Рішення № 75730958, 16.07.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2053/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Невойта П.С.,

секретаря с/з ОСОБА_1,

справа № 466/2053/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -

за участю представника позивача ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

19.03.2018 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2, 07.03.1951р.н., ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола,1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 30.11.2016 року в розмірі 3734,38 грн., інфляційних витрат в розмірі 479,10 грн. та три проценти річних в розмірі 87,16 грн., а всього 4300,64 грн., а також судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

08.06.2018 року представником позивача уточнено позовні вимоги та остаточно просить суд стягнути з ОСОБА_3, 26.05.1966р.н., ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола,1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 30.11.2016 року в розмірі 3734,38 грн., інфляційних витрат в розмірі 479,10 грн. та три проценти річних в розмірі 87,16 грн., а всього 4300,64 грн., а також судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» посилалося на те, що 21.12.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014р. по 31.11.2016 у розмірі 4300,64грн., а також стягнення 689 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

28.12.2016 року судовий наказ видано та вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014р. по 31.11.2016р. у розмірі 4300,64грн., а також стягнення 689 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

07.02.2017 року за заявою відповідача судовий наказ від 28.12.2016 року скасовано.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником 1/3 частки приватизованої квартири №11 в будинку №23, що на вул. Торф’яній у м.Львові і відповідно користується послугами з централізованого опалення.

ОСОБА_3 є власником 2/3 частки даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.07.2013 року

Між відповідачем та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися для задоволення своїх потреб, та не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводили, чим порушили ч.1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також п. 3.1 договору приєднання, де прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЛМКП «Львівтеплоенерго» направило на ім’я ОСОБА_2 для підписання два примірники договору приєднання про надання послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, однак договір приєднання відповідачем не підписаний.

Станом на 06.03.2018 року за період з 01.07.2014р. по 30.11.2016 р. за квартирою № 11 в будинку № 23 на вул. Торф’яна у м.Львові, утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4300,64 грн.

Ухвалою від 02.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справу, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 05.06.2018 року заяву представника позивача про залучення у справі співвідповідача задоволено та залучено ОСОБА_3, 26.05.1966р.н. співвідповідачем у справі.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 10.06.2016 року /а.с.21/ у судовому засіданні підтримав позов, надавши аналогічні пояснення, які викладенні в уточненій позовній заяві, просив позов задовольнити, стягнувши солідарно з співлвсників квартири заборгованість за послуги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила, просила у позові відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву /а.с.28/.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 21.06.2018 року /а.с.50/ у судовому засіданні заперечили проти позову з підстав викладених в письмовому відзиві на заяву про уточнення позовних вимог /а.с.52-55/, який долучений до матеріалів справи /а.с.29-59/.

Заслухавши думку представника позивача, відповідачів, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 21.12.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014р. по 31.11.2016 у розмірі 4300,64грн., а також стягнення 689 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

28.12.2016 року судовий наказ видано та вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014р. по 31.11.2016р. у розмірі 4300,64грн., а також стягнення 689 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

07.02.2017 року за заявою відповідача судовий наказ від 28.12.2016 року скасовано /а.с.8/.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12, ст.80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником 1/3 частки приватизованої квартири №11 в будинку №23, що на вул.Торф’яній у м.Львові і відповідно користується послугами з централізованого опалення, що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім’ї і прописки №5246 від 16.11.2016 року, виданою ЛКП «Варшавське 407» /а.с.9/.

Відповідач ОСОБА_3 є власником 2/3 частки квартири №11 в будинку №23, що на вул.Торф’яній у м.Львові на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2013 року /а.с.39/.

Згідно з п.5 ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Згідно з п.5 ч.З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Отже, з огляду на вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: Виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися, не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводили, чим порушили ч.1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005 р. а також п. 3.1 договору приєднання, де вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.10.2013р. при розгляді справи №6-59цс13.

Таким чином, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також п.3.1 Договору приєднання відповідачі не виконали свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, заборгованість відповідачів станом на 06.03.2018р. за період з 01.07.2014 р. по 30.11.2016р. складає 3734 грн. 38 коп. (3637,88грн. за централізоване опалення та 96,50грн. за централізоване постачання гарячої води) , інфляційні витрати в розмірі 479 грн. 10 коп. та 3 % річних в розмірі 87 грн. 16 коп., а всього 4300 грн. 64 коп.

Відповідачами не подано доказів про те, що подані позивачем розрахунки заборгованості та застосовані ним тарифи проведено неправильно.

При цьому, відповідачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ненадання чи неналежного надання позивачем послуг за спірний період.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву /а.с.28/ просила застосувати до позовних відносин позовну давність в межах трирічного строку.

Щодо даної вимоги відповідача ОСОБА_2, то суд приходить до наступного.

Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до вирішення ним рішення.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.. 257 ЦК України).

Згідно ч.2 та ч.3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як встановлено судом, 21.12.2016р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги.

28.12.2016р. за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014р. по 31.11.2016р. у розмірі 4300,64грн., а також стягнення 689 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, який скасований ухвалою цього ж суду 07.02.2017року.

Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015року у справі № 6-214 цс14.

Отже, звернення ЛМКП «Львівтеплоенерго» із заявою до суду про видачу судового наказу в 2016 році є беззаперечною підставою для переривання строку позовної давності, а тому норми позовної давності не підлягають до застосування.

Суд не приймає посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що за адресою :м.Львів, вул.Торф’яна, 23/11 вона не проживає, а тому не користується послугами виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов’язує.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Відповідно до рішення від 21.01.2014 Шевченківського районного суду м.Львова зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено та зобовязано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_3 цілодобовий, безперешкодний доступ до кв.11 в буд.23 на вул.Торфяній у м.Львові. Отже, співласники безперешкодно володіють своєю власністю на власний розсуд.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо позов задоволено судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду: судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460 заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 30.11.2016 року в розмірі 3734,38 грн., інфляційних витрат в розмірі 479,10 грн. та три проценти річних в розмірі 87,16 грн., а всього 4300,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460 порівну судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго» ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола,1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 І., 32 кв.42.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 23.07.2018 року.

Суддя ОСОБА_6