Постанова № 75728105, 07.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5593/18Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року про повернення позовної заяви (постановлена в порядку спрощеного провадження головуючим-суддею Крутько О.В. у м.Львові) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови ОСОБА_2 (за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_5, ОСОБА_8, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головного територіального управління юстиції у Львівській області) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зумовили порушення прав членів територіальної громади м. Львова на безпосередню участь в місцевому самоврядуванні, у тому числі позивача та третіх осіб на стороні позивача, дії Львівського міського голови ОСОБА_2, Львівської міської ради щодо винесення з порушенням чинного законодавства на розгляд сесії Львівської міської ради ухвали №2667 від 07.12.2017 «Про статут територіальної громади м. Львова», визнати протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звужує права, суперечить інтересам територіальної громади міста та скасувати вказану ухвалу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення зазначених у мотивувальній частині недоліків, про що позивач була належним чином повідомлена.

У зв'язку з тим, що позивачем не було надано суду доказів сплати судового збору, ухвалою від 11.06.2018 позовна заява була повернута позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що така постановлена з формальних причин, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху були виконані. На виконання обов'язку встановленого ст.9 Закону України «Про судовий збір» на підставі відомостей, які наявні в комп'ютерній програмі «Діловоцтво спеціалізованого суду», судом першої інстанції не було перевірено зарахування судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення до спеціального фонду Державного бюджету України. Приймаючи рішення щодо повернення позовної заяви, судом не встановлена невідповідність наданої електронної копії платіжного документу за змістом, а також не наведено відомостей, що суд взагалі перевіряв факт надходження коштів на відповідний казначейський рахунок. Також, судом не наведено жодної правової норми, яка позбавила б права подати суду платіжні доручення, оплату за яким здійснено через систему електронного банкінгу Приват24. Тому просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду України від 25.05.2018, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

У відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем не додано оригіналу документа про сплату судового збору, не обґрунтовано в позовній заяві, які її права, свободи та інтереси порушенні оспорюваною ухвалою, не вказано підстави для залучення третіх осіб. Також не підтверджено, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

04.06.2018 ОСОБА_1 було направлено лист на виконання вимог ухвали від 17.05.2018.

11.06.2018 ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву повернено позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суддя виходив з того, що платіжне доручення про сплату судового збору №Р24А382685227А64621 від 07.03.2018 на суму 129,6 грн та платіжне доручення №Р24А348097673А46085 від 31.12.2017 на суму 1280 грн були долучені до іншої позовної заяви ОСОБА_1 по справі №813/958/18, у якій їм була надана належна оцінка з урахуванням висновків, викладених по справі №813/111/18. Тому вважав, що вказані платіжні доручення не підтверджують сплату судового збору по даній справі.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки судді не відповідають обставинам справи, до яких він прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення судом першої інстанції дій, визначених у ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» та докази відсутності зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України саме по справі № 813/1977/18.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 по справі № 909/1013/17 дійшов висновку про те, що зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України «Про судовий збір». Обов'язок здійснення перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку позивача додавати до позовної заяви саме оригінал документу про сплату судового збору.

Частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 по справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Слід зазначити, що в порядку підготовки справи до апеляційного перегляду, апеляційним судом було витребувано щодо зарахування коштів, сплачених позивачем до спеціального фронду Державного бюджету України згідно дублікатів чека ПАТ КБ «Приватбанк», на що була отримана відповідь про зарахування коштів судового збору 03.01.2018 в сумі 1 280 грн та 07.03.2018 в сумі 129,60 грн.

За таких обставин, з врахуванням встановлених судом обставин та п.3, 4 ч.1 ст.320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суддя дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому така підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 813/1977/18 скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор