Рішення № 75727764, 27.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3657/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про визнання протиправним наказу і стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних від 24.11.2017, 11.12.2017, заяв про уточнення позовних вимог від 11.04.2018, 01.06.2018, просить суд:

- визнати протиправним наказ відповідача від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 9651,40грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 12107,22грн. та недоотриману суму премій в розмірі 53050грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду на суму 50000грн.

Ухвалою від 19.10.2017 суддя відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 19.10.2017 суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою від 27.11.2017 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 15.01.2018 суд прийняв до провадження заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 26.02.2018 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області.

Ухвалою від 12.04.2018 суд прийняв до провадження заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 04.06.2018 суд прийняв до провадження заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 27.07.2018 суд за клопотанням позивача залишив позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскарженим наказом позивача безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення – оголошено догану. Позивач зазначає, що на час здійснення службового розслідування її відсторонено від виконання посадових обов’язків із встановленням режиму праці та нового робочого місця у відділі боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління протидії митних порушень Львівської митниці ДФС. У зв’язку з безпідставним притягненням до дисциплінарної відповідальності та відстороненням від виконання посадових обов’язків позивач просить стягнути на її користь середній заробіток за час такого відсторонення на суму 37962,21грн. Крім того, на думку позивача, протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в пригніченому моральному і психологічному стані, порушення нормальних стосунків з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих зв’язків. Вказану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює на суму 50000грн.

24.11.2017 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов’язків на суму 50102,35грн., 53050грн. моральної шкоди, спричиненої невиплатою належних позивачу сум та 20000грн. моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням.

24.11.2017 позивач подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких обґрунтовує протиправність оскарженого наказу тим, що викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а виявлені порушення службових обов’язків базуються лише на суб’єктивних припущеннях і не мають нічого спільного з реальністю. Позивач зазначає, що очолюваний нею відділ веде лише аналітичний облік, тобто не здійснює контроль за господарськими операціями та пов’язаними з ними платежами.

24.11.2017 відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що начальником управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 неналежним чином виконувались посадові обов’язки щодо здійснення контролю за відображенням у бухгалтерському обліку господарських операцій, здійснення керівництва діяльністю та організації роботи (п.3.3.6.1, п.3.3.5.1, п.3.4.1, п.3.4.2 Положення про управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Львівської митниці ДФС). Так, відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №300 дисциплінарною комісією проведено службове розслідування з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин недотримання вимог законодавства України посадовими особами Львівської митниці ДФС, що призвело до ненадходження станом на 04.05.2017 на рахунок митниці коштів у сумі 141426,77грн. за митне оформлення транспортного засобу, випущеного у вільний обіг за митною декларацією ІМ ДЕ №209000020/2017/000393 від 13.01.2017, визначення наявності їх вини, характеру і тяжкості дисциплінарних проступків. Даним службовим розслідуванням встановлено, що 10.01.2017 за МД типу ІМ40ЕЕ (імпорт транспортних засобів громадянами, попередня) №209000020/2017/000245 здійснено митне оформлення товару «ввезення згідно Закону України №1389-VIII від 31.05.2016 «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» 1.Легковий автомобіль BMW, модель 520d Xdrive, седан, категорія M1, що використовувався, 2014 р.в., модельний рік - 2014, дата першої реєстрації: 05.05.2014, об'ємом - 1995 см.куб., 135 Kw, тип двигуна - дизельний, повна маса - 2330 кг, колісна формула - 4х4. Країна виробництва - Німеччина (DE), виробник «BMW». Призначений для використання по дорогах загального користування», код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1, фактурною вартістю 13000,00 євро, митною вартістю 371962,01грн. Тому, відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Відповідач також зазначає, що позивач не навів причинно-наслідкового зв’язку між діями митниці та моральними стражданнями, розрахунку моральної шкоди та доказів її наявності.

11.12.2017 позивач подала до суду пояснення на заперечення на позовну заяву, в яких зазначає про те, що функція здійснення звірок з даними ДКС належить підрозділу адміністрування митних платежів, а не очолюваному позивачем управлінню фінансування, бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, позивач подала заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов’язків на суму 65157,22грн.

12.12.2017 відповідач подав до суду додаткові заперечення у справі, в яких зазначає про те, що у випадку своєчасного вжиття заходів управлінням фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Львівської митниці ДФС щодо повідомлення керівництва митниці про ненадходження коштів на суму 141426,77грн., митниця мала б можливість їх повернути.

15.01.2018 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов’язків на суму 50102,35грн., 65157,22грн. моральної шкоди, спричиненої невиплатою належних позивачу сум та 20000грн. моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням.

15.01.2018 позивач подала до суду додаткові пояснення на заперечення, в яких зазначає про те, що дисциплінарною комісією безпідставно не розглядалося питання щодо порушення здійснення обліку коштів на депозитному рахунку 3734 Львівської митниці ДФС в ГУ ДКС України в м.Києві, а також порушення здійснення контролю за відображенням у бухгалтерському обліку господарських операцій, що має суттєве значення для висновку службового розслідування.

11.04.2018 позивач подала до суду уточнення позовних вимог, в яких просила суд стягнути з відповідача кошти на суму 9651,40грн., утримані з належних їй сум, 65157,22грн. моральної шкоди, спричиненої невиплатою належних позивачу сум та 20000грн. моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням.

25.04.2018 відповідач подав до суду пояснення у справі, в яких зазначає про те, що у червні 2017 року позивачу нараховано кошти на суму 24294,77грн., у липні 2017 року – 19206,71грн. Крім того, за період з 20.06.2017 по 31.07.2017 позивачу надмірно виплачена заробітна плата на суму 9651,40грн., у зв’язку з тим, що за вказаний період позивач отримала і заробітну плату, і середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов’язків. Тому, заробітна плата позивача була скоригована на вказану суму.

01.06.2018 позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить визнати протиправним наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», що в подальшому скасований як такий, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну службу». Позивач заперечує проти стягнення з неї зайво виплачених коштів на суму 9651,40грн. Відповідно до ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Крім того, наказ про відрахування таких коштів може бути виданий не пізніше одного місяця з дня закінчення строку для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. В подальшому повернення помилково нарахованих коштів можливе або за згодою працівника або через суд. Позивач згоди на відрахування з її заробітної плати коштів у сумі 9651,40грн. не давала, відповідач до суду з вказаним питанням не звертався. Тому, стягнення зазначеної суми з заробітної плати позивача є протиправним.

Крім того, позивач зазначає, що їй не виплатили компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 12107,22грн. Також внаслідок протиправних дій відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від посади їй не виплачені премії на загальну суму 53500грн., а саме 8000грн. з загального фонду за червень – вересень 2017 року, 2650грн. з загального фонду та 106000грн. зі спеціального фонду у жовтні 2017 року, 21200грн. зі спеціального фонду за червень 2017 року та 10600грн. зі спеціального фонду за липень 2017 року.

На думку позивача, протиправне відсторонення з посади завдало їй значної моральної шкоди, яка полягає в приниженні ділової репутації, пригніченості, погіршенні стану здоров’я тощо. Вказану моральну шкоду позивач оцінює на суму 50 000грн.

19.06.2018 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі. У вказаних поясненнях відповідач погоджується з доводами позивача про те, що їй підлягали до виплати 12107,22грн. компенсації за невикористані дні відпустки. Вказана сума виплачена позивачу лише частково. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача невиплачених сум премій, то такі, на думку відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки позивач отримувала премії у спірний період.

20.06.2018 позивач подала до суду пояснення, в яких зазначає про те, що відповідач помилково обраховує її середньоденний заробіток у сумі 407,30грн., тоді як такий становить 522,87грн. З огляду на наведене, відповідач помилково обрахував належні їй до виплати суми компенсацій.

04.07.2018 відповідач подав до суду пояснення. У вказаних поясненнях відповідач погоджується з доводами позивача про те, що їй підлягали до виплати 12107,22грн. компенсації за невикористані дні відпустки. Вказана сума виплачена позивачу лише частково, до спати підлягає заборгованість у сумі 3660,09грн. (з розрахунку середньоденної заробітної плати 522,87грн.). Відповідач також звертає увагу на те, що позивач недотримала премії на суму 3246грн. Відповідач спростовує доводи позивача про необхідність виплатити їй премії зі спеціального фонду за червень-липень 2017 року у розмірі 400% та 200% окладу відповідно. Відповідач зазначає, що грошових виплат премій в таких розмірах Львівська митниця ДФС не здійснювала, а кошти, отримані від перевиконання загального обсягу митних платежів за січень – квітень 2017 року, виплачені працівникам митниці як премії у травні, червні, липні та вересні 2017 року.

13.07.2018 позивач подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що скерування відповідачем коштів на премії за результатами роботи на інші періоди є протиправним, суперечить змісту розпоряджень Кабінету Міністрів України, повідомленням про зміну кошторису.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, пояснень по суті спору до суду не надала.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, уточненнях до неї та додаткових поясненнях. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях та додаткових поясненнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлялась про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з такого.

Позивач – ОСОБА_1 працювала на посаді начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Львівської митниці ДФС.

Наказом Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №300 «Про проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування стосовно начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 та головного державного інспектора відділу митного оформлення «Скнилів» митного поста «Західний» ОСОБА_4 Службове розслідування провести з 08.06.2017 по 05.07.2017.

Наказом Львівської митниці ДФС від 05.07.2017 №359 «Про продовження терміну службового розслідування» продовжено термін службового розслідування з 08.06.2017 по 02.08.2017.

Службовим розслідуванням встановлено, що 10.01.2017 за МД типу ІМ40ЕЕ (імпорт транспортних засобів громадянами, попередня) №209000020/2017/000245 здійснено митне оформлення товару «Ввезення згідно з Законом України від 31.05.2016 №1389-VIII «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» 1.Легковий автомобіль BMW, модель 520d Xdrive, седан, категорія M1, що використовувався, 2014 р.в., модельний рік - 2014, дата першої реєстрації: 05.05.2014, номер кузова: НОМЕР_5, об'ємом - 1995 см.куб., 135 Kw, тип двигуна - дизельний, повна маса - 2330 кг, колісна формула - 4х4. Країна виробництва - Німеччина (DE), виробник «BMW». Призначений для використання по дорогах загального користування», код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1, фактурною вартістю 13000,00 євро, митною вартістю 371962,01 грн., одержувачем якого є ОСОБА_5

Відповідно до графи 47 МД, за оформлення вказаного товару нараховано мита та митних платежів загальною сумою 141426,77грн.

В складі електронного повідомлення від 10.01.2017 надіслана до митного оформлення митна декларація за номером 7854 та якій митницею присвоєно номер №209000020/2017/000245 разом з рахунком-фактурою (Invoice №ATY263/62 від 20.12.2016), до якої приєднано копію квитанції №11079 від 10.01.2017 про сплату у відділенні №3 («В.№3») ПАТ «Платинум Банк» («ПтБ») в м.Львові (вул.Володимира Великого, 35а) платником ОСОБА_5 141426,77грн за розмитнення транспортного засобу. Отримувачем платежу зазначено Львівську митницю ДФС, код отримувача: 39420875, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача: 820019, номер рахунку: 37348120920026 (кредит). В графі «Додаткові реквізити» зазначено: Суми часткові: 141426,77грн, Символ каси: 32. На квитанції наявний відбиток печатки «КАСА» Відділення №3 в м.Львові, ПАТ «Платинум Банк»), та ймовірно підпис касира.

13.01.2017 за МД типу ІМ40ДЕ (імпорт громадянами авто, після попередньої) №209000020/2017/000393 здійснено випуск у вільний обіг вищевказаного автомобіля марки BMW, модель 520d Xdrive, 2014 р.в., код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1, фактурною вартістю 13000,00 євро, одержувачем якого є ОСОБА_5, ввезення якого на митну територію України здійснено через пункт пропуску «Шегині-Медика» (код 209090400). Митна вартість транспортного засобу, на підставі резервного (6) методу, декларантом визначена в сумі 555848,49 грн.

З урахуванням коригування митної вартості автомобіля - збільшення з 371962,01грн. (задекларованої за МД №209000020/2017/000245), до 555848,49грн., відповідно до графи 47 МД, за оформлення вказаного товару нараховані мито та митні платежі загальною сумою 200653,70грн.

Таким чином, різниця між митними платежами, нарахованими за МД типу ІМ40ЕЕ (імпорт транспортних засобів громадянами, попередня) №209000020/2017/000245 від 10.01.2017 та МД типу ІМ40ДЕ (імпорт громадянами авто, після попередньої) №209000020/2017/000393 від 13.01.2017 за проведення митного оформлення легкового автомобіля марки BMW, модель 520d Xdrive, 2014 р.в., становила: 200653,70грн. - 141426,77грн. = 59226,92 грн.

Вказану різницю доплачено ОСОБА_5 13.01.2017 через банк Філію Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» за квитанцією №21 (кошти на рахунок митниці надійшли).

Службовою запискою в.о. начальника УФБО та головного бухгалтера від 02.08.2017 №582/13-70-05/30-ЕП повідомлено, що дебіторська заборгованість станом на 05.04.2017 становить 141426,77грн. і дійсна на даний час. Кошти за митне оформлення транспортного засобу, випущеного у вільний обіг за митною декларацією ІМ ДЕ №209000020/2017/000393 від 13.01.2017, в сумі 141426,77грн. та в сумі 59226,92грн. перераховано до Державного бюджету України платіжними дорученнями від 16.01.2017, відповідно до реєстру належних до перерахування сум митних платежів, сплачених фізичними особами за оформленими МД, наданим УАМП.

Грошові кошти в сумі 141426,77грн. за проведення митного оформлення транспортного засобу за МД №209000020/2017/000393 на рахунок Львівської митниці ДФС не надходили.

Наказом Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №323-о «Про відсторонення від виконання посадових обов’язків», зокрема, відсторонено ОСОБА_1, від виконання посадових обов’язків на час здійснення дисциплінарного провадження; встановлено для позивача п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями та визначити її робоче місце у відділі боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління протидії митних порушень Львівської митниці ДФС.

Наказом Львівської митниці ДФС від 13.07.2017 №434-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №323-о» визначено робочим місцем для ОСОБА_1 відділ організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Львівської митниці ДФС.

Висновком службового розслідування від 12.08.2017 встановлено ненадходження коштів у сумі 141426,77грн. за проведення митного оформлення транспортного засобу за МД від 10.01.2017 №209000020/2017/000393 на рахунок Львівської митниці ДФС. Вказане порушення стало можливим, зокрема, внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків начальником управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головним бухгалтером Львівської митниці ДФС - ОСОБА_1

З подання голови Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 вбачається, що в ході службового розслідування, проведеного відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №300, рекомендовано за вчинення вказаного дисциплінарного проступку, який полягає у неналежному контролі за діями підпорядкованих осіб та організації роботи по здійсненню контролю за відображенням у бухгалтерському обліку господарських операцій, порушенні п.3.3.6.1, п.3.4.2 Положення про управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Львівської митниці ДФС накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення – оголошення догани.

Наказом Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за неналежне виконання посадових обов’язків начальнику управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головному бухгалтеру Львівської митниці ДФС - ОСОБА_1 оголошено догану.

Наказом Львівської митниці ДФС від 23.10.2017 №757-о позивача звільнено з посади начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Львівської митниці ДФС, шляхом переведення до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області.

ОСОБА_7 управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях від 07.02.2018 №113 позивача повідомлено про те, що рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» видане з порушенням Закону України «Про державну службу», а саме:

- дисциплінарною комісією порушено п.п.10, 12 ч.2 ст.73 Закону України «Про державну службу», оскільки дисциплінарна справа не містить відомостей про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, не містить відомостей про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку;

- суб’єктом призначення порушено вимоги ст.71 Закону України «Про державну службу», оскільки в рамках дисциплінарного провадження ініційовано службове розслідування;

- порушення ст.69 Закону України «Про державну службу», оскільки вказане рішення є неправомочним, так як при його підписанні відсутня необхідна кількість членів дисциплінарної комісії.

Вказаним листом рекомендовано Львівській митниці ДФС скасувати наказ від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» як такий, що прийнятий з порушенням вимог Закону України «Про державну службу» та ініціювати дисциплінарне провадження щодо винних осіб.

Наказом Львівської митниці ДФС від 14.02.2018 №29-дс на виконання вимоги ОСОБА_7 управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях від 06.02.2018 №3 скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

У зв’язку з цим, позивач подала 23.07.2018 клопотання про залишення без розгляду позову в частині визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

Не погоджуючись з безпідставним відрахуванням коштів та невиплатою грошової компенсації, недоотриманих премій за час відсторонення від займаної посади, позивач звернулась до суду з відповідним позовом про стягнення коштів.

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 9651,40грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахункового листа за лютий 2018 року (Т.2 а.с.91) відповідач здійснив розрахунок суми заробітної плати за період відсторонення позивача від виконання посадових обов’язків з 20.06.2017 по 13.09.2017, а саме нарахував 87378,33грн. та відрахував 85182,90грн. Борг підприємства на березень 2018 року – 2195,43грн.

Згідно зі службовими записками начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера ОСОБА_8 від 28.03.2018 №175/13-70-05/30 та від 12.03.2018 №151/13-70-05/30 (Т.2 а.с.42, 53) за період відсторонення від виконання посадових обов’язків (20.06.2017 – 31.07.2017) ОСОБА_1 нарахували та виплатили заробітну плату за період з 20.06.2017 по 31.07.2017, заробітну плату за період з 01.10.2017 по 23.10.2017 та компенсацію за невикористану щорічну відпустку. При цьому, позивачу помилково виплачені кошти на суму 9651,40грн., які в подальшому утримані з належних до виплати ОСОБА_1 платежів.

З наведеного вбачається, що відповідач самостійно відрахував від нарахованої позивачу заробітної плати суму коштів 9651,40грн. як надлишково виплачену за період з 20.06.2017 по 31.07.2017.

Відрахування із заробітної плати регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Відповідно до ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 вказаного Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Згідно з ст.129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Статтею 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст.127 КЗпП України, суди мають враховувати, що:

1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору;

2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію.

Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду щодо правил ч.2 ст.233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

З наведених нормативних положень вбачається, що роботодавець вправі самостійно здійснити відрахування із заробітної плати працівника зайво виплачених коштів, зокрема, внаслідок лічильних помилок, лише впродовж місячного строку з дня видання відповідного наказу (розпорядження).

Суд встановив, що кошти у сумі 9651,40грн. нараховані позивачу за період роботи з 20.06.2017 по 31.07.2018. Відповідач здійснив відрахування вказаних коштів без погодження з позивачем лише у лютому 2018 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст.127 КЗпП України.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач протиправно здійснив повернення таких коштів з порушенням порядку, встановленого ст.127 КЗпП України. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 9651,40грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 12107,22грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 4 ст.72 Закону України «Про державну службу» на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків.

Відповідно до ст.82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 вказаного Кодексу), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.

Як встановив суд, позивача з 20.06.2017 по 13.09.2017 відсторонено від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного провадження, що підтверджується наказом Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №323-о «Про відсторонення від виконання посадових обов’язків».

Наказом Львівської митниці ДФС від 14.02.2018 №29-дс на виконання вимоги ОСОБА_7 управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях від 06.02.2018 №3 скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що час з 20.06.2017 по 13.09.2017 зараховується позивачу до періоду, який дає право на щорічну основну відпустку тривалістю 7 днів.

Відповідно до розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 від 11.12.2017 середньоденний заробіток позивача складає 407,30грн. (Т.1 а.с.196).

Як вбачається з відповіді на інформаційний запит позивача від 26.03.2018 №82/ЗПІ/13-70-05 середньоденний заробіток позивача складає 522,87грн. (Т.2 а.с.164).

У письмових поясненнях від 02.07.2018 №505/13-70-10/14 представник відповідача визнав, що середньоденний заробіток позивача складає 522,87грн.

З огляду на вказане, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошову компенсацію за невикористані 7 днів відпустки у розмірі 3660,09грн. (522,87грн. * 7 днів). В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення грошової компенсації у решті суми 8447,13грн. необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недотриманих премій на суму 53050грн., суд зазначає таке.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою вказаної статті.

Суд встановив, що в період з червня по вересень 2017 року працівники Львівської митниці ДФС отримали такі премії за рахунок загального фонду:

- за результатами роботи у квітні 2017 року у розмірі 20%;

- за результатами роботи у травні 2017 року у розмірі 20%;

- за результатами роботи у червні 2017 року у розмірі 30%;

- за результатами роботи у липні 2017 року у розмірі 30%;

- за результатами роботи у серпні 2017 року у розмірі 30%;

Згідно з розрахунками, поданими відповідачем, за вказаний період позивачу нараховані та виплачені премії за квітень 2017 року у сумі 1460грн., за травень 2017 року у сумі 1225грн. та за червень 2017 року у сумі 640грн.

Відповідно до ч.4 ст. 72 Закону України «Про державну службу» у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарного відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків у встановленому порядку. Таким чином, у спірному випадку позивачу правомірно виплачена саме середня заробітна плата. Суд встановив, що посилання позивача на належні їй премії згідно з службовими записками №1780/398/13-70-05, №465/398/13-10-05, №2423/398/13-70-05, №3022/398/13-70-05 є безпідставними, оскільки позивача не включено до переліку осіб, яким виплачувались відповідні премії. Крім того, начальник Львівської митниці ДФС не приймав рішення про збільшення розміру премії, у відповідності до Положення про преміювання начальника митниці, заступників начальника митниці, посадових осіб Львівської митниці ДФС, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС від 16.03.2017 №126.

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні.

Тому, вимоги позивача про стягнення недоотриманих премій за період відсторонення від посади в сумі 3246грн. (950грн. за червень 2017 року, 1287грн. за липень 2017 року, 1009грн. за серпень 2017 року) є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд також встановив, що у жовтні 2017 року працівники Львівської митниці ДФС отримали премії за результатами роботи у вересні 2017 року за рахунок загального фонду у розмірі 50% та за рахунок спеціального фонду у розмірі 200%.

Премії за результатами роботи у вересні 2017 року позивач позбавлена на підставі довідки про результати тематичної перевірки від 19.09.2017 №123/76-17.

За результатами проведеної тематичної перевірки встановлено, що позивач вчинила дисциплінарний проступок і у відповідності до п.8.3 довідки у зв’язку із закінченням термінів притягнення до дисциплінарної відповідальності її позбавлено премії 100% премії за результатами роботи у вересні 2017 року.

Позивач позбавлення премії за результатами роботи у вересні 2017 року не оскаржувала.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірне позбавлення позивача премії за результатами роботи у вересні 2017 року із загального фонду на суму 2650грн. та зі спеціального фонду на суму 10600грн.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №674-р «Деякі питання спрямування частини суми перевиконання загального обсягу митних платежів за червень 2017 року на забезпечення функціонування контролюючих органів у значенні, наведеному у Податковому кодексі України» та повідомлення ДФС України про зміни кошторису на 2017 рік від 26.10.2017 №405 передбачена виплата премій працівникам Львівської митниці ДФС. Позивач вважає, що розмір такої премії для усіх працівників митниці за червень 2017 року мав становити 400% від окладу (21200грн. з розрахунку окладу позивача).

Відповідач у письмових поясненнях від 02.07.2018 №505/13-70-10/14 зазначає, що вказані кошти виплачені працівникам митниці за результатами роботи у жовтні 2017 року (250% виплата проведена у листопаді 2017 року) та листопаді 2017 року (250% виплата проведена у грудні 2017 року). Позивач отримала премію за результатами роботи у жовтні 2017 року та у листопаді 2017 року.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №694-р «Деякі питання спрямування частини суми перевиконання загального обсягу митних платежів за липень 2017 року на забезпечення функціонування контролюючих органів» та повідомлення ДФС України про зміни кошторису на 2017 рік від 30.10.2017 №492 передбачена виплата премій працівникам Львівської митниці ДФС. Позивач вважає, що розмір такої премії для усіх працівників митниці за липень 2017 року мав становити 200% від окладу (10600грн. з розрахунку окладу позивача).

Відповідач у письмових поясненнях від 02.07.2018 №505/13-70-10/14 зазначає, що вказані кошти виплачені працівникам митниці за результатами роботи у вересні 2017 року (200% виплата проведена у жовтні 2017 року) та листопаді 2017 року (250% виплата проведена у грудні 2017 року).

Згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 02.07.2018 №505/13-70-10/14 та від 04.10.2017 №694-р цільове спрямування коштів визначено як: «спрямування зазначених у пункті 1 цього розпорядження коштів відповідно до пункту 22 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” на забезпечення функціонування контролюючих органів у значенні, наведеному у Податковому кодексі України(у тому числі оплату праці посадових осіб і працівників)».

З огляду на вказане, суд не бере до уваги доводи позивача про порушення відповідачем вимог вказаних розпоряджень Кабінету Міністрів України, оскільки такі не передбачають обов’язку Львівської митниці ДФС використати кошти, які надішли за перевиконання загального обсягу митних платежів за червень-липень 2017 року, на виплату премій працівникам саме за вказані місяці.

Відповідно до п.10 Положення про преміювання начальника митниці, заступників начальника митниці, посадових осіб Львівської митниці ДФС, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС від 16.03.2017 №126, у разі надходження на рахунок спеціального фонду державного бюджету Львівської митниці ДФС коштів від перевиконання загального обсягу митних платежів, визначеного помісячним розписом доходів загального фонду державного бюджету, такі кошти використовуються в першу чергу для місячного преміювання працівників та посадових осіб митниці за той місяць, за який досягнуто перевиконання загального обсягу митних платежів.

Наказом Львівської митниці ДФС від 05.10.2017 №551 внесено зміни до Положення про преміювання начальника митниці, заступників начальника митниці, посадових осіб Львівської митниці ДФС, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС від 16.03.2017 №126, зокрема, п.10 викладено в такій редакції: «у разі надходження на рахунок спеціального фонду державного бюджету Львівської митниці ДФС коштів від перевиконання загального обсягу митних платежів, визначеного помісячним розписом доходів загального фонду державного бюджету, такі кошти використовуються в першу чергу для місячного преміювання працівників та посадових осіб митниці».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновків про те, що кошти від перевиконання загального обсягу митних платежів використовуються в першу чергу для місячного преміювання працівників та посадових осіб митниці без прив’язки до місяця, за який досягнуто таке перевиконання. Тому, відповідач володів достатніми повноваженнями для спрямування вказаних коштів на виплату премії працівникам за інші періоди.

З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої суми премій за рахунок спеціального фонду за червень 2017 року на суму 21200грн. та за липень 2017 року на суму 10600грн. необхідно відмовити.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплачених премій на суму 53050грн. 00 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди на суму 50000грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач обґрунтовує заподіяну їй моральну шкоду пригніченим моральним і психологічним станом, порушенням нормальних стосунків з оточуючими людьми, порушенням нормальних життєвих зв’язків, погіршенням стану здоров’я, неможливістю піти у відпустку відповідно до графіку відпусток, недоотриманням належних їй коштів.

Суд враховує, що позивач не навела причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та моральними стражданнями, не вказала, з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір шкоди, розрахунку моральної шкоди та, якими доказами це підтверджується.

З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, 79071 грошові кошти в сумі 9651 (дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят одна) грн. 40 коп.

Стягнути з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, 79071 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 3660 (три тисячі шістсот шістдесят)грн. 09 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Львівської митниці ДФС грошової компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 8447 (вісім тисяч чотириста сорок сім)грн. 13коп., недоотриманих премій на суму 53050 (п’ятдесят три тисячі п’ятдесят )грн. 00 коп., моральної шкоди на суму 50000 (п’ятдесят тисяч)грн. 00 коп. відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 06 серпня 2018 року.

Суддя А.Г. Гулик