Постанова № 75728612, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10248/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Чаку Є.В.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Лисенко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 позов задоволено частково.

Зобов'язано Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати ОСОБА_2 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом - Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) жодним чином не порушив прав, свобод та інтересів ОСОБА_2, що виключає можливість звернення до суду. Крім того, апелянтом вказано на відсутність визначених законом підстав для видачі позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації просила рішення суду першої інстанції в частині, що стосується прав та обов'язків Управління праці та соціального захисту населення залишити без змін.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Представник апелянта - Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином, що не заважає розгляду справи за його відсутності

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.04.2017 ОСОБА_2 звернулася до Управління із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, до якої додано копії: паспорту та ідентифікаційного коду; довідки МСЕК серії АВ №0443769 про встановлення інвалідності; експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 10.04.2017 №3000; посвідчення громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії НОМЕР_1 від 28.10.1993; та 2 фотокартки.

Рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 30.05.2017 №6, оформленого відповідним протоколом, було прийнято рішення про відсутність підстав для визначення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1. Дане рішення обґрунтовано тим, що у зв'язку із прийняттям Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Позивач не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пільгами не користується.

Листом Управління від 08.06.2017 №09/35-4407 позивачу повідомлено про прийняте Комісією рішення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з того, що позивач належить до осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а відтак наявні законні підстави для видачі їй посвідчення відповідного зразка.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796), особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 11 Закону №796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами ч. 1 ст. 14 Закону №796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

- інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст.ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1 (п. 1).

- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №796, причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Згідно з абз. 9 п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз. 19 п. 10 Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Так, долучені до матеріалів справи копії посвідчення громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії НОМЕР_1 від 28.10.1993, довідки Канівської районної державної адміністрації №23 від 26.05.2017 про те, що позивач постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у м. Каневі з 26.01.1986 по 15.11.1993, підтверджують статус позивача і належність її до вказаної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки МСЕК серії АВ №0443769, експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 10.04.2017 №3000, позивачу встановлено з 20.04.2017 другу групу інвалідності довічно, та вказано, що захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вказав, що виходячи з того, що позивач належала до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, факт встановлення другої групи інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, а тому наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796, для віднесення позивача до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримання посвідчення відповідного зразка.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності підстав для набуття позивачем статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та видачі відповідного посвідчення, з огляду на внесені Законом України від 28.12.2014 №76-VIII зміни (виключення зони посиленого радіоекологічного контролю з переліку територій радіоактивного забруднення), то суд першої інстанції вірно спростував такі посилання, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи не відбулося, а посвідчення позивача (категорія 4) є діючим і в законодавстві відсутні норми, які б передбачали визнання таких посвідчень недійсними.

Також критично оцінюються судом апеляційної інстанції посилання апелянта на вільний розсуд суб'єкта владних повноважень та дискреційність повноважень під час розгляду заяви позивача, з огляду на те, що позиція відповідача ґрунтується, зокрема, на тому, що позивач взагалі не належить до постраждалих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що, в свою чергу, суперечить встановленим обставинам справи.

Між тим, апелянтом вказано, що оскільки ним не порушено прав позивача, то і підстав для звернення до Департаменту з позовом також немає. Проте, комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дорадчий орган КМДА), утворена відповідно до розпорядження КМДА від 12.04.2011 №550 була ліквідована згідно з розпорядженням КМДА від 26.09.2017 №1189, та цим же розпорядженням уповноважено Департамент розглядати документи та здійснювати від імені виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видачу посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому, Департамент є належним відповідачем у справі в частині вимог про зобов'язання видати посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановивши належність ОСОБА_2 до осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, і наявність законних підстав для видачі їй посвідчення відповідного зразка, а також порушення прав позивача у зв'язку з неправомірною відмовою у видачі посвідчення, вказав про наявність законних підстав для зобов'язання Департаменту видати посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 06.08.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя В.П. Мельничук