Постанова № 75731834, 07.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/515/18 07.08.2018

Провадження №33/784/350/18

Номер провадження 33/784/350/18 Головуючий у місцевому суді - Савін О.І.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

07 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Яценко Л.В.,

за участю:

- особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, його захисника - Саннікової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Миколаївської області справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 липня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), -

встановив:

Вказаною постановою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно до встановлених обставин 09 квітня 2018 року о 21 год. 50 хв. в м. Южноукраїнськ по вул. Дружби Народів в районі будинку № 30 ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2109 реєстраційний НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: не реагування зірниць ока на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена збудливість. Від проходження на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає постанову суду першої інстанції такою, що не відповідає вимогам законодавства, положенням ст. 6, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, матеріалам та обставинам справи, у зв'язку з чим просив скасувати постанову та закрити справу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В мотивування своєї апеляційної скарги посилався на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та просив надати йому час для доставки родича у лікарню, його огляд здійснено з порушенням приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП, зокрема, в матеріалах справи відсутнє направлення до відповідного закладу охорони здоров'я встановленої законом форми, його не відсторонили від керування автомобілем, в протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП в порушення ст. 256 КУпАП невірно та нечітко сформульована суть правопорушення, що позбавляє його права на захист, сумнівними, суперечними також є письмові пояснення свідків, які ними підписані, оскільки виконані на бланку, в якому вже були надруковані пояснення, в судовому засіданні, за його клопотанням, свідки не допитані, тому їх пояснення не можна вважати достатніми і достовірними доказами.

-2-

До того ж, наступного дня після зупинки транспортного засобу, він пройшов медичний огляд в Арбузинській центральній районній лікарні, за висновками якого він є тверезим. Крім того, під час розгляду справи не був розглянутий відвід його захисника судді, рішення щодо відводу не приймалось та не проголошувалось. Суд порушив строки розгляду справи, допустив тяганину судового розгляду, що позбавило можливості розглянути справу у повному обсязі, з'ясувати всі обставини справи та безпосередньо дослідити докази у справі.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши надані докази, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог КУпАП дотримався в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_3 був зупинений представниками поліції, у яких виникла підозра, що водій перебував за кермом автомобіля з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: не реагування зірниць ока на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена збудливість.

Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, поясненнями інспектора патрульної поліції Пугач М.О. в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто водій зобов'язаний пройти медичний огляд в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції та в його присутності.

За положеннями пунктів 1.4, 2.12, 3.17 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов'язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп'яніння.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності уповноваженої особи Державтоінспекції МВС, яка її доставила, про що робиться запис у згаданому вище висновку.

-3-

Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не передбачено законом, а дії працівника поліції, який запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відповідали вимогам п. 2.12, 1.7 зазначеної Інструкції.

В той же час, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень свідків, попереджених за ст. 384 КК України за неправдиві показання, допитаного судом першої інстанції свідка Пугач М.О., водій ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 поважності причини відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння про необхідність відвезення родича в лікарню не зазначав, вказав лише те, що пояснення надасть в суді, їхав додому.

Отже, посилання ОСОБА_3 при розгляді справи в апеляційному суді на те, що відмова від огляду на стан сп'яніння викликана тим, що він був обмежений в часі так як поспішав відвести родича в лікарню, а тому в його діях відсутній умисел на відмову від проходження такого огляду, спростовуються наведеними доказами.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписано особою, яка його склала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідками. При цьому суть адміністративного правопорушення викладена чітко і зрозуміло, вказані ознаки наркотичного сп'яніння передбачені п. 1.4 вищезазначеної інструкції, тому посилання ОСОБА_3 на те, що суть правопорушення в протоколі викладена нечітко і невірно, що порушило його право на захист, не заслуговують на увагу.

За такого підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення складено необґрунтовано, як вважає ОСОБА_3, - відсутні.

Під час розгляду у суді першої інстанції та при апеляційному розгляді ОСОБА_3 стверджував, що він надавав згоду пройти огляд на стан сп'яніння та заперечував обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, але ці доводи є голослівними, оскільки ці відомості не підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими показами свідків, з яких чітко вбачається, що водій ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, і ця відмова була зафіксована у присутності двох свідків.

Цей протокол є не єдиним доказом у справі, та обґрунтовано оцінений суддею місцевого суду як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, показами в суді Пугач М.О.

Згідно матеріалів справи, зазначені свідки надали письмові пояснення, підписали протокол, та, як пояснив сам ОСОБА_3, дійсно були залучені працівниками поліції та перебували на місці зупинки транспортного засобу, і саме в їх присутності водій ОСОБА_3 необґрунтовано відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Тому немає підстав вважати письмові пояснення свідків такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони відображають необхідні дані, які вказують на обґрунтованість складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 стверджував, що не вживав наркотичних засобів та був тверезий, але ці доводи не обговорюються, оскільки протокол складений у зв'язку із відмовою водія відповідно до п. 2.5 ПДР України на вимогу

-4-

працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних речовин. Не має і правового значення бажання водія пройти медичний огляд по факту вже складеного протоколу та відмови, зафіксованої у присутності двох свідків.

З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність направлення встановленої форми, виданого ОСОБА_3 поліцейським, для проходження огляду на встановлення стану сп'яніння у закладі охорони здоров'я не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено він відмовився від проходження такого огляду.

Проходження ОСОБА_3 наступного дня після зупинки транспортного засобу, яка мала місце о 21 год. 50 хв., медичного огляду в районній лікарні, за висновками якого він є тверезим, правильно не взяті районним судом до уваги з огляду на те, що такий висновок не має правового значення при притягненні особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Крім того, проведення огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я передбачає дотримання певної процедури, яка виписана в процесуальних нормах ст. 266 КУпАП та в Інструкції. Проведення зазначеного огляду з порушенням вимог цих норм закону робить його недійсним. Наданий ОСОБА_3 висновок медичного закладу з приводу його огляду на стан наркотичного сп'яніння не відповідає процедурі проведення такого огляду, визначеної ст. 266 КУпАП.

Самі по собі дії працівників поліції після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо не відсторонення водія від керування транспортним засобом можуть бути підставою для перевірки відповідності їх наступних дій посадовим обов'язкам, проте не свідчать про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення.

Крім того, як видно з журналу судового засідання від 04 липня 2018 року суддя Савін О.І. відмовив у розгляді заяви захисника Саннікової Н.Г. про відвід судді, посилаючись на поведінку захисника та те, що нормами КУпАП не передбачено відповідної процедури.

Існування обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді може утворювати порушення права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на викладене, суд повинен був вживати розумних заходів для забезпечення зазначеного права. Втім, враховуючи, що чинний процесуальний закон не встановлює процедури та засад розгляду заяв про відвід судді у справі про адміністративні правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що при відмові у розгляді питання про відвід по суті суддею Савіним О.І. встановлені законом правила щодо відводу судді порушено не було. При цьому апеляційний суд бере до уваги, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сам по собі не розгляд питання про відвід судді не є порушенням права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення у справі «Schreiber and Boetsch vs. France»).

Суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

-5-

Системний аналіз фактичних обставин справи та норм законодавства не свідчить про те, що суддею Савіним О.І. під час розгляду даної справи порушено презумпцію невинуватості особи, гарантовану статтею 62 Конституції України та пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також приписи статті 280 КУпАП щодо обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За такого, такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про порушення ОСОБА_3 п. 2.5 ПДР та доведеність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу винного і застосував до ОСОБА_3 вид і розмір стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а своє рішення з цього приводу належним чином мотивував, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 липня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Самчишина