Постанова № 75728265, 26.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2018 рокусправа № 808/4066/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Лукманова О.М., Божко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Хижняка Вадима Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна, дата складання повного тексту 30.03.2018)

у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято спірні рішення на підставі висновків Акту перевірки, які не відповідають дійсності. Стверджує, що оподаткування доходів отриманих підприємцем здійснювалось відповідно до норм діючого законодавства України, а саме ст. 177 Податкового кодексу України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2018 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0125321305 від 29 листопада 2017 року та №0125331305 від 29 листопада 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0125301305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 листопада 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0125291305 від 29 листопада 2017 року.

Рішення суду першої інстанції обґрунтована тим, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Зокрема, в акті перевірки зазначено лише суму заниженого валового доходу без посилання на первинні документи, на Книгу обліку доходів та витрат, без посилання на інші документальні підтвердження встановленого порушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що плановою документальною виїзною перевіркою встановлені порушення, які допущені позивачем. А саме: занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 369389,81грн. (п177.2, п. 177.4 ст. 177 ПКУ); занижена сума утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на загальну суму 28201,71грн. (пп. 164.1.3 ст.164 ПКУ, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПКУ); занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в сумі 80626,14 (п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). За результатами перевірки складені ППР про нарахування грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 554084,72грн.; «військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 35252,14грн.; вимога про сплату боргу з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність - у сумі 80626,14грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - у розмірі 16125,22грн.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснювала оптову торгівлю м'ясом та м'ясними продуктами. В податковій декларації за 2015 рік річний дохід складає 5 202 528грн. однак за результатами перевірки встановлено, що згідно даних книги обліку доходів, банківських виписок по розрахунковим рахункам та інформації відділу Державного реєстру ДФС - валовий доход за 2015 рік складає 5260190,91грн. Таким чином позивачем занижено валовий дохід за 2015 рік на загальну суму 57662,91грн., що є порушенням пп. 164.1.3 ст.164 ПКУ, п.177.2 ст. 177 ПКУ.

Представником позивача надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, згідно якої просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що в декларації за 2015 рік задекларовано загальний оподатковуваний дохід у сумі 5 202 528грн. При цьому в Книзі обліку доходів і витрат також було відображено отриманий дохід в розмірі 5 202 528грн. Книга обліку надавалася до суду першої інстанції для огляду. Записи Книги обліку доходів і витрат підтверджуються первинними документами: банківськими виписками за період, що перевірявся. Всі документи надавалися до перевірки, первинними документами підтверджено склад валового доходу. Вважає не правомірним те, що в акті перевірки відповідачем зазначено лише суму заниженого валового доходу в розмірі 57662,91грн. без посилання на первинні документи, без посилання на Книгу обліку доходів та витрат, без посилання на інші документальні підтвердження зазначеного порушення в акті перевірки. Виходячи з цього, відповідач в ході перевірки необґрунтовано зазначив порушення складу валового доходу, тому неправомірно застосовані санкції з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа-підприємець 11.12.2012, перебуває на податковому обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. В період з 23.10.2017 по 03.11.2017 відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхуванння, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. За результатами перевірки складено Акт від 10.11.2017 №4697/08-01-13-05/1649308760. Перевіркою встановлені порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 369 389,81грн.;

-пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме заниження суми

утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015р. на загальну суму 28201,71 грн.

-п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ із змінами та доповненнями, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7 % у сумі 80626,14грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки прийняті 29.11.2017:

податкові повідомлення-рішення:

- №0125321305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 554 084грн. 72 коп. (податкове зобов'язання - 369389,81 грн., штрафні санкції - 184694,91грн.);

- №0125331305, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір, на загальну суму 35 252,14 грн. (податкове зобов'язання - 28 201,71 грн., штрафні санкції - 7050,13 грн.);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-0125291305 про сплату заборгованості з єдиного внеску у сумі 80 626,14 грн.;

- рішення №0125301305 про застосування штрафних санкцій, яким донараховано єдиного внеску у розмірі 80626,14 грн., та штрафні санкції у сумі 16 125,22 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, статтею 177 Податкового кодексу України визначено особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, пункт 177.1 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв на час виникнення правовідносин) визначає, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Отже, зазначеним пунктом передбачено, що доходи фізичних осіб-підприємців оподатковуються за ставками визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (тобто, у розмірі 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами).

Згідно з вимогами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід.

Чистим оподатковуваним доходом пункт 177.2 ст.177 ПКУ визначає різницю між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Слід звернути увагу, що у відповідності до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, витрати повинні бути документально підтверджені.

Згідно із пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вказаних норм права вбачається, що при визначенні фізичною особою-підприємцем об'єкта оподаткування податком на прибуток можуть враховуватися лише документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України надає визначення податковому кредиту. Так, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, податковий кредит надає право суб'єкту господарювання (платнику податку на додану вартість) зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Водночас, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

Позивач є платником податку на додану вартість, здійснила операцій з придбання товарів, отже у відповідності до норм податкового законодавства мала право на податковий кредит. Такий висновок підтверджується аналізом норм Податкового Кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

Податковий кредит позивач оформила у відповідності до вимог ст. 201 ПКУ.

Так, згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV надано визначення господарській операції. Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу норм КАС України, на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснювала у періоді, що перевірявся господарську діяльність за основним видом діяльності за кодом КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами. При цьому, позивачем у декларації про доходи та майновий стан за 2015 рік задекларовано загальний оподатковуваний дохід у сумі 5 202 528 грн.

Відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки первинних документів, банківських виписок по розрахунковим рахункам, видаткових та податкових накладних, книги обліку доходів та витрат встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1822451,14 грн., а саме: ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат включено витрати за придбаний але не оплачений товар по наступних контрагентах:

ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" ЗФ ТОВ ПТАХОКОМПЛЕКС "ДНІПРОВСЬКИЙ" (36020648), придбано продукції у січні - вересні 2015р. -в загальну суму 4315684,80 грн. (без ПДВ), здійснено оплату у сумі - 2558337,14 грн.(без ПДВ), заборгованість склала - 1757347,66 грн. (без ПДВ);

ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" філія "Гаврилівський птахівничій комплекс" (30160757), придбано продукції у січні - вересні 2015р. на загальну суму 592738,35 грн. (без ПДВ), здійснено оплату у сумі 5774,15грн. (без ПДВ), заборгованість склала - 65103,48 грн. (без ПДВ).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріалами справи підтверджуються поставки м'яса птиці в силу договорів №328/2014/КАМ/М від 02.10.2014 , №42/2015/КАМ/М від 21.01.2015. При цьому, актами звірки між ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" філія "Гаврилівський птахівничій комплекс" та ФОП ОСОБА_3 також підтверджуються господарські операції. Натомість, при проведені перевірки відповідачем не були враховані наступні первинні документи (оплата за придбаний та у подальшому реалізований товар):

прибутковий касовий ордер КА-00008472 від 30.04.2015р. на суму 306,55грн. (з ПДВ),

прибутковий касовий ордер КА-00009718 від 19.05.2015р. на суму 5 015,50грн. (з ПДВ),

прибутковий касовий ордер КА-00013247 від 09.07.2015р. на суму 2 584,00грн. (з ПДВ),

прибутковий касовий ордер КА-00015989 від 20.08.2015р. на суму 692,18грн. (з ПДВ)

Витрати на придбання товару на загальну суму 1 971 959,0грн.(без ПДВ) у наступних постачальників:

ФОП ОСОБА_5 придбано яловичину, на загальну суму 253 150,00грн. (без ПДВ) по Договору №28/08 від 28.08.2013, що підтверджується первинними документами , у т.ч. банківськими виписками.

ФОП ОСОБА_6 придбано яловичину на загальну суму 50 000,0грн. (без ПДВ), що підтверджується первинними документами, факт оплати за придбаний товар підтверджується банківськими виписками.

ТОВ "Ваш Аутсорсинг" придбано яловичину на загальну суму 1 532 894,12грн. (без ПДВ) по договору №17/12-14 від 17.12.2014, що підтверджується первинними документами, у т.ч. банківськими виписками.

ТОВ "Віртус - Трейд" придбано баків свинячих заморожених, тремінгу свинячого, ніжек свинячих та шкіри свинячої замороженої на загальну суму 135 914,65грн. (без ПДВ) по Договору №030314ВТ 03.03.2014, що підтверджується первинними документами та банківськими виписками.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що дохід від реалізації придбаного товару по зазначеним постачальникам задекларовано позивачем у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 187 694,67грн., що підтверджується договорами, банківськими виписками, актами звірок, накладними, а саме:

- ТОВ "Еталонія" продано яловичини на загальну суму 2 046 028грн. (без ПДВ). Сума отриманих доходів по даним операціям відображена у складі валового доходу, що підтверджується банківськими виписками та записами у Книзі обліку доходів та витрат.

- ТОВ "Край-1" продано баків свинячих заморожених, тремінгу свинячого, ніжок свинячих та шкіри свинячої замороженої на загальну суму 141 666,67грн. (без ПДВ).

Слід зазначити, що сума отриманих доходів по даним операціям відображена у складі валового доходу, що підтверджується банківськими виписками та записами у Книзі обліку доходів та витрат.

Крім того, матеріали справи містяться документи, які підтверджують задекларовані валовий дохід та валові витрати позивача, при цьому до складу валових витрат за січень-вересень 2015 року позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 5 189 028 грн., які складаються з: витрат на придбання реалізованого товару - 5 065 040 грн., витрат на оплату праці найманих працівників у сумі 43 642 грн., інших витрат пов'язаних із одержанням доходу.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем у 2015 році до складу валових витрат в частині придбання товару у сумі 5 065 040 грн. було задекларовано витрати, які були оплачені та були безпосередньо пов'язані із отриманням доходу у даному періоді.

Таким чином, відповідачем в ході проведення перевірки необґрунтовано зазначено порушення позивачем щодо складу валових витрат, а отже безпідставно застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб та донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та військового збору за 2015 рік.

Щодо встановленого в ході перевірки заниження валового доходу за 2015 рік в загальній сумі 57662,91 грн., слід зазначено наступне.

Згідно поданої позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік №1600002567 від 27.01.2016 річний валовий дохід складає 5 202 528 грн.

Позивачем зареєстровано Книгу обліку доходів та витрат №2 (продовження книги №1/34 від 28.01.2012), яка надавалась відповідачу в ході перевірки.

В Книзі обліку доходів та витрат позивачем відображено отриманий дохід (виручка у грошовій формі) від своєї господарської діяльності за період, що перевірявся у розмірі 5 202528 грн. Зазначена сума загального оподатковуваного доходу розрахована позивачем наступним чином: сума оподатковуваного доходу від здійснення господарської діяльності (гр.2 Книги) за вирахуванням суми повернутих коштів за товари (гр.3 Книги).

Записи Книги обліку доходів та витрат підтверджуються первинними документами, зокрема банківськими виписками за період, що перевірявся, отже записи Книги обліку не викликають сумніву.

Наказом Міністерства фінансів України N 395 від 14.03.2013 затверджено Порядок, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Відповідно до п.2.3.2.2 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Отже, зазначеним порядком регламентовано зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Однак, в Акті перевірки зазначено лише суму заниженого валового доходу без посилання на первинні документи, на Книгу обліку доходів та витрат, без посилання на інші документальні підтвердження встановленого порушення, що є порушенням вимог зазначеного Порядку.

Отже, враховуючи викладене суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки відповідачем, не визнано валові витрати підприємця та збільшено суму чистого доходу за період, що перевірявся, це послугувало підставою, для неправильного нарахування та утримання єдиного внеску. Таким чином, відповідачем протиправно встановлено заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності, чим порушено частину 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), пункт 3 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.

Також, вищезазначена обставини, вплинула на безпідставність висновку відповідача щодо заниження платником податків грошового зобов'язання щодо сплати військового збору.

Отже, при прийнятті спірних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суб'єкт владних повноважень не може ґрунтувати свої рішення на припущеннях, при цьому все, що не доведено не може трактується на користь суб'єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 26.07.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26.07.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 02.08.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко