Постанова № 75729434, 01.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Н.В. Савицька

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1802/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Білан С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 (11:44 год., повний текст складено 27.06.18) по справі № 818/1802/18

за позовом ОСОБА_3

до Міського голови м. Суми Лисенка Олександра Миколайовича третя особа Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ

11.05.2018 позивач, ОСОБА_3, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до міського голови міста Суми Лисенка Олександра Миколайовича (далі по тексту - Лисенко О.М., відповідач), за участю третьої особи - Управління "Центр надання адміністративних послуг міста Суми Сумської міської ради" (далі по тексту - ЦНАП м. Суми), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати розпорядження № 55К від 15.02.2018, видане міським головою м. Суми Лисенко О.М. про притягнення до дисциплінарної відповідальності Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав Управління Центр надання адміністративних послуг міста Суми Сумської міської ради ОСОБА_3 у вигляді оголошення догани за неналежне виконання посадових обов'язків, а саме статей 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі № 818/1802/18 позовну заяву ОСОБА_3 до міського голови міста Суми Лисенка Олександра Миколайовича, третя особа - Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що посилання відповідачем у оскаржуваному розпорядженні на норми ст.ст.147, 147-1 КЗпП України вказує на необхідність застосування до спірних відносин ст.ст.150, 233 КЗпП України, за змістом яких ОСОБА_3 має право на оскарження розпорядження відповідача протягом трьох місяців. Навіть якщо позивачка помилялась стосовно строку звернення з позовом до суду протягом трьох місяців, ця помилка була обумовлена діями самого відповідача, який в оскаржуваному розпорядженні № 55-К від 15.02.2018 послався саме на ст.ст.147, 147-1 КЗпП України. Стверджує, що клопотання представника відповідача заявлено суду особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки довіреність представника Сумського міського голови, видана на ім'я Харченко О.О., не посвідчена нотаріально. Крім того, зазначив, що норма ч.3 ст.123 КАС України, на яку послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не могла бути застосована у даній справі, оскільки факт пропуску строку на звернення до суду було виявлено судом до, а не після відкриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача в надісланих до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З посиланням на п.4 ч.1 ст.17 КАС України стверджує, що оскільки позивачка є посадовою особою місцевого самоврядування, а спірні відносини стосуються проходження нею публічної служби, при визначенні строку звернення до суду з цим позовом слід застосовувати ч.5 ст.122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду. Вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, наведені ОСОБА_3 у заяві про поновлення цього строку (незадовільний стан здоров'я). Зазначив, що трудове законодавство може бути застосоване до правовідносин з приводу проходження публічної служби лише у тому випадку, якщо це передбачено спеціальними нормами. В даному випадку КАС України не передбачає застосування трудового законодавства при вирішенні питання строку звернення до суду, а визначає місячний строк звернення із позовом до суду у відносинах публічної служби. Крім того, ч.5 ст.122 КАС України у редакції, що встановлює місячний строк звернення до суду, набрала чинності з 15.12.2017, тобто, пізніше, ніж ст.233 КЗпП України, а тому, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин слід застосовувати саме ч.5 ст.122 КАС України. З огляду на викладене, оскільки позивачкою пропущено місячний строк звернення до суду, і матеріали справи не містять належних доказів поважності пропуску цього строку, судом першої інстанції обґрунтовано залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що третя особа належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника третьої особи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 122 КАС України, а причини пропуску цього строку, наведені позивачем, є неповажними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є винесене міським головою Розпорядження від 15.02.2018 №55-К про притягнення ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що з оскаржуваним розпорядженням міського голови м. Суми від 15.02.2018 за №55-К ОСОБА_3. ознайомилась 19.02.2018 (а.с.105).

Однак, до суду позивачка звернулась лише 11.05.2018, тобто, поза межами місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з витягом із розпорядження міського голови м.Суми від 03.10.2016 № 368-к ОСОБА_3. призначена на посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" з 05.10.2016, із присвоєнням 11 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад (а.с.51).

Тобто, позивач, як посадова особа органу місцевого самоврядування у справах щодо проходження публічної служби, повинна була звернутися до суду із відповідним позовом у місячний строк.

Вважаючи, що позивачем без поважних причин пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження розпорядження відповідача № 55-К від 15.02.2018 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, суд першої інстанції, пославшись на ч.3 ст.123 КАС України, дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Так, судом першої інстанції констатовано, що причини пропуску строку звернення до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови м. Суми від 15.02.2018 за №55-К, зазначені ОСОБА_3 у поданій до суду заяві (а.с.34-37), зокрема, перебування у відпустці з 17.05.2018 по 31.05.2018 та звернення до невропатолога 25.05.2018, є неповажними. Вказані обставини, на які посилається позивач, не перешкоджали останній звернутися до суду із позовом у строк, визначений ст.122 КАС України. До суду із вказаним позовом ОСОБА_3 звернулася лише 11.05.2018, тобто, з порушенням місячного строку.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 121 КАС України передбачено можливість поновлення пропущеного строку, встановленого законом, у разі визнання судом поважними причин пропуску цього строку.

Так, у відповідності до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами 1, 3 статті 166 КАС України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2018 представником відповідача було в судовому засіданні було подано клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.106-109).

26.06.2018 представником позивача ОСОБА_1 подано заперечення на зазначене клопотання, в яких останній зазначив, що оскільки позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст.ст.147, 147-1 КЗпП України, для оскарження відповідного розпорядження, у відповідності до ст.ст.150, 233 КЗпП України, повинен застосовуватися тримісячний строк звернення до суду. Вказав, що навіть якщо позивачка помилялась стосовно строку звернення з позовом до суду, ця помилка була обумовлена тим, що відповідач притягнув ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за ст.ст.147, 147-1 КЗпП України, що свідчить про поважність причин звернення з цим позовом до суду саме у тримісячний строк з дня ознайомлення позивача з оскаржуваним розпорядженням (а.с.119-122).

Так, згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У відповідності до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Статтею 150 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

У свою чергу, частиною 1 статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, ознайомившись зі змістом розпорядження Сумського міського голови від 15.02.2018 № 55-К, правовою підставою якого відповідачем було зазначено ст.ст.147, 147-1 КЗпП України (а не норми Закону України «Про державну службу»), ОСОБА_3 обґрунтовано очікувала, що може оскаржити таке розпорядження до суду у тримісячний строк, встановлений трудовим законодавством (ст.233 КЗпП України).

При розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом було визнано необґрунтованими посилання представника позивача на ст.233 КЗпП України, оскільки в даному випадку слід було керуватися нормами КАС України, які є спеціальними у питаннях строку звернення до суду з позовом про захист прав у відносинах публічної служби.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідач самостійно обрав у якості правової підстави для винесення оскаржуваного розпорядження № 55-К від 15.02.2018 норми КЗпП України, а не Закону України «Про державну службу», який підлягає застосуванню до спірних відносин в силу ст.66 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що помилка позивачки щодо вибору правового акту, яким слід керуватися при визначенні строку звернення до суду за захистом своїх прав, пов'язана виключно із визначенням відповідачем підстав притягнення її до дисциплінарної відповідальності - в порядку, встановленому трудовим законодавством, а не законодавством з питань державної служби.

Отже, з огляду на принцип правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мельник проти України» від 28.03.2006 (Заява N 23436/03)), суд першої інстанції повинен був врахувати посилання позивачки на ст.233 КЗпП України саме в контексті поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, на чому наголошував у своїх запереченнях представник позивача.

Однак, судом першої інстанції не було надано належної оцінки наведеним доводам представника позивача, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом і необхідність застосування до позовної заяви ОСОБА_3 наслідків пропуску цього строку, передбачених ч.3 ст.123 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання про пропуск позивачкою строку звернення до суду з цим позовом вперше було поставлено судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху. Вказаною ухвалою констатовано, що позивачкою пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, та роз'яснено позивачці необхідність подати заяву про поновлення цього строку.

29.05.2018 на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 ОСОБА_3 було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, зокрема, зазначено про те, що при подачі позову позивачка та її представник керувались статтею 233 КЗпП України, якою встановлено тримісячний строк на звернення до суду.

Вказана заява була задоволена судом, про що свідчить факт відкриття провадження у даній справі.

Згодом при розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом було визнано необґрунтованими посилання представника позивача на ст.233 КЗпП України, тобто, цим доводам судом була надана різна оцінка на різних стадіях руху позовної заяви.

Слід відмітити, що судом першої інстанції прийнято рішення про залишення позову без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України, за приписами якої позовна заява повинна була бути залишена без розгляду з підстав неповажності причин пропуску строку на звернення до суду у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі.

Однак, як зазначалось вище, цей факт було виявлено судом до відкриття провадження у справі, а тому є помилковим застосування ч.3 ст.123 КАС України при прийнятті рішення про залишення без розгляду позову ОСОБА_3

Вказана ситуація передбачена частиною 4 статті 123 КАС України, відповідно до якої якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Між тим, посилання на ч.4 ст.123 КАС України в оскаржуваній ухвалі відсутнє.

За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі № 818/1802/18 прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням вимог процесуального права, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі № 818/1802/18 скасувати

Прийняти постанову, якою справу № 818/1802/18 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій Л.В. Курило Повний текст постанови складено 06.08.2018.