Постанова № 75733939, 06.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2743/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (суддя І інстанції Рубан В.В.), повний текст складено 03.07.18 по справі № 820/2743/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п. 94.10 п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем винесено наказ від 16.06.2017 № 2592 про проведення фактичної перевірки господарського об'єкту.

Посадовим особам Головного управління ДФС у Харківській області було виписані направлення на перевірку від 19.06.2017 р. № 4044 та № 4045.

20.06.2017 року о 12 год. 58 хв. посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою господарського об`єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1): АДРЕСА_1, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками за період діяльності з 11.08.2014 по дату завершення перевірки, однак перевіряючим відмовлено у допуску до перевірки.

20.06.2017 №1216/20-40-14-10 складено акт, у зв'язку із не допуском до перевірки посадових осіб позивача.

Заступником начальника позивача 30.06.2017 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2017р. у справі № 820/2744/17 подання Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2017 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суд у справі № 820/2744/17 від 03.07.2017р. залишено без змін.

Відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області №2592 від 16.06.2017 р. "Про проведення фактичної перевірки".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/4766/17 від 07.11.2017р. позов задоволено частково, скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №2592 від 16.06.2017р. "Про проведення фактичної перевірки" в частині призначення фактичної перевірки з питання обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин. У решті вимог позов залишити без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/4766/17 від 11.12.2017р. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017р. по справі № 820/4766/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог, а саме: скасування наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 2592 від 16.06.2017р. "Про проведення фактичної перевірки" в частині призначення фактичної перевірки з питання обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог - відмовлено. В інший частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017р. по справі № 820/4766/17 - залишити без змін.

Постановою Верховного суду від 20.03.2018р. постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017р. залишено без змін.

Залишивши без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав недопуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках позивача.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 94 Податкового кодексу України містить підстави для застосування адміністративного арешту майна.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

На підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

На підставі п.94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відповідно до пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи викладені вище норми, колегія суддів зазначає про два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: у платника податків наявний податковий борг; у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі №813/4401/16.

Позивач вказує, як на підставу для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, недопуск відповідачем на перевірку.

Враховуючи викладені вище обставини, та керуючись нормами чинного податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог, та відмови у задоволенні апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порядок встановлений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року № 632 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», який передбачає подання позову до суду про арешт коштів у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків

Колегія суддів зауважує на те, що дані доводи не спростовують підстав, передбачених пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України, для накладення арешту на кошти.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 820/2743/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Мельнікова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 06.08.2018.