Постанова № 75728639, 06.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 536/1381/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 (суддя І інстанції С.С. Сич), по справі № 536/1381/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області треті особи Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2017, визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 19.06.2017 №03-48/466 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років позивачу довічно з моменту звернення за пенсією з відповідною заявою та за 12 місяців, що передують такому зверненню.

Рішенням Полтавського оружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без встановлення обставин, що мають значення по справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року у справі №816/892/16-а позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області, треті особи: Головне управління Національної поліції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у формі листа № 39/140 від 04.08.2016 року в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оформити та подати до територіальних органів Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

Відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області від 25 квітня 2014 року № 150 о/с капітан міліції ОСОБА_1 - дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області, звільнений відповідно до пункту 66 (у запас за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

На виконання постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року, УМВС України в Полтавській області 07 червня 2017 року оформлено подання про призначення пенсії №316115/39/01-17-2674 про представлення до призначення пенсії за вислугу років, з наданням відповідних документів.

Відповідачем розглянуто подання та документи на позивача, звільненого зі служби 25.04.2014, та за результатами розгляду прийнято розпорядження №03-48/466 від 19.06.2017, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років позивачу, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу за вислугу років, за підстав передбачених п. "а" ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 1-2 вказаного вище Закону передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Підставою для відмови у задоволенні позову про призначення пенсії позивачу стало відсутність відповідної заяви, та відсутність вислуги років у календарному обчисленні тривалістю 21 р. 6 міс., та недосягнення позивачем 45 років.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками оскаржуваного розпорядження від 19.06.2017 року № 03-48/466, з наступних підстав.

Право позивача на призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням вислуги - 23 роки 1 місяць 1 день, за п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", встановлено судовим рішенням у справі № 816/892/16-а від 30.11.2016 року, тому наведені обставини мають статус преюдиціальних фактів.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач приймав участь у справі № 8169/892/16, тому підстави незастосування правила ч. 4 ст. 78 КАС України у суду апеляційної інстанції - відсутні.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що викладений вище п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить обмежень у віці особи, яка звернулась, за призначенням пенсії за вислугу років.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем неправильно зроблені висновки щодо відсутності у позивача вислуги років та недосягнення ним віку для призначення пенсії, на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Колегія суддів вважає, що правову позицію Верховного Суду у справі № 295/6301/17 від 27.03.2018 року до спірних правовідносин застосувати неможливо, оскільки обставини даної справи є нетотожними зі справою № 295/6301/17.

Разом з тим, з приводу частини позовних вимог про призначення пенсії довічно з моменту звернення з заявою, та за 12 місяців, що передують такому зверненню, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до п. п. 6, 17, 18 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата

відправлення документів поштою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Згідно до ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Як свідчать обставини справи № 816/892/16-а, заява про призначення пенсії надана УМВС України в Полтавській області датується 04.07.2016 року.

Проте, в наявних матеріалах справи подання (аркуш справи 126, 127) не містить у списку документів для призначення пенсії, що додаються, та не містить посилань про направлення заяви.

Дана обставина свідчить про недотримання саме УМВС України в Полтавській області порядку подання документів, а не заявником.

Однак, колегія суддів вважає, що порушене право позивача неможливо захистити шляхом скасування оскаржуваного розпорядження відповідача, оскільки без дотримання процедури необхідної для призначення пенсії неможливо вирішити позитивно питання про її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі № 2-а-4639/11/2414 від 26.12.2016 року.

Копії заяв позивача, що надані до уточнених позовних вимог датуються 21.09.2017 року, та не може бути врахована відповідачем тому, що подання - 07.06.2017 року, а оскаржуване розпорядження - 19.06.2017 року.

Судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 по справі № 536/1381/17 змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді Л.В. Мельнікова А.П. Бенедик