Рішення № 75728636, 06.08.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/2138/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 6 червня 2018 року №425 про відмову в перерахунку пенсії та в зарахуванні до стажу роботи на державній службі періоду проходження служби в рядах Радянської Армії з 21.05.1975 року по 04.06.1977 року та періодів роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району і прокурора Новоушицького району з 07.09.1983 року по 30.12.1997 року та в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (3723-ХІІ) з врахуванням довідок головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 1851/3-18-0.5 від 30.05.2018 року та № 1854/3-18-0.5 від 30.05.2018 року; 2) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи на державній службі період проходження служби в рядах Радянської Армії з 21.05.1975 року по 04.06.1977 року, який складає 2 роки і 13 днів та періодів роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району та прокурора Новоушицького району з 07.09.1983 року по 30.12.1997 року, який складає 14 років 3 місяці і 23 днів та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.12.1993 року (3723-ХІІ) з врахуванням довідок головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 1851/3-18-0.5 від 30.05.2018 року та № 1854/3-18-0.5 від 30.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.07.2010 йому була призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

31 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України "Про державну службу", до заяви додав усі необхідні довідки по заробітній платі.

Однак відповідач, листом від 07.06.2018 №17145/03 повідомив, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.06.2018 №425 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

З вказаним рішенням позивач не погодився, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив в його задоволенні відмовити. Пояснив, що із прийняттям у 2015 році нового Закону України "Про державну службу", втратив чинність попередній аналогічний Закон, який визначав, що для призначення пенсії державного службовця особа повинна пропрацювати на певних посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, але у позивача такий стаж відсутній, відповідно, він не набув право на отримання пенсії державного службовця.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, оцінивши їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що з 2010 року позивач отримує пенсію по інвалідності, та має намір змінити цю пенсію на пенсію за Законом України "Про державну службу".

Позивач 31 травня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по державній службі, однак рішенням від 06.06.2018 №425 у такому переведенні відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому відповідач у листі від 07.06.2018 №17145/03 зазначив, що станом на 01.05.2018 року страховий стаж позивача становить 41 рік 2 місяці та 16 днів, а стаж державної служби станом на 01.05.2016 складає 8 років 4 місяці та 19 днів.

А тому, зважаючи на те, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить менше 10 років, підстав для переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" відсутні.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, вказаною нормою передбачено право позивача обирати пенсію.

Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, у період з 21.05.1975 по 04.06.1977 він проходив строкову військову службу, а з 07.09.1983 по 30.12.1993 перебував на різних посадах в органах прокуратури.

Відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), у п. 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Законодавцем передбачено, що стаж державної служби необхідно визначати за законом, який діяв на час її проходження. Таке правове регулювання є цілком логічним і послідовним - правові норми мають часові межі своєї дії і під час чинності нормативного акту, саме ним визначають права та обов'язки, а подальша втрата чинності законодавчим актом не призводить до "автоматичної" відміни тих соціальних гарантій, які особа набула за час його дії. Протилежний підхід суперечить принципам соціальної і правової держави, які закріплені в ст. 1 Конституції України та створював би правову невизначеність у правовідносинах.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 рроку № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно п. 2 абз. 4 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Також згідно п. 3 абз. 4 Порядку № 283, до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Вказаним вище Законом №2232-XII та Порядком № 283 прямо передбачено, що служба у Збройних Силах та робота в органах прокуратури зараховуються до стажу державної служби.

Обставина, щодо втрати чинності Порядок № 283 із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229), не має значення, так як його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок № 229 у п. 6 містить аналогічну норму, як і в п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" 2015 року про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на правонаступництво в правовому регулюванні питання включення прокурорського стажу до стажу державної служби - як Порядок № 283 у п. 2 абз. 4, так і чинний на теперішній час Порядок № 229 у п. 4 абз. 6 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах прокурорів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до чинного законодавства на час здобуття позивачем трудового стажу, його служба в Збройних Силах, а також робота на прокурорських посадах, включались до стажу державної служби, і подальша втрата чинності Порядком № 283 і Законом України "Про державну службу" 1993 р. не має значення для призначення позивачу пенсії державного службовця, адже Закон України "Про державну службу" 2015 р. у п. 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень прямо передбачає, що в питанні обчислення стажу державної служби, необхідно керуватись нормами, які діяли на той час.

Згідно копії трудової книжки позивача, з травня 1975 року до червня 1977 року він проходив службу в рядах Радянської Армії (в Збройних Силах), а з вересня 1983 року до грудня 1997 року перебував на прокурорських посадах і відповідач протиправно не врахував цей стаж до стажу, який дає право на призначення позивачу пенсії державного службовця.

З врахуванням наведеного вище відповідач, приймаючи рішення №425 від 06.06.2018 про відмову в переведенні позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" діяв протиправно а тому на думку суду таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов'язання відповідача, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", із одночасним зарахуванням до стажу державної служби періоду служби в рядах Радянської Армії та в органах прокуратури, суд входить з того, що враховуючи помилковий висновок відповідача зазначений у протиправному рішенні про недостатність у позивача трудового стажу, є єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії державного службовця, а оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача необхідного стажу, тому вказана вимога підлягає до задоволення.

При цьому, суд наголошує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Moskal v. Poland"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia").

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судові витрати не підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (32100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Герцена, 10, ідентифікаційний код - 21318350) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області "Про відмову в перерахунку пенсії" №425 від 06 червня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (32100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) період проходження служби в рядах Радянської Армії з 21.05.1975 по 04.06.1977, а також період роботи в органах прокуратури з 07.09.1983 по 30.12.1997.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (32100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Судові витраті по справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя Г.В. Лабань