Ухвала суду № 75730133, 07.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1321/17

пр. № 4-с/336/28/2018

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника скаржника адвоката ОСОБА_1, державного виконавця Логвіна О.І., представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_4 щодо прийняття до примусового виконання судового наказу, виданого 28.01.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_4 щодо прийняття до примусового виконання судового наказу, виданого 04.06.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, яким з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованість з 01.06.2011 року по 01.10.2012 року в сумі 1996,59 гривень та судовий збір в розмірі 107,30 гривень.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу, вказуючи, що 29.09.2016 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, виданого 04.06.2013 року. Спочатку державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з пропуском строку пред’явлення виконавчого документу на виконання. Однак, пізніше 03.10.2016 року державним виконавцем було прийнято протилежну постанову про відкриття виконавчого провадження, хоча строк для пред’явлення судового наказу до виконання сплив. Вказуючи, що державний виконавець самостійно не могла скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки це перебуває поза межами її компетенції, а постанову про відкриття виконавчого провадження було прийнято без урахування того, що строк пред’явлення для виконання судового наказу сплив, просив скаргу задовольнити.

Представник Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти скарги, вказуючи, що постанова про відмову у відкритті провадження була винесена державним виконавцем помилково та скасована того ж дня, а з урахуванням наданих ВАТ «Запоріжжяобленерго» додаткових документів про часткове погашення заборгованості за рішенням суду державним виконавцем було відкрите виконавче провадження та на цей час судове рішення не виконане.

Представник ВАТ «Запоріжжяобленерго» в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, вказуючи, що після отримання судового наказу його було пред’явлено до виконання, а 25.03.2014 року повернуто, після чого 29.09.2016 року знову пред’явлено до виконання. Того ж дня, коли подано заяву про відкриття виконавчого провадження, представником стягувача додатково направлялись документи на підтвердження того, що боржником частково виконане рішення суду та погашено суму заборгованості в частині, у зв’язку з чим строк для пред’явлення виконавчого документу для виконання перервався. З урахування заяви про відкриття виконавчого провадження та доданих додатково документів державним виконавцем було відкрите виконавче провадження, що відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент прийняття такого рішення.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

28.01.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за заявою ВАТ «Запоріжжяобленерго» видано судовий наказ про солідарне стягненя з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості за період з 01.06.2011 року по 01.10.2012 року в сумі 1996,59 гривень та судовий збір в сумі 107,30 гривень.

Судовий наказ набрав законної сили 01.06.2013 року та виданий стягувачеві 04.06.2013 року.

25.03.2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі ст. 47 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999 року.

29.09.2016 року стягувачем судовий наказ знов пред’явлений до виконання, а 30.09.2016 року повідомлено про те, що боржником здійснено часткове погашення заборгованості за судовим наказом, а саме останню сплату здійснено 31.08.2016 року, тож залишок заборгованості становив 1254,39 гривень, а також судовий збір в сумі 107,30 гривень.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб, наявної в матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_6 31.03.2017 року уклала шлюб з ОСОБА_8, змінивши прізвище на ОСОБА_8.

Відповідно до тверджень стягувача та довідки про нарахування та оплати квартирної плати та комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1, боржниками сплачувались частково нараховані суми протягом 2001-2017 років.

Згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606, який діяв на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Таким чином, стягувач ВАТ «Запоріжобленерго», пред’явивши до виконання судовий наказ виданий 28.01.2013 року, за наслідками якого 03.10.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, пред’явив його у встановлені законом строки, оскільки боржник шляхом часткового погашення боргу перервав строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Посилання представника скаржника про відсутність у державного виконавця повноважень на скасування постанови про відмову у відкритті провадження суд не приймає до уваги, адже в матеріалах виконавчого провадження така постанова відсутня, а з пояснень державного виконавця Логвіна О.І. вбачається, що наявність відомостей про прийняття такого рішення державним виконавцем могло бути обумовлено суто технічною помилкою при роботі з Єдиним реєстром виконавчих проваджень.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 від 02.06.2016 року до засад виконавчого провадження віднесені наступні:

1) верховенство права;

2) обов’язковість виконання рішень;

3) законність;

4) диспозитивність;

5) справедливість, неупередженість та об’єктивність;

6) гласність та відкритість виконавчого провадження;

7) розумність строків виконавчого провадження;

8) співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов’язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд наголошує, що Європейським судом з прав людини багаторазово розглядались та вирішувались справи з приводу невиконання в Україні рішень судів або занадто тривалого їх виконання та кожного разу такі рішення суду були прийняті не на користь України.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “ОСОБА_9 проти України” державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

Як багаторазово вказував у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема і рішенні по справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) N 36813/97, по справі "ОСОБА_9 проти України" Заява № 40450/04) від 15.10.2009 року, якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі. Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим.

Європейським судом з прав людини проблема невиконання рішень національних судів України визнана системною (структурною).

Отже, питання щодо забезпечення в Україні швидкого виконання рішень судів є одним з пріоритетніших на цей час.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. 447, 448, 450 451 ЦПК України,—

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_4 щодо прийняття до примусового виконання судового наказу, виданого 04.06.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк