Постанова № 75729148, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1791/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Бєлової Л.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі за текстом - «Головне управління») та про зобов'язання здійснити з 01.04.2018 р. відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішення Кабінету Міністрів України - постанова КМУ України від 09.12.2015 р. № 1013, яка набрала чинності 15.12.2015 р. та застосовується з 01.12.2015 р.), пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) і підпункту 2 пункту 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 р. № 426 (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішення Кабінету Міністрів України) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 81 % заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.12.2015 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та довідки Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації від 30.03.2018 р. № 06/07-05 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 81 %, премій та інших виплат, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 81 %, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат, без зміни визначення індексації пенсії (базового місяця для проведення індексації пенсії) в результаті перерахунку.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до названих законодавчих актів має право на перерахунок пенсії, однак відповідач не виконує вимог закону та не здійснює перерахунок пенсії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, позивач стверджує, що право на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов'язань, у зв'язку з чим має застосовуватись законодавство, що було чинним на момент виникнення правовідносин - перерахунок пенсії (01.12.2015 р.), оскільки вона відпрацювала в державному органі необхідний для її отримання час та сподівалась, що її право на перерахунок в подальшому гарантовано Державою.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління наполягало на тому, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідач звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця.

У відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що її права не можуть бути звужені шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді заступника начальника відділу експлуатації житлово-комунального господарства в Управлінні житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні, отримуючи з 04.10.2010 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 81 % заробітної плати.

30.03.2018 року Департаментом містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації видано довідку «Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям» за № 06/07-05.

04.04.2018 року позивач звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) і підпункту 2 пункту 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 р. № 426 (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішення Кабінету Міністрів України).

Листом від 17 квітня 2018 року № 53/Ш-10 відповідач відмовив у такому перерахунку тих підстав, що з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII зокрема, і статті 37-1 в частині права на перерахунок пенсії непрацюючим державним службовцям.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (надалі за текстом - «Закон № 3723-XII).

Зокрема, відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-XII, у редакції чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (надалі за текстом - «Закон № 76-VIII»), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду України.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (надалі за текстом - «Постанова № 865»).

Так, пунктами 4 та 5 Постанови № 865 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Аналогічні норми були закріплені в постанові Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 19.06.2013 р. № 426.

09 грудня 2015 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі за текстом - «Постанова № 1013»).

Цією встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

У зв'язку із прийняттям вказаної постанови, пункт 4 Постанови № 865 був виключений, а п. 5 змінений: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 липня 2016 р. № 465 визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 19.06.2013 № 426.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі за текстом - «Закон № 889-VIII»).

У зв'язку з набуттям чинності Закону № 889-VIII, Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII втратив чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ХІ Закону №889-VIII Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 цього розділу, був визнаний таким, що втратив чинність.

У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 Постанови № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 р. у справі № 509/3378/16-а.

Суд першої інстанції також правильно прийняв до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зіна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 07 серпня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Л.В.Бєлова