Ухвала суду № 75734932, 03.08.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 416/4061/13-ц

Пров. № 2-в/409/58/18

У Х В А Л А

03 серпня 2018 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине в порядку спрощеного провадження цивільну справу за ініціюванням Верховного суду про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Лутугинського районного суду Луганської області №416/4061/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підприємства "Шахта імені 19 з'їзду КПРС", виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Лутугинського району Луганської області, про визнання житлового ордеру та свідоцтва про право власності недійсним, усунення перешкод у праві користування квартирою шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_2, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля", про втрату права користування житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

До суду надійшла цивільна справа за ініціюванням Верховного суду про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Лутугинського районного суду Луганської області №416/4061/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підприємства "Шахта імені 19 з'їзду КПРС", виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Лутугинського району Луганської області, про визнання житлового ордеру та свідоцтва про право власності недійсним, усунення перешкод у праві користування квартирою шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_2, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля", про втрату права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження в цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

У судове засідання 03.08.2018 року по справі про відновлення втраченого судового провадження сторони не з'явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином на підставі п.19 Перехідних Положень ЦПК України та Законів України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявник, звертаючись до суду з питанням про відновлення втраченого судового провадження, надав такі документи: копію касаційної скарги ОСОБА_2 (а.с.5-6), копію рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 11.04.2014 року (а.с.7-9), копію ухвали Апеляційного суду Луганської області від 16.06.2014 року (а.с.10), копію довіреності від 03.02.2014 року (а.с.13), ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.07.2014 року (а.с.16).

Відповідач по справі жодних документів до суду не надав.

Як вбачається з програми Д-3 Лутугинського районного суду Луганської області, доступ до якої наданий Білокуракинському районному суду Луганської області, в електронному вигляді по справі № 416/4061/13-ц є ухвала про відкриття провадження у справі від 06 грудня 2013 року, рішення від 11.04.2014 року, яким в задоволенні позову відмовлено. До Білокуракинського районного суду Луганської області зазначена цивільна справа з Лутугинського районного суду Луганської області не передавалася.

Таким чином, суд вважає можливим частково відновити втрачене судове провадження в частині наявних у суду матеріалів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 488, 489 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 416/4061/13-ц Лутугинського районного суду Луганської області за позовом за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підприємства "Шахта імені 19 з'їзду КПРС", виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3, аксьонової ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Лутугинського району Луганської області, про визнання житлового ордеру та свідоцтва про право власності недійсним, усунення перешкод у праві користування квартирою шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_2, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля", про втрату права користування житловим приміщенням в частині: ухвали про відкриття провадження у справі від 06.12.2013 року; рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 11.04.2014р., яким:

«Справа № 416/4061/13-ц

Провадження № 2/416/121/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2014 року Лутугинський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Краснянській О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине справу за позовом

ОСОБА_2 до ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС”, виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання житлового ордеру та свідоцтва про право власності недійсними та про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення; третя особа:орган опіки та піклування Лутугинського району Луганської області та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням; третя особа: ДП “Луганськвугілля в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС””,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що 04.05.2001 року між ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” та ОСОБА_7, чоловіком позивачки, був укладений типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду. Відповідно до п.1.1. договору ОСОБА_7 та членам його сім’ї : дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_8 надано у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_1. 05.06.2004 року помер ОСОБА_7, та 30.07.2007 року помер ОСОБА_8, а ОСОБА_2 залишилася єдиним наймачем вищезазначеної квартири. 07.05.2010 року рішенням Лутугинського районного суду Луганської області за позовом ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” ОСОБА_2 була визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою №3 в будинку №7 по вул..Миру смт.Юр’ївка Лутугинського району Луганської області. 21.04.2011 року апеляційний суд Луганської області скасував рішення місцевого суду, відмовивши у задоволенні позову позивачу. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 є єдиним наймачем спірної квартири. Проте, 28.12.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі ордеру на вселення отримано квартиру АДРЕСА_1, і 05.07.2011 року (після скасування рішення місцевого суду) органом приватизації “Шахти імені 19 з’їзду КПРС” на підставі розпорядження №9 видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру у рівних частках ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Працівниками ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” були вивезені з квартири особисті речі позивача у гуртожиток шахти. Посилаючись на вказані обставини, на норми ст.ст.58,109,59 ЖК України, позивач просить визнати житловий ордер №71 від 28.12.2010 року, виданий виконавчим комітетом Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, недійсним; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, що видане ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі рішення №9 органу приватизації “Шахти імені 19 з’їзду КПРС” від 05.07.2011 року; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_2; вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 04.10.2001 року; зобов’язати ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” повернути незаконно вивезені особисті речі ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просять визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою №3 в будинку №7 по вул..Миру в смт.Юр’ївка Лутугинського району Луганської області. Обґрунтовують свої вимоги тим, що 28.12.2010 року виконавчим комітетом Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області їм було видано ордер №71 на житлове приміщення, яке розташоване по вул..Миру,7/3 в смт.Юр’ївка Лутугинського району Луганської області. На час видачі ордеру в квартирі за вказаною адресою ніхто не проживав, майно та будь-які інші речі мешканців, які проживали в квартирі раніше, були відсутні, саме приміщення квартири було пошкоджено та не придатне для проживання; за ОСОБА_2 виникла станом на 01.07.2010 року заборгованість за сплату житлово-комунальних послуг у розмірі 7580,53 гривень. Вони сплатили заборгованість, в січні-лютому 2011 року зареєструвалися в квартирі, 05.07.2011 року на підставі рішення №9 органу приватизації ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” було видане свідоцтво про право власності на житло в рівних частках, яке розташоване по вул..Миру,7/3 в смт.Юр’ївка Лутугинського району Луганської області. Посилаючись на те, що квартира знаходиться на балансі шахти, відповідач більше шести місяців у вказаному житловому приміщенні не мешкає без поважних причин, в квартирі відсутні її речі, керуючись нормами ст.ст.71,72 ЖК України, позивачі просять позов задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що позивач - її мати, останній раз в квартирі мати була 30.07.2010 року, про рішення 2010 року не знала. 12.08.2010 року мати взнала, що 16.08.2010 року будуть вивозити речі . Просили не вивозити, писали скарги. Просять повернути згідно списку 19 предметів, задовольнити первісний позов повністю. Зустрічний позов не визнає, пояснила, що 28.12.2010 року квартира належала матері, шахта ввела в оману позивачів. З серпня 2006 року виїхали спочатку в Польщу на роботу, а з 2007 року, у зв’язку з психоемоційним станом, мати живе у м.Києві; спочатку з ними жила, а потім стала винаймати квартиру. З 2006 року мати періодично 3 рази в рік появляється в квартирі, навідує могили рідних на кладовищі. Просила у задоволенні зустрічного позову відмовити за необґрунтованістю.

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала, пояснила, що позивач була у м.Києві на лікуванні. ОСОБА_2 орендує квартиру. ОСОБА_5 не можуть ставити питання про визнання її втратившою право на житло, такий позов шахта може пред’явити.

Представник ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС” ОСОБА_11 в судовому засіданні первісний позов не визнав, із зустрічними позовними вимогами згоден. Пояснив, що, коли рішення суду набрало законної сили, склали акт, квартира була в жахливому стані. Ордер видали на звільнене приміщення, рішення було ще чинним. Коли рішення суду було скасоване апеляційним судом, ОСОБА_5 уже жили в квартирі. ОСОБА_2 не жила, не платила за квартиру, типовий договір найму втратив силу, шахта 19 з’їзду КПРС була ліквідована, вже на той час була інша юридична особа. Речі ОСОБА_2 по акту були вивезені до комірки , там вони і знаходяться по опису.

Представник відповідача виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області ОСОБА_12 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила , що шахта звернулася до них за видачею ордеру, надали протокол, список громадян. 28.12.2010 року був виданий ордер, за судове рішення вони не знали. Ордер був виданий на законних підставах сім’ї ОСОБА_5.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала. Пояснила, що квартира спірна була в аварійному стані, все було відключено. Вони не знали про рішення суду. Вони перебували на квартирному обліку, законним шляхом з дитиною вселилися в квартиру, поміняли двері, зробили ремонт, сплатили борг за комунальні послуги в сумі 7560 гривень, уклали договір найму . ОСОБА_2 ні разу не приїжджала. Просила відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний підтримав, пояснив, що вони законним шляхом вселилися в квартиру. Квартира була вільна,там були зламані двері, речей ніяких не було. Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_13 в судовому засіданні первісний позов не визнав, а зустрічний позов підтримав. Пояснив, що ОСОБА_3 ордер на законних підставах отримали, про рішення суду вони взнали весною 2013 року.

Представник органу опіки та піклування Лутугинського району Луганської області ОСОБА_14 в судовому засіданні з позовом не погодилася, пояснила, що в квартирі живе малолітня дитина, родина благополучна, вона проти виселення і задоволення позовних вимог.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 16 Житлового Кодексу України, виконавчі комітети селищних, сільських ОСОБА_10 народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної ОСОБА_10: видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (ч.1 ст.58). У разі незгоди з прийнятим рішенням особа, яка вважає, що цим рішенням порушено її право на отримання зазначеного жилого приміщення, може оскаржити це рішення до суду (ст.191 ЖК).

Відповідно до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянину ордер, який являється єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення.

Судом встановлено, що 28.12.2010 року (а.с.68) виконавчим комітетом Білівської селищної ради ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1. Відповідно довідки ККП відповідача (а.с.148) ОСОБА_2 24.06. 2010 року була знята з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 згідно рішення суду. Відповідно свідоцтва про право власності на житло (а.с.74) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками в рівних

частках квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім*ї в будь-який час розірвати договір найму.

В разі вибуття наймача і членів його сім*ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім*я, то договір найму приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Пленум Верховного суду України у пункті 11 своєї постанови №2 від 12.04.1985. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (з наступними змінами) зазначив, що відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім*ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від предявлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання.

В суді встановлено, що позивачка ОСОБА_2 фактично з 2007 року, поховавши чоловіка та сина, виїхала на постійне місце проживання в м.Київ, де проживає її дочка. Періодично з’являлася, щоб навідати могили рідних. До нинішнього часу живе у м.Києві, спірною квартирою не користується, майна її там немає, комунальні послуги не сплачує.

Свідок ОСОБА_15 , як керівник ККП шахти, підтвердила, що в квартирі ніхто не жив, квартплата не сплачувалася. Коли вивозили речі з квартири, запросили депутата. Квартира була в занедбаному стані. Речі на даний час позивача знаходяться в гуртожитку, вона за ними ніколи не зверталася.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він з 2007 року живе в цьому будинку. ОСОБА_2 він ніколи в квартирі не бачив. ОСОБА_5 зробили ремонт, заселилися в квартиру.

Суд вважає, що за таких обставин вимоги ОСОБА_2 щодо визнання житлового ордеру недійсним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, виселення відповідачів, та вселення позивача у квартиру, є неправомірними і не базуються на вимогах закону. З огляду на положення ст. 107 ЖК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункті 11 постанови №2 від 12.04.1985р (з наступними змінами), позивачка втратила право користування спірним жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення до неї позову про це. Отже, на час надання ордеру ОСОБА_5 в грудні 2010 року, спірна квартира юридично і фактично була вільною, як то і передбачає частина 2 ст.58 ЖК України.

Та обставина, що чоловік позивачки за життя уклав договір найму з шахтою не впливає на суть спірних правовідносин і не надає позивачці права претендувати на квартиру, яка знаходиться у власності відповідачів.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, суд враховує норми Конвенції про захист прав дитини, оскільки у відповідачів є малолітня дитина, вони є власниками, і дитина не може бути позбавлена житла.

Зважаючи на викладене суд вважає позовні вимоги безпідставними, вимоги про зобов’язання відповідача повернути вивезені особисті речі ОСОБА_2 взагалі необґрунтованими, неконкретними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає, зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню. Вимоги позивачів базуються на нормах житлового законодавства ст.ст.71,72 ЖК України, вони просять визнати відповідачку такою, що втратила право на житло, оскільки ОСОБА_2 більше шести місяців в ньому не мешкає без поважних причин. Суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог позивачів, які на даний час є власниками житла, позов є необґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст.58,59,107 ЖК України, ст.ст.328,386 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП “Луганськвугілля” в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС”, виконавчого комітету Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання житлового ордеру та свідоцтва про право власності недійсними та про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення; третя особа: орган опіки та піклування Лутугинського району Луганської області, за необґрунтованістю.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням; третя особа: ДП “Луганськвугілля в особі ВП “Шахта імені 19 з’їзду КПРС””, за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М.Чуванова»

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_17