Рішення № 75731413, 30.07.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/884/18

пров. №2/478/357/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2018 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років,

В с т а н о в и в:

07.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 24 грудня 2016 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який на даний час фактично припинений. Від шлюбу мають малолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина проживає з нею. Вона на даний час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча має таку можливість Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх видів його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні посилаючись на те, що рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 07.09.2017 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, має на утриманні непрацездатних батьків та брата, витрачає кошти на проїзд, оплату вартості житла, комунальних послуг, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

За загальним правилом, передбаченим статтею 75 Сімейного кодексу України, встановлено, що дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

В той же час, статтею 84 Сімейного кодексу України встановлено особливості надання утримання дружині з якою проживає дитина.

Так, відповідно до правил частини 4 статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з вимогами статей 77, 79, 80 Сімейного кодексу України утримання одному з подружжя за рішенням суду присуджується від дня подання позовної заяви, в грошовій формі та сплачуються щомісячно у частці від доходу другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.

Отже, за змістом вказаних норм права, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивач.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 грудня 2016 року, але з червня 2017 року разом не проживають (а.с.7).

Від шлюбу мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (копії) серії І-КИ №635672 від 18.05.2017 року (а.с.8). Відповідно до довідки виданої виконкомом Казанківської селищної ради Миколаївської області від 06.02.2018 року за №635/13-15/01 дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні (а.с.13).

Відповідач проживає окремо від дитини та у добровільному порядку не приймає участі у матеріальному утримані останнього, відповідно до виконавчого листа виданого Казанківським районним судом від 27.09.2017 року на підставі рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).

Згідно довідки виданої Комунальним закладом «Криворізький міський клінічний пологовий будинок №1» Дніпропетровської обласної ради» від 30.03.2018 року за №1067 ОСОБА_1 з 03.02.2014 року по теперішній час працює у Комунальному закладі «Криворізький міський клінічний пологовий будинок №1» Дніпропетровської обласної ради» на посаді акушерки центру планування сім’ї та репродукції людини (наказ №14-к від 03.02.2014 року). Відповідно до наказу №67-к від 29.06.2017 року останній надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 07.07.2017 року по 15.05.2020 року (а.с.14).

Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку та отримує допомогу на дитину у розмірі 860 грн. (а.с.9).

З довідки Дмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.35).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 кв.№59 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відповідно до розрахункових листів відповідач ОСОБА_2 працює молодшим приймальником товарів в ТОВ «АТБ - маркет» та за період з квітня 2018 року по червень 2018 року йому нарахована заробітна плата в розмірі 26934 грн. 30 коп. (а.с.37-39).

Таким чином, відповідач є працездатним та отримує систематичний дохід, розмір якого свідчить про те, що він може надавати допомогу на утримання дружини.

Враховуючи матеріальне становище відповідача ОСОБА_2, а саме те, що він офіційно працює, має постійний заробіток, сплачує аліменти на користь позивачки на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку та з врахуванням вимог ст.80 СК України, суд визначає розмір аліментів, які має сплачувати відповідач на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу).

Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки та брат суд вважає безпідставними, оскільки згідно довідки Дмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області від 02.07.2018 року його батько ОСОБА_5, мати ОСОБА_6 та брат ОСОБА_7 проживають окремо по вул. Шкільна, 29 в с. Новодмитрівка Великоолександрівського району Херсонської області (а.с.36) та будь-яких доказів щодо перебування останніх на його утриманні відповідачем не надано.

Крім цього, судом не приймаються до уваги посилання відповідача про неможливість сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки він має для проживання знімати квартиру, оскільки доказів на підтвердження оренди ним квартири та розміру орендної плати суду не надано, крім цього, вказана обставина не звільняє його від обов'язку надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина.Також доводи відповідача щодо відрахування з його заробітку аліментів в розмірі 4092, 01 грн., що позбавляє його можливості утримувати дружину є безпідставними, оскільки, як пояснили сторони, саме у зв’язку з наявністю заборгованості по аліментам із заробітку відповідача відраховується зазначена сума, проте вказані стягнення носять тимчасовий характер.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, працюючого молодшим приймальником товару у ТОВ «АТБ Маркет» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянки України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 «А» в смт. Казанка Миколаївської області, аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 07 червня 2018 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, тобто до 15 травня 2020 року.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, працюючого молодшим приймальником товару у ТОВ «АТБ Маркет», судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя