Постанова № 75733943, 25.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 675/1782/17

Головуючий у 1-й інстанції: Трасковський С.Л.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

25 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Марчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року (ухвалене 21 березня 2018 року, повний текст рішення складено 26 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до молодшого інспектора Відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Гудзя Олега Олександровича, державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про зобов'язання молодшого інспектора Гудзя О.О. виконувати свої обов'язки,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_4 зернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до молодшого інспектора Відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Гудзя Олега Олександровича, державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про зобов'язання молодшого інспектора Гудзя О.О. виконувати свої обов'язки.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Віницького апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.308 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач Гудзь О.О. не виконує належним чином свої посадові обов'язки, які полягають у забезпеченні права позивача на телефонні розмови, шляхом виведення його до таксофону для проведення вказаних розмов. Зокрема, вказує, що він був обмежений в праві на телефонні розмови, оскільки молодший інспектор Гудзь О.О. відмовлявся його виводити до таксофону або зазначав про відсутність вільного таксофону.

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів порушення його права на телефонні розмови, а посадова інструкція Гудзя О.О. не містить обов'язку останнього щодо виведення засуджених до таксофону для проведення ними телефонних розмов.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно ст.2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст.7 КВК України).

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (ч. 2 ст. 151 КВК України).

Згідно з ч. 1 ст.107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Частиною 5 ст.110 КВК України визначено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5 (далі - Правила).

Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (п. 2 розділу XIV Правил).

З витягів з журналу №7502 обліку телефонних розмов засуджених державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" судом встановлено, що позивач за період з квітня по вересень 2017 року користувався своїм правом на телефонні розмови з особами, які знаходяться за межами установи закладу виконання покарань. Крім того, згідно з витягом за червень 2017 року позивачу надавалася можливість скористатися право на телефонні розмови, про що свідчать відповідні відмітки посадових осіб, під контролем яких здійснювалися розмови, в тому числі відповідача по справі - молодшого інспектора Гудзя О.О.

Таким чином, позивач мав можливість та користувався правом на телефонні розмови.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про невиконання молодшим інспектором Відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Гудзем О.О. посадових обов'язків, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року витребувано у державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" посадову інструкцію молодшого інспектора Відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Гудзя Олега Олександровича.

Судом встановлено, що посадова інструкція молодшого інспектора Відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Гудзя О.О. від 20.10.2017 року №209 не містить обов'язку цієї посадової особи щодо організації телефонних розмов та виведення засуджених до таксофону за їх вимогою.

Відповідно до вказаної інструкції інспектор відділу нагляду і безпеки (який відповідає за діяльність кімнат короткострокових та тривалих побачень) при видачі посилок (передач) і бандеролей, проведенні тривлаих або короткосрокових побачень і телефонних розмов зобов'язаний, зокрема, у відповідності до Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань, за письмовою вказівкою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, надавати засудженим тривалі або короткострокові побачення, телефонні розмови та видавати посилки, передачі і бандеролі; робити записи в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей та надання телефонних розмов.

Таким чином, обов'язок щодо надання доступу до телефонних розмов належить до посадових обов'язків інспектора відділу нагляду і безпеки (який відповідає за діяльність кімнат короткострокових та тривалих побачень), а не молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.

Крім того, в обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги позивач не посилається на інші обставини, які б вказували на порушення Гудзем О.О. своїх посадових обов'язків.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги стосуються періоду часу, коли Гудзь О.О. працював в секторі ДПВ, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України судом здійснюється провадження у справі відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав встановлювати будь-які зобов'язання на майбутнє щодо забезпечення молодшим інспектором Гудзем О.О. права позивача на телефоні розмови.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав можливості в повній мірі захистити свої права через відсутність захисника, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ухвали Вінницького апелдяційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області доручено призначити ОСОБА_4 адвоката для захисту його інтересів.

Листом від 18.07.2018 року №472/03 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області повідомив, що захист прав позивача здійснює адвокат ОСОБА_2

Таким чином, судом забезпечено право позивача на захист.

В той же час, перевіривши висновки суду першої інстанції колегія судів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини у справі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праваю

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 серпня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.