Постанова № 75728420, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18821/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Каракашьян С.К.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Безименної Н.В., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, 09 год. 54 хв., м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 18 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТО - К» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТО - К» (далі - позивач, ТОВ «КОНТО - К») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2016 №0003791404, №0003801404, №0003771404, №0003781404.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.11.2016р. №№0003791404, 003801404, 003771404, 003781404

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КОНТО - К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КОНТО - К»:

1. пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1, 138.2, 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, порушення п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 07.02.2013 №73, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді , що перевірявся, на загальну суму 307769 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 45148 грн., за 2014 в сумі 114959 грн., за 2015 рік в сумі 98441 грн., за 1 півріччя 2016 в сумі 49221 грн.

2. пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку , що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню 2082169 грн., в тому числі по періодах:

за травень 2013 року на загальну суму 58 333 грн.;

за червень 2013 року на загальну суму 125 000 грн.;

за липень 2013 року на загальну суму 262 914 грн.;

за серпень 2013 року на загальну суму 207 204 грн.;

за вересень 2013 року на загальну суму 273 074 грн.;

за жовтень 2013 року на загальну суму 737 157 грн.;

за листопад 2013 року на загальну суму 200 167 грн.;

за січень 2014 року на загальну суму 134 167 грн.;

за лютий 2014 року на загальну суму 29 293 грн.;

за травень 2014 року на загальну суму 54 860 грн.

3. пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1396443 грн., в тому числі за лютий 2016 року у розмірі 1396443 грн.

4. пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 722441 грн., в тому числі:

за березень 2013 року -105 734 грн.,

за лютий 2016 року - 6 917 грн.,

за березень 2016 року - 164 149 грн.,

за квітень 2016 року - 152 153 грн.,

за травень 2016 року - 119 704 грн.,

за червень 2016 року - 173 784 грн.

грудень 2014 року на суму 12 278 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Київській обл. складено акт від 28.10.2016 №129/10-36-14-04/33736555 (далі по тексту - акт перевірки) та прийняті податкові повідомлення рішення від 22.11.2016:

- №0003791404, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1444555 грн.. з яких 1155644 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування, 288911 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0003801404, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 770883,75 грн., з яких 616707- за податковим зобов'язанням та 154176,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0003771404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 360101 грн., з яких 307769 грн. - податкове зобов'язання, 52332 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0003781404, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1396443 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 28.10.2016 №129/10-36-14-04/33736555, висновки щодо порушення ТОВ «КОНТО - К» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами: Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Галактон», Приватним підприємством «Будсервіс - КМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілленіум Консалтинг».

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «КОНТО - К» та ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Серії В00 №238933, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) зареєстрований 30.09.2002, види діяльності: покриття підлоги й облицювання стін, штукатурні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, малярні роботи та скління, інші роботи із завершення будівництва, установлення столярних виробів, будівництво житлових і нежитлових будівель, покрівельні роботи., зареєстрований як платник податку на додану вартість з 20.04.2006 (свідоцтво від 20.04.2006 №89310836 НБ №253417).

Фінансово-господарські операції ТОВ «КОНТО - К» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (підрядник) ґрунтувались на ряді договорів підряду:

- договір від 10.06.2013 №;01/06/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по виготовленню та монтажу паркану за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 02.07.2013 №01/07/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по виготовленню та монтажу паркану за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 11.07.2013 №02/07/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по виготовленню та монтажу паркану за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 31.07.2013 №07/07/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по облаштуванню огорожі паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 31.07.2013 №08/07/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по благоустрою території (облаштуванню зони відпочинку тротуарною плиткою) за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 07.08.2013 №01/08/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи по виготовленню та монтажу металевих конструкцій в корпусі №1 за адресою: АДРЕСА_1.

- договір підряду від 23.08.2013 №02/08/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи: благоустрій - опоряджування території за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 04.09.2013 №01/09/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи з виготовлення і монтажу огорожі від котельної до осі 1 корпусу №2 за адресою: АДРЕСА_1.

- договір від 21.11.2013 №03/11/13, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи з благоустрою огорожі вздовж складів, за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії договірної ціни, актів прийняття робіт згідно вказаних договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, податкових накладних, фотокопій проведених робіт.

Поряд з цим, позивачем надано копію ліцензії Серії НОМЕР_1 Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ФОП ОСОБА_2

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «КОНТО - К» та ТОВ «УБК «Галактіон», колегія суддів зазначає наступне.

Так, ТОВ «УБК «Галактіон» зареєстроване 13.10.2004, згідно ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції, ТОВ «УБК «Галактіон» проваджує господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Відповідно укладеного договору від 28.11.2011 №04/28-11, укладеного між ТОВ «КОНТО - К» (замовник) та ТОВ «УБК «Галактіон» (підрядник), підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів замовника виконати роботи та передати в установлений строк замовнику об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов Договору та завдання замовнику.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору, позивачем надані копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати, актів надання послуг, актів здачі-приймання робіт, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей для виконання будівельно-монтажних робіт, платіжних доручень, податкових накладних.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «КОНТО - К» та ТОВ «Будсервіс - КМ», колегія суддів зазначає наступне.

Так, фінансово-господарські операції ТОВ «КОНТО - К» (замовник/забудовник) та ТОВ «Будсервіс - КМ» (генпідрядник) ґрунтувались на договорі генерального підряду на капітальне будівництво від 29.05.2012 №7-29/12, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати Замовнику за ціною, у терміни та на умовах Договору комплекс робіт та послуг, що включають в себе ( але не обмежуючись цим): закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, встановлення та пусконалагодження обладнання, систем та мереж, організацію та утримання будівельного майданчика, проходження всіх необхідних приймальних комісій, а також усунення дефектів під час гарантійного періоду.

Відповідно до вказаного договору, об'єкт виконання зазначених робіт - реконструкція з розширенням майнового комплексу по виробництву гумових і латексних виробів по АДРЕСА_1.

На підтвердження виконання даного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії: календарного графіку виконання робіт, графіку фінансування робіт, графіки видачі проектної документації, переліків проектної та дозвільної документації, кошторису на виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, інших робіт, довідок про вартість виконаних будівельник робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів надання послуг, акту приймання-передачі об'єкту, акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей для виконання будівельно-монтажних робіт, платіжних доручень, податкових накладних.

На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин, реальності проведених господарських операцій між позивачем та вищевказана ними контрагентами, ТОВ «КОНТО - К» надано до матеріалів справи декларації про готовність об'єкта до експлуатації:

- декларація , зареєстрована Інспекцією ДАБКУ Київської обл. 07.11.2011 №КС14311072051, про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція з розширенням майнового комплексу під виробництво гумових та латексних виробів в АДРЕСА_1, першої черги - адміністративного корпусу;

- декларація , зареєстрована Інспекцією ДАБКУ Київської обл. 07.11.2011 №КС17311072050, про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція з розширенням майнового комплексу під виробництво гумових та латексних виробів в АДРЕСА_1, другої черги - виробничого корпусу №1;

- декларація, зареєстрована Інспекцією ДАБКУ Київської обл. 15.02.2013 №КС143130460162, про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція з розширенням майнового комплексу під виробництво гумових та латексних виробів в АДРЕСА_1, третьої черги - насосної станції, котельної, будівлі РП-10 кв.№1390.

- декларація, зареєстрована Інспекцією ДАБКУ Київської обл. 30.12.2013 №КС143133640177, про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція з розширенням майнового комплексу під виробництво гумових та латексних виробів в АДРЕСА_1, четвертої черги - виробничий комплекс №2, склад №1, склад №2.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «КОНТО - К» та ТОВ «Мілленіум Консалтинг», колегія суддів зазначає наступне.

Так, фінансово-госпоадрські операції позивача та та ТОВ «Мілленіум Консалтинг» оформлювались договором про надання консультаційних послуг від 17.10.2011 №17102011, метою якого є залучення третіх осіб боргового фінансування для ТОВ «КОНТО - К», що включають, але не обмежуються:

- визначення структури фінансування (валюта, термін, застава);

- пошук та проведення переговорів з потенційними кредиторами в інтересах замовника;

- структурування порядку проведення платежів в інтересах замовника.

Список потенційних кредиторів компанії, з якими радником будуть проведені переговори щодо залучення фінансування згідно Договору закріплений в Додатку №1 до договору від 17.10.2011 №17102011 та доповнений відповідно до додаткової угоди від 16.01.2012 №1, додаткової угоди від 27.12.2011 №2.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 27.12.2011 року до договору про надання консультаційних послуг від 17.10.2011 року було внесено зміни до додатку №1 до договору (списку №1 ) потенційних кредиторів компанії, з якими радником будуть проведені переговори щодо залучення фінансування згідно Договору, а саме найменування «ПАО «УКРСОЦАНК».

На підтвердження виконання даного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень.

Результатом послуг від ТОВ «Мілленіум Консалтинг» було підписання генерального договору про здійснення кредитування від 17.07.2013 №06.301-71/158 між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгума» та позивачем, на умовах якого останні отримали кредитування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківських рахунках.

Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в метеріалах наявні кредитні договори укладені між ТОВ «КОНТО - К» та ПАТ «УКРСОЦБАНК» на підставі, яких було отримано грошові кошти, які потім використано позивачем в господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача на те, що його висновки (акт перевірки) формувався на підставі результатів аналізу податкової інформації контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів враховує п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Та вказує на те, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Звертає увагу на те, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Більше того, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Колегія суддів звертає враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії»(2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилання відповідача на недостатню кількість працівників у контрагентів позивача на виконання умов укладених договорів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказане спростовується наданими до матеріалів справи договорами субпідряду між Приватним підприємством «Будсервіс - КМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Галактіон» та третіми сторонами, що були залученні на виконання вищезазначених робіт.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2, були предметом дослідження в справі №826/9372/14, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014.

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ «КОНТО - К» протягом 1095 днів терміну не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 2922003 грн., відтак, контролюючий орган зазначає, що враховуючи загальну позовну давність, ТОВ «КОНТО - К» позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у вказаному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п. 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів риходить до висновку, що вказані положення податкового кодексу України не обмежують позивача в часі включати залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, на суму, яка залишається в складі від'ємного значення наступного податкового періоду, строки бюджетного відшкодування не поширюються, оскільки як передбачено нормою п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вони стосуються лише бюджетного відшкодування та надмірно сплачених грошових зобов'язань.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 22.11.2016 №0003791404, №0003801404, №0003771404, №0003781404 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 07 серпня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.В. Безименна,

Н.М. Троян