивач повторно не перевіряв в сервісному центрі МВС чи він не перебуває в розшуку або під арештом оскільки був впевнений що жодного обтяження на транспортний засіб не накладено.

Матеріалами справи також встановлено, що 2018 року ОСОБА_1 та новий власник автомобіля марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 звернулися в територіальний сервісний цент для переоформлення даного транспорту, але їм було повідомлено, що 20 березня 2013 року на транспортний засіб марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3 накладено арешт, а тому не можуть зняти його з обліку та переоформити.

Згідно Витягу з Державний реєстр обтяжень рухомого майна №55347614 від 06.04.2018 року вбачається, що державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову від 20.03.2013 року про арешт майна боржника ОСОБА_3 (виконавче провадження ВП №37125309) було накладено арешт на автомобіль марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов НОМЕР_1, але вказано інший державний номерний знак НОМЕР_3. Підставою обтяження є договір застави.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно довідки №31/17-5644-402 від 06.04.2018 року яка видана Територіальним сервісним центром 5644 РСЦ МВС в Рівненській області громадянину ОСОБА_5, вбачається, що за ним зареєстровано автомобіль марки Mercedec-Benz 609D 3972, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.03.2013р., накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2, а саме автотранспортний засіб марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов НОМЕР_1, але вказано інший державний номерний знак НОМЕР_3, який є особистою приватною власністю ОСОБА_1

Нормами ч.ч.1.2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови № 6 від 27 серпня 1996 року (з наступними змінами) Про судову практику в справах про виключення майна з акту опису, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту), розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

В судовому засіданні встановлено, що державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції виніс постанову від 20.03.2013р., (виконавче провадження ВП №37125309), про арешт майна боржника ОСОБА_2, а саме автомобіля марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року, реєстраційний номер НОМЕР_3. Підставою даного обтяження є договір застави. Але з незрозумілих на те обставин державний виконавець при винесенні даної постанови вказав номер кузова автомобіля НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1

Та обставина, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, свідчать його дії по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, які він проводив з 2012 року, тобто задовго до прийняття рішення органом виконавчої влади про стягнення з ОСОБА_2 боргу.

Відповідно до ст.319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За приписами ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження відповідно до яких особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до п.3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Однак в порушення зазначеної норми арешт з майна позивача на даний час не був знятий.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободє попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки арешт з незрозумілих на те причин був накладений на майно позивача, що на теперішній час чинить позивачу перешкоди у здійсненні прав власника (розпорядження своїм майном), а тому наявність зазначеного арешту і така невизначеність становища майна позивача є неправомірною, а обмеження прав є безпідставним. Вказані обставини визнаються сторонами та ніким не оспорюються, а тому позовні вимоги про скасування вищевказаного арешту підлягає задоволенню.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивачка не ставить.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 19, 40, ч.1, ч.5 ст. 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (код юридичної особи 34952393), зняти арешт з автомобіля марки Mercedec-Benz 609D 3972, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що накладений постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.03.2013 року (виконавче провадження ВП №37125309).

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5) розділ XIII Перехідних положень, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Л.В.Закревський