Постанова № 75728187, 26.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2018 рокусправа № 804/1933/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника відповідача: Грановського Микити Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 (суддя Прудник Сергій Володимирович)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання дій протиправними ,зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позов до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії. Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 386000грн. та зобов'язати нарахувати та виплатити зазначену суму одноразової грошової допомоги.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 1997 року по 2017 рік проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно свідоцтва про хворобу № 296 від 06.09.2017 року позивачу встановлено захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби, та з 25.09.2017 року встановлено І групу інвалідності, що підтверджено довідкою Міністерства охорони здоров'я України до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 723185 від 27.09.2017 року. Проте відповідачем не здійснено дій щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем набуте право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №4, оскільки позивачу встановлена інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в поліції. Відповідачем вчинено дії з видання наказу про виплату такої допомоги, а саме наказ № 5307 від 28.12.2017 року, висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджений 19.12.2017 року. Тому судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_2) подано апеляційну, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що виплата зазначеної грошової допомоги не здійснена.

Представником відповідача надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена до звільнення із поліції, то законодавством не передбачена виплата йому одноразової грошової допомоги. Вказує, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності, а саме протягом 6-ти місяців після звільнення та не надано такого права поліцейським, яким інвалідність встановлено до звільнення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у період з 1997 року до 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с позивача прийнято на службу до Національної поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 313 о/с від 09.10.2017 року майора поліції - дільничного офіцера поліції сектору превенції Чечелівського відділенні поліції Дніпровського відділу поліції ОСОБА_2 звільнено з Національної поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".

Підставою для прийняття рішення про звільнення позивача зі служби в поліції слугувало свідоцтво про хворобу № 296 від 06 вересня 2017 року, видане Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області", відповідно до якого встановлено у позивача наявність захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

За наслідками проведеного огляду згідно з висновком Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії, при первинному огляді з 25.09.2017 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність І групи, внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

23.10.2017 року та 23.02.2018 року позивач звертався до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги, на підставі п.п. 4 п. 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Судом першої інстанції також встановлено, що супровідним листом від 29.12.2017 р. за № 19/2099 Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області направлено начальнику ДФЗБО Національної поліції України розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції в Дніпропетровській області, в тому числі ОСОБА_2 у розмірі 192000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію", норми Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, норми Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, за правилами частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Пунктом 2 Порядку № 850 обумовлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За приписами пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

В силу частини 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).

За приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Матеріали справи містять:

- свідоцтво про хворобу № 293 від 06.09.2017, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції та не придатний до служби в поліції (а.с. 13);

- довідка з акта МСЕК про встановлення позивачу І групі інвалідності с 25.09.2017 року (а.с. 14);

- заява позивача від 23.02.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності (а.с. 15, 35).

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги підтверджується документально, при цьому зазначені медичні документи відповідачем не оспорюються.

Позивача звільнено зі служби в поліції з 10.10.2017 року за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 обумовлено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Таким чином позивач правильно подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги - за останнім місцем служби своєї служби.

Згідно матеріалів справи відповідач зазначає, що здійснено розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського ОСОБА_2 та нарахована йому одноразова грошова допомога в розмірі 192 000 грн.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції з нарахуванням в сумі 192000 грн. погодитися не може, оскільки нарахування повинні дорівнювати 250-ти кратному прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Так, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становив 1544грн. Тому 250-ти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде дорівнювати 386000 грн. (1544 х 250 = 38600).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до посилання відповідача на відсутність коштів, оскільки це порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що законодавство України, що регулює дані правовідносини, передбачає виплату одноразової грошової допомоги. Матеріали справи підтверджують, що для виплати одноразової грошової допомоги дотримано всі вимоги, необхідні для цього. При цьому, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції суб'єкт владних повноважень не може відмовляти у виплатах, які передбачені законодавством. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року та зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань.

Крім того Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Така правова позиція висловлена також Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа:

1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачем зазначалося про не відповідність наданих до заяви документів, або не повний пакет документів, що подається до заяви або про відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги в сумі 386000грн. При цьому, відповідачем зазначалася як підстава для не виплати позивачу одноразової грошової допомоги - відсутність фінансування (а.с. 31). Водночас відповідачем зазначалося, що одразу після надходження коштів з фінансового підрозділу центрального органу управління поліції одноразову грошову допомогу буде виплачено (а.с. 32).

Натомість, вже у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності, а саме протягом 6-ти місяців після звільнення, тому не надано такого права поліцейським, яким інвалідність встановлено до звільнення.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до таких аргументів відповідача.

Дослідимо пункти 3, 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» (на які посилається відповідач, зазначаючи про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги).

Так, частиною 1 статті 97 встановлено, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

- (п. 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

- (п. 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, вказано норма свідчить, про те, що виплати повинні бути здійсненої протягом шести місяців після звільнення особи з поліції в наслідок захворювання.

Таким чином, помилкова позиція відповідача щодо розуміння зазначеної норми негативно впливає на реалізацію права позивача отримати одноразову грошову допомогу, передбачену законодавством України, допомогу, яка є соціальною виплатою, що гарантована з боку держави поліцейським, які втратили працездатність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 4 передбачено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

За правилами встановленими пунктом 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Так, наказом №5307 від 28.12.2017 року та Висновком від 10.12.2017 року підтверджені підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в силу ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію».

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції піддає критиці скасування наказу №5307 від 28.12.2017 року та Висновку, який затверджений 19.12.2017 року, - з мотивів не набуття права на отримання грошової допомоги (наказ від 01.06.2018 №2525; Висновок від 01.06.2018).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби. Отже позивач діяв у відповідності до зазначених норм, подаючи заяву про одноразову грошову допомогу за останнім місцем служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено зі служби з Національної поліції згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 313 о/с від 09.10.2017 року.

Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем набуто право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про Національну поліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 4, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в поліції, та враховуючи, що останнім місцем служби є саме Національна поліція.

А в силу п. 4 частини 1 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» така допомога повинна бути виплачена протягом 6-ти місячного строку після звільнення з поліції.

Матеріали справи не містять підтвердження, що відповідачем вчинено дії з видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги в сумі 386000грн. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що наказ № 5307 від 28.12.2017 року та Висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який затверджений 19.12.2017 року стосуються суми 192000 грн., що є значно нижчім ніж передбачено законодавством України.

Отже, протиправна бездіяльність відповідача щодо вчинення відповідних дій з приводу нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 386000 грн. та її виплати, знайшли підтвердження. Нарахування зазначеної суми не здійсненно. Не нарахування та не виплата зазначеної суми - порушує права позивача та порушує норми законодавства, якими забезпечується зазначена виплата.

За приписами пункту 2 розділу ІV Порядку №4, керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у 15-ти денний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив /проходить службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмове повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Однак, матеріали справи не містять письмового повідомлення позивача про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги з зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Постанову Верховного Суду від 28.02.2018 року справа №286/2478/17 провадження №К/9901/3769/17, згідно якої висловлена правова позиція про здійснення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію».

Слід зазначити, що в силу ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що для прийняття рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 386000грн. виконано всі умови, визначені законом, при цьому, відповідач на власний розсуд не може прийняти будь-якого іншого рішення крім рішення про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 386000грн., оскільки саме такий розмір виплати передбачений законодавство для інвалідів І групи (поліцейських), що втратили працездатність. (1544грн. х 250 = 386000грн.; прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року - 1544грн.)

Таким чином суд, користуючись нормами ч. 4 ст. 245 КАС України не впливає на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Матеріали справи не містять підтвердження про нарахування позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 386000грн., що передбачені законодавством України, а нарахування в розмірі 192000грн. не є таким, що відповідає нормам закону.

Виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами, викладеними в апеляційній скарзі, що надає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в відзиві на апеляційну скаргу, оскільки аргументи відповідача спростовуються нормами законодавства України та доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені.

Доводи апеляційної скарги спростовують обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 р. - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 р. - скасувати.

Визнати неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 386000 грн.;

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 386000 грн.

Постанова набирає законної сили 26.07.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26.07.2018.

В повному обсязі судове рішення виготовлено 02.08.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова