Постанова № 75728062, 31.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/1716/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гулида Р.М., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Бучинський А.Б.,

час ухвалення рішення: 11:43:22,

місце ухвалення рішення - смт Верховина,

дата складання повного тексту рішення - 26.01.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, яким з врахуванням збільшення розміру позовних вимог просила: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію в зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2015 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, позов було задоволено повністю.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 року було скасовано зазначені рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог, а саме, крім зазначених вище позовних вимог, просила: підтвердити законність постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 року в даній справі; визнати протиправними дії відповідача в ході виконання чинної постанови від 13.10.2016 року; скасувати розпорядження відповідача від 29.03.2017 року № 114562; зобов'язати відповідача забезпечити виконання постанови Верховинського районного суду від 13.10.2016 року; здійснити судовий контроль за виконанням даного рішення суду.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення з 25.07.2016 року виплати ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відновити ОСОБА_1 виплату дострокової пенсії за віком відповідно до абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25.07.2016 року з урахуванням уже виплачених пенсійних платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць суд допустив до негайного виконання.

Рішення мотивоване тим, що встановивши, що ОСОБА_1 виповнилося 57 років, вона має необхідний страховий стаж, повторно шлюб не укладала, смерть її чоловіка ОСОБА_4 пов'язана з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно відмовив їй у нарахуванні та виплаті дострокової пенсії за віком починаючи з 25.07.2016 року. Також суд зазначив, що така пенсія позивачу була призначена відповідачем з 16.12.2011 року, станом на час припинення її виплати положення чинного законодавства щодо права позивача на пенсію не змінювалося, а тому дії відповідача щодо припинення виплати даного виду пенсії на підставі зміни внутрішніх трактувань законодавства є незаконними. При цьому, суд зазначив, що позивач не заявляла вимогу про відновлення виплати даної пенсії, однак відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав відповідача відновити право позивача шляхом відновлення виплати даного виду пенсії з моменту припинення таких виплат та з врахуванням виплачених сум за цей період. Водночас суд зазначив, що обов'язковою умовою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за змістом ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 цього Закону. А призначення пенсії за віком у зв'язку зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено як умова призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Тому суд дійшов висновку, що оскільки на час звернення до відповідача за призначенням пенсії в зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 виповнилося лише 57 років, то законних підстав для призначення їй такої пенсії немає. Суд відхилив посилання позивача на п «в» ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якого дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки покійний чоловік позивача отримував пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не за вказаним Законом.

Рішення в апеляційному порядку оскаржили сторони у справі.

Позивач оскаржила рішення в частині відмови у задоволенні позову. Вважає, що в цій частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення цих вимог. Просить скасувати рішення у вказаній частині і ухвалити нове, яким позов задовольнити, а саме: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію в зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2015 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум; скасувати розпорядження відповідача від 29.03.2017 року № 114562.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вона має право на дострокову пенсію як дружина загиблого військовослужбовця і припинення виплати їй даної пенсії є порушенням абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно, на думку позивача, вона також має право на вибір пенсії, а саме переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. А оскільки її покійний чоловік отримував пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія по втраті годувальника повинна бути призначена їй в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка. При цьому, позивач вважає безпідставними доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про необхідність досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як обов'язкову підставу для отримання спірної пенсії, оскільки, на думку позивача, дана норма стосується осіб без спеціального статусу (призначення пенсії на загальних засадах), а вона має спеціальний статус - дружини (вдови) учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліда війни, тому дана норма на неї не поширюється. Також постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 стосується виключно осіб, які працювали поза зоною відчуження, а її чоловік 48 днів працював в цій зоні.

Відповідач оскаржив рішення в частині задоволення позову. Вважає, що в цій частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення у вказаній частині і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_4, який був призваний на військові збори, відноситься до військовозобов'язаних, але не був військовослужбовцем, а тому позивач не має права на отримання дострокової пенсії за віком як вдова військовослужбовця.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо позовних вимог про підтвердження законності постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 року в даній справі, визнання протиправними дії відповідача в ході виконання чинної постанови від 13.10.2016 року та зобов'язання відповідача забезпечити виконання постанови Верховинського районного суду від 13.10.2016 року, не оскаржене, а тому з врахуванням положень ч. ч. 1, 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг і відзиву на апеляційну скаргу відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встанови суд, ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Іншого шлюбу після смерті ОСОБА_4 позивач не укладала. Наведене підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02.06.1985 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.05.2011 року та довідкою Кривопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 01.12.2011 року № 2119.

ОСОБА_4 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії. В період з 18.07.1986 року до 03.09.1986 року він в складі Івано-Франківського батальйону протипожежної служби (Військова частина 6033) брав участь у ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чоронобильської АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3, виданим 10.01.2011 року та довідкою №129 від 26.08.1997, виданою Управлінням Державної пожежної охорони України. Також згідно з експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.06.2011 року № 05, його захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області (правонаступником якого є Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) від 16.12.2011 року № 10333 ОСОБА_1 було призначено дострокову пенсію за віком як дружині загиблого військовослужбовця.

01.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення їй пенсії в зв'язку із втратою годувальника.

З врахуванням листа відповідача від 04.12.2015 року про необхідність подання заяви не про призначення пенсії, а про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, ОСОБА_1 05.01.2016 року подала таку заяву.

Однак листом Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 18.02.2016 року № 509/03 її було повідомлено про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший в зв'язку з недоцільністю такого переведення.

А листом від 25.07.2016 року № 2355/03 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з розпорядженням від 25.07.2016 року № 112801 було встановлено, що вона не має права на пенсію, в зв'язку з ти, що її покійний чоловік ОСОБА_4, який був призваний на військові збори, відноситься до військовозобов'язаних і не вважається військовослужбовцем, а тому їй відмовлено у виплаті та перерахунку (припинено виплату) пенсії за віком, як вдові військовослужбовця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність таких дій відповідача з наступних підстав.

Абзацом 5 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час призначення пенсії ОСОБА_1) було передбачено, що дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, зокрема, у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. У примітці до вказаної норми надано пояснення, що до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Враховуючи, що станом на день смерті чоловіка ОСОБА_4 ОСОБА_1 досягла 50-річного віку, мала необхідний страховий стаж, смерть чоловіка пов'язана з виконанням обов'язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, іншого шлюбу позивач не укладала, колегія суддів вважає, що їй на законних підставах 16.12.2011 року була призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до наведених вище норм. Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, на час припинення відповідачем виплати даної пенсії з 25.07.2016 року норми законодавства, які регулювали зазначені питання, не змінювалися, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є незаконними.

Доводи відповідача про те, що згідно з нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_4, який був призваний на військові збори, належав до військовозобов'язаних, але був військовослужбовцем, а тому позивач не має права на отримання дострокової пенсії за віком як вдова військовослужбовця, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать нормам спеціального Закону, на підставі якого ОСОБА_4 була призначена пенсія, а саме ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою чітко встановлено, що до числа військовослужбовців, які мають право на пенсію згідно з ст. 54 цього Закону, належать і військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовним вимог та з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача зобов'язав відповідача відновити з 25.07.2016 року ОСОБА_1 виплату дострокової пенсії за віком відповідно до абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки таке рішення, на думку колегія суддів, в повній мірі забезпечить реальний, а не формальний захист прав позивача.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Щодо вимоги позивача про переведення її на інший вид пенсії, а саме на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 9 даного Закону відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 цього Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Також нормами ст. 45 цього Закону передбачено переведення особи одного виду пенсії на інший за її вибором.

Як зазначено вище, абз. 5 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень вказаного Закону (в редакції, чинній на час призначення пенсії ОСОБА_1) було передбачено, що дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Відповідно до ст. 36 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_9 (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Зазначені питання врегульовані «Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Тобто норми спеціального законодавства, які регулюють питання призначення пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та членам їх сімей, в тому числі пенсій в зв'язку із втратою годувальника, визначають лише статус та загальні підстави призначення таких пенсій, а конкретні умови, порядок та механізм призначення цих пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсилання до якого містяться в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Зокрема, як правильно встановив суд першої інстанції, однією з обов'язкових умов призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є досягнення особою пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, а до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року після досягнення ними віку 59 років 6 місяців.

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, призначення пенсії за віком у зв'язку зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено як умова призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, оскільки на час звернення із заявою про призначення (переведення) пенсії в зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 не досягла зазначеного віку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законних підстав для переведення її на дану пенсію не було, а тому відмова відповідача у здійсненні такого переведення є правомірною.

Колегія суддів також враховує, що аналогічні висновки вказані у зазначеній вище ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 року, якою справу було направлено на новий розгляд, а ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день постановлення касаційним судом цієї ухвали, та ч. 5 ст. 253 чинної редакції цього Кодексу встановлено, що висновки і мотиви касаційного суду, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Твердження позивача про те, що досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як обов'язкової умови отримання спірної пенсії, стосується лише осіб без спеціального статусу, тому дана норма на неї не поширюється, колегія суддів вважає необґрунтованим і не враховує при вирішенні справи, оскільки такі твердження спростовуються наведеним вище аналізом норм законодавства, а саме застереженням у спеціальних нормативних актах, які регулюють питання статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про те, що конкретні умови, порядок та механізм призначення цих пенсій, в тому числі і досятгення особою певного віку, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи позивача про те, що «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, стосується виключно осіб, які працювали поза зоною відчуження, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки вказаним Порядком врегульовано лише з якої заробітної плати обчислюється пенсія, а саме за роботу у зоні відчуження чи за її межами, а не умови призначення пенсії, зокрема, досягнення певного віку.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову також є законним та обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно допустив до негайного виконання рішення в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць, а також встановив судовий контроль за виконанням рішення, оскільки це безпосередньо передбачено ст. ст. 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року у справі № 340/416/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Р. М. Гулид Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 06.08.2018 р.