Постанова № 75729186, 01.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/858/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машура Г.І.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідачів: Сича Д.М., Клочко Є.Д.

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, ОСОБА_6 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, суддя С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 04.05.18 по справі № 818/858/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа ОСОБА_6

про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС у Сумській області), третя особа ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6, третя особа), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДФС України № 105-о від 22.01.2018 про звільнення позивача з посади та податкової міліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 51-о від 26.02.2018 про оголошення Наказу ДФС України № 105-о від 22.01.2018;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції;

- поновити позивача на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції;

- стягнути з ГУ ДФС у Сумській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що оскаржуваний наказ про звільнення прийнятий відповідачем 1 в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку з скороченням штату позивач належним чином не повідомлявся та йому не пропонували інші вакантні посади, скорочення штату ГУ ДФС у Сумській області фактично не відбулось, оскільки як до введення в дію нового штатного розпису в лютому 2016 року, так і після, передбачалась наявність двох штатних одиниць за посадою перший заступник начальника. Також зазначає, що у відповідача-2 відсутні повноваження змінювати накази ДФС України, приймати або звільняти заступників начальника. Наказ ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції ОСОБА_1 також вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки на момент призначення ОСОБА_6 посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції не була вакантною і її обіймав позивач.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1." від 22 січня 2018 року № 105-о.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління ДФС у Сумській області "По особовому складу" від 26 лютого 2018 року № 51-о. Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної фіскальної служби України "Про призначення ОСОБА_6." від 27 вересня 2017 року № 2278-о.

Поновлено ОСОБА_1 (40020, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 39456414) на користь ОСОБА_1 (40020, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року в сумі 19 001, 45 (дев'ятнадцять тисяч одна) грн. 45 коп. без урахування податків і зборів. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення звернуто до негайного виконання.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою також подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення, та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного суду України від 24.02.2015 у справі №21-34а15, апелянт вказує на відсутність у позивача права оскаржувати Наказ ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, оскільки зазначений наказ не стосується ОСОБА_1 безпосередньо.

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.08.2018 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 17 серпня 1999 року проходив службу в податкових органах, зокрема у податковій міліції, на різних посадах, а з липня 2015 року - на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області.

Під час проходження служби позивачем, Наказом відповідача-2 № 69 від 05.02.2016 була введена в дію нова організаційна структура ГУ ДФС у Сумській області, а Наказом № 73 від 09.02.2016 - введений в дію штатний розпис на 2016 рік, якими передбачена наявність двох посад першого заступника начальника.

У зв'язку з введенням в дію організаційної структури ГУ ДФС у Сумській області та штатного розпису на 2016 рік, 15 лютого 2016 року начальником відділу персоналу ОСОБА_7, головним державним інспектором відділу персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором відділу організації взаємодії підрозділів та представництва інтересів ДФС та його територіальних органів управління правової роботи ОСОБА_9 складений акт про те, що в приміщенні кабінету начальника оперативного управління ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 15 квітня 2016 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників. Також, в акті зазначено, що позивач відмовився від підписання і отримання попередження про наступне вивільнення, через що текст попередження було зачитано вголос.

Протягом 2016 - січня 2018 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, виконував свої посадові обов'язки, отримував заробітну плату та перебував у відпустках.

15 січня 2018 року позивач прибув на службу та не зміг потрапити до свого службового кабінету, оскільки ключі не підійшли до замку вхідних дверей. З доповіді чергового ОСОБА_1 з'ясував, що у його кабінеті знаходиться ОСОБА_6, призначений на посаду першого заступника начальника, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, Наказом ДФС України № 2278-о від 27.09.2017. У зв'язку з цим, останній подав начальнику ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_10 рапорт з вимогою вжиття невідкладних заходів щодо усунення згаданих протиріч та забезпечення доступу до службового кабінету для виконання функціональних обов'язків.

Отримавши рапорт, начальником ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_10 того ж дня був складений акт про запропонування вакантної посади, згідно якого, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників, враховуючи акт від 15.02.2016, освітньо-кваліфікаційний рівень, а також довготривалу відсутність на роботі через відпустки, тимчасову непрацездатність, першому заступнику начальника ГУ ДФС у Сумській області полковнику податкової міліції ОСОБА_1, запропоновано переведення на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ДФС у Сумській області.

Із запропонованим переведенням позивач не погодився, оскільки з наказом про скорочення штату його не ознайомлювали, дата переведення та обґрунтування підстав такого переведення не зазначені.

У періоди з 18.01.2018 по 26.01.2018, з 29.01.2018 по 09.02.2018 та з 12.02.2018 по 23.02.2018, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, ОСОБА_1 перебував на лікарняному. В той же час, 16.01.2018 відповідачем 2 на адресу ДФС України направлені подання про звільнення позивача з посади та податкової міліції, акти від 15.02.2016 та 15.01.2018, а також довідка за формою Ф-1, за результатами розгляду яких, 22.01.2018 відповідачем-1 прийнятий Наказ № 105-о про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).

Після лікарняного та виходу позивача на службу, 26.02.2018 відповідачем-2 прийнятий Наказ № 51-о, яким оголошено згаданий наказ ДФС України про звільнення та визначено дату звільнення - 26.02.2018. В цей же день ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.

Не погодившись з правомірністю вказаних наказів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані накази не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991.

Підпунктом "г" пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, порядок звільнення осіб у зв'язку із скороченням штату, Положенням не визначений.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тобто, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 згаданого Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На виконання ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, зазначеним у частині 2 вказаної статті.

Згідно зі ст. 492 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, обов'язковою умовою для звільнення особи на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є фактичне скорочення чисельності або штату працівників. При наявності підстав для звільнення працівника через скорочення штату, у роботодавця виникає обов'язок попередити працівника про таке звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Тобто, роботодавець не має права звільніти працівника у зв'язку із скороченням штату до закінчення двомісячного строку. При цьому, законодавство не обмежує право роботодавця звільнити працівника з указаних підстав після спливу вказаного строку попередження.

Вирішуючи питання про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, роботодавець зобов'язаний у першу чергу надати перевагу залишення на роботі тим особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Одними з істотних ознак більш високої кваліфікації і продуктивності праці, є досвід трудової діяльності за спеціальністю та дисциплінованість працівника. Також, про більш високу кваліфікацію та продуктивність праці працівника можуть свідчити і відомості щодо освіти і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, збільшення обсягу виконуваної роботи, тощо.

На підтвердження скорочення чисельності чи штату працівників, ГУ ДФС у Сумській області надані Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 33 від 10.11.2014 "Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області" (а.с. 155), Структура ГУ ДФС у Сумській області, затверджена 07.11.2014 (а.с. 156-157), штатний розпис станом на 01.01.2015 зі змінами (а.с. 137-154), Наказ ДФС України № 978 від 11.12.2015 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС" (а.с. 108), Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 69 від 05.02.2016 "Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області" (а.с. 110), Організаційна структура ГУ ДФС у Сумській області, затверджена 04.02.2016 (а.с. 112-113), Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 73 від 09.02.2016 "Про введення в дію штатного розпису на 2016 рік" та штатний розпис на 2016 рік (а.с. 114-120).

Зі змісту вказаних документів встановлено, що в структурі ГУ ДФС у Сумській області, як в 2015 році, так і після внесення змін у лютому 2016 року, була передбачена наявність двох штатних одиниць за посадою першого заступника начальника. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично скорочення штату за посадою першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області не відбулось, у зв'язку з чим правові підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату) відсутні.

Колегія суддів зауважує, що навіть якщо б одна з посад першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області у лютому 2016 року дійсно була скорочена, відповідач-2 зобов'язаний був би попередити позивача про наступне звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці. Так, в якості доказів такого повідомлення, відповідачем-2 наданий акт від 15.02.2016 (а.с. 18), складений начальником відділу персоналу ОСОБА_11, головним державним інспектором персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_9, зі змісту якого вбачається, що 15 лютого 2016 року о 12 год. 00 хв. у кабінеті начальника оперативного управління ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 15 квітня 2016 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників. Оскільки позивач відмовився від підписання і отримання попередження про наступне вивільнення, текст цього попередження йому зачитано вголос у присутності згаданих працівників.

В той же час, допитаний в якості свідка начальник оперативного управління ОСОБА_12 повідомив, що 15 лютого 2016 року він був на робочому місці і в його кабінет, який є режимним об'єктом із обмеженим доступом, начальник відділу персоналу ОСОБА_11, головний державний інспектором персоналу ОСОБА_8 та головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_9 не заходили, попереджень про звільнення ОСОБА_13 не зачитували. Також, свідок зазначив, що за його відсутності потрапити до кабінету неможливо.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9, повідомив суду що не пам'ятає де саме складався згаданий акт та чи зачитувався текст попередження про звільнення ОСОБА_1 Одночасно, свідок зазначив, що у кабінеті начальника оперативного управління ОСОБА_12 ніколи не був.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що зазначений акт складався у кабінеті відділу по роботі з персоналом за відсутності ОСОБА_1 Чи зачитувався текст попередження про наступне звільнення позивачу і де саме таке зачитування могло бути, свідок не пам'ятає.

Начальник відділу персоналу ОСОБА_11 повідомила, що у зв'язку зі скороченням штату ГУ ДФС у Сумській області, в лютому 2016 року вона надавала ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання попередження про наступне звільнення з посади. Оскільки позивач не повернув підписане попередження, 15 лютого 2016 року ОСОБА_11 зайшла до кабінету начальника оперативного управління і, побачивши там ОСОБА_1, нагадала йому про необхідність повернення підписаного попередження про наступне звільнення. Отримавши відмову, повернулась до відділу по роботі з персоналом, склала акт, який також підписали ОСОБА_8 і ОСОБА_9, і у приймальні начальника оперативного управління, де в той час знаходився позивач, зачитала зміст акту та зміст попередження про наступне звільнення.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт від 15.02.2016 (а.с. 18), підписаний начальником відділу персоналу ОСОБА_11, головним державним інспектором персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_9, не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 не менше ніж за два місяці про наступне звільнення з посади у зв'язку зі скороченням штату.

Крім того, в порушення вимог ст. 492 Кодексу законів про працю України, відповідач-2 не пропонував позивачу іншу роботу з урахуванням його кваліфікації. Так, наданий ГУ ДФС у Сумській області акт від 15.01.2018 свідчить про те, що цього дня ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління. В той же час, на виконання згаданої норми, у разі скорочення чисельності чи штату, обов'язок власника або уповноваженого органу пропонувати працівникові іншу роботу виникає саме в момент попередження такого працівника про наступне звільнення. При цьому, власник або уповноважений орган зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані накази № 105-о від 22.01.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції та № 51-о від 26.02.2018 про оголошення наказу про звільнення та зміни дати звільнення, не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є необґрунтованими та прийнятими не на підставі Кодексу законів про працю України і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим, позовні вимоги про їх скасування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зі змісту трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та податкової міліції 26 лютого 2018 року, а його середньоденний заробіток, згідно довідки від 24.04.2018 (а.с. 158), складає 463, 45 грн. без урахування податків та зборів. Тобто, за період з 27.02.2018 по 26.04.2018, на користь позивача підлягає стягненню сума втраченого заробітку в розмірі: 463, 45 грн. х 41 робочий день = 19 001, 45 грн.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 27.02.2018 по 26.04.2018 в сумі 19001,45 грн.

Враховуючи наведені приписи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення і позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, досліджуючи питання правомірності Наказу ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження правових актів індивідуальної дії позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акту суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.

Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно позивача.

Так, оскаржуваний наказ ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, має персональний характер, тобто є актом індивідуальної дії, оскільки породжує права та обов'язки тільки для тієї особи, якій його адресовано.

Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржених рішення та розпорядження не породжує у такої особи і права на захист.

Таким чином, позивачем достатньо не обґрунтовано, які саме його права та інтереси є порушеними у зв'язку із прийняттям оскаржуваного наказу, що у свою чергу, не породжує у такої особи права на захист.

Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15.07.2014р. у справі № 21-273а14, від 03.02.2015р. у справі № 21-617а14, від 12.04.2017р. у справі № П/800/589/16.

Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_14 в частині визнання протиправним та скасування Наказу ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2 ст.242 КАС України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАС України).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування Наказу ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції ухвалена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 818/858/18 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 818/858/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РезніковаСудді А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 07.08.2018.