Рішення № 75727953, 07.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 серпня 2018 р. справа № 2040/5407/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, м. Харків, 61060, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату з 30.12.2017 року ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) пенсії, на підставі довідки з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.01.2018 року №1-26.3-23 без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2017 року №935 він звільнений у запас у відповідності вимог ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом керівника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 2 січня 2108 року №04/0 позивач був звільнений 29 грудня 2017 року з посади заступника керівника польотів центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. З 30.12.2017 року позивач отримує пенсію за вислугу років та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. 10.04.2018 року позивач отримав довідку про розмір пенсії, згідно якої розмір пенсії яку він мав би отримувати складає 15993,69 грн. Натомість позивач отримує пенсію з урахуванням максимального розміру пенсії 13730 грн. 11.04.2018 року він звернувся з заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив перерахувати та здійснювати виплату недодержаної частини пенсії на підставі наданого розрахунку без обмеження максимального розміру пенсії. Листом від 02.05.2018 року №2792/К-14 головне управління пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що згідно статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (1373,00 х 10, станом на 01.01.2018 року). У зв'язку з чим, на думку відповідача, підстав здійснювати виплату позивачу пенсії мені без урахування максимального розміру пенсії не має. З вказаними висновками відповідача позивач не згоден та вважає його противоправним та незаконним з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року по справі №7-рп/2016.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що довідка від 03.01.2018 року №1-26.3-23, яка була надана для перерахунку пенсії не відповідає спискам, наданим до ХОВК головним управлінням, в яких підставою для перерахунку пенсії була зазначена постанова Кабінету Міністрів України №731 від 16.09.2015 року «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Всупереч наданим спискам, підставою для видачі довідки від 03.01.2018 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії зазначено наказ Державного підприємства обслуговування Повітряного Руху України. Крім того, розмір посадового окладу, зазначеного в довідці від 03.01.2018 року №1-26.3-23, не відповідає розмірам посадового окладу, зазначеного у постанові Кабінету Міністрів України №731 від 16.09.2015 року. З урахуванням зазначеного, довідки були повернуті до Харківського обласного військового комісаріату без виконання. На виконання вимог постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Харківським обласним військовим комісаріатом надано довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України. Так, на підставі довідки від 30.03.2018 року №ФХ125050 ОСОБА_1 було зроблено перерахунок з 01 січня 2018 року, відповідно до постанови КМУ №103, надалі 17.04.2018 року ХОВК надано довідку від 13.04.2018 року за №ФХ125050, за якою з 01.05.2018 року проведено перерахунок. Отже, Головне управління керувалося лише тими показниками грошового забезпечення позивача, які були надані Харківським обласним військовим комісаріатом та не могло визначити і врахувати будь-які інші, окрім тих, що були включені до відповідної довідки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2017 року №935 позивач звільнений у запас у відповідності вимог ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом керівника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 2 січня 2108 року №04/0 позивач був звільнений 29 грудня 2017 року з посади заступника керівника польотів центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

З 30.12.2017 року позивач отримує пенсію за вислугу років та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

10.04.2018 року позивач отримав довідку про розмір пенсії, згідно якої розмір пенсії яку він мав би отримувати складає 15993,69 грн., при цьому позивач отримує пенсію з урахуванням максимального розміру пенсії 13730 грн.

11.04.2018 року позивач звернувся з заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив здійснити виплату та доплату недоодержаної частини пенсії на підставі розрахунку у пенсії, здійсненого Головним управлінням пенсійного фонду України у Харківській області згідно з довідкою №3176 від 10.04.2018 року, без обмеження максимального розміру пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016.

Листом від 02.05.2018 року №2792/К-14 головне управління пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що згідно статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (1373,00 х 10, станом на 01.01.2018 року). Перевіркою пенсійної справи визначено, що пенсія виплачується своєчасно, заборгованості по виплаті пенсії немає.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивача було здійснено Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області на підставі довідки Харківського обласного військового комісаріату від 30.03.2018 року №ФХ125050 відповідно до постанови КМУ №103, надалі 17.04.2018 року ХОВК надано довідку від 13.04.2018 року за №ФХ125050, за якою з 01.05.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач погоджується з розміром пенсії за наслідками здійсненого перерахунку на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

При цьому, позов містить вимогу зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату з 30.12.2017 року ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) пенсії, на підставі довідки з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.01.2018 року №1-26.3-23.

З цього приводу суд зазначає, що довідка Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.01.2018 року №1-26.3-23 не відповідає вимогам ані Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", ані Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393", та не є довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.

Перерахунок пенсії позивача було правомірно здійснено саме на підставі довідок Харківського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення від 30.03.2018 року №ФХ125050 та від 13.04.2018 року за №ФХ125050, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, підставі для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату з 30.12.2017 року ОСОБА_1 пенсії, на підставі довідки з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.01.2018 року №1-26.3-23, відсутні.

Зі змісту адміністративного позову та звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що позивач не згоден саме із застосування до нього обмеження максимального розміру пенсії, що на його думку не відповідає Рішенню Конституційного Суду України №7-рп/2016.

З цього приводу суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з положеннями ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

При цьому, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року із введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774, набрали чинності положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та регулювали норми статті в межах дії іншого бюджетного року. Згідно вказаної норми, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Оскільки зазначені зміни не визнавались такими, що не відповідають Конституції України, підстави для їх не застосування та виплати пенсії у розмірі, що перевищує 13730 гривень з 01.01.2018 відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2017 на даний час неконституційними не визнавалися та є чинними, дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01.01.2018 є правомірними.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 03.04.2018 року по справі №361/4922/17, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06 березня 2017 року в справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 183/342/17. Таким чином, законні підстави для виплати позивачці пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі - відсутні.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд Європейського Союзу у справі «Флоруску та інші» про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося від Європейського Союзу у рамках надання фінансової допомоги від Європейського Союзу цій державі-члену визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others № C-258/14). Таким чином, Суд Європейського Союзу прямо послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іонель Панфіл проти Румунії» (Ionel Panfile v. Romania № 13902/11).

При вирішенні спірних правовідносин суд також врахувує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у виплаті пенсії в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, м. Харків, 61060, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.08.2018 року.

Суддя Біленський О.О.