Рішення № 75727726, 06.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1378/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання протиправної та скасування ухвали,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просить: визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 05 жовтня 2017 року № 2500 «Про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ганкевича, 9».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.10.2017 р. Львівською міською радою прийнято оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га на вул. Ганкевича, 9 для обслуговування гаража. З такою ухвалою не погоджується, оскільки є власником гаража загальною площею 53,3 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Ганкевича, 9. До клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначив всі необхідні дані, а також додав всі необхідні документи, однак відповідач не маючи на те законних підстав відмовив у видачі такого дозволу, прийнявши оскаржувану ухвалу, яку просить скасувати в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки зазначений проект ухвали розглядався на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 05.10.2017 та не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу на підтримку. Також наголосив, що головою Залізничної районної адміністрації ОСОБА_4 подано зауваження на зазначену земельну ділянку, оскільки будівництво гаража гр. ОСОБА_3 здійснила самочинно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2015 року визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж по вул. Ганкевича,9 у м. Львові, загальною площею 53,3 кв.м., який складається з двох приміщень : гаража, площею 51,6 кв.м., та комори 1,7 кв.м. Судове рішення у апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

З метою приватизації земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га для обслуговування гаражу, позивач 14.12.2016 р звернулась із заявою до Львівської міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ОСОБА_5 архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.12.2016 р №2401-4923 позивача повідомлено, що її звернення щодо визначення відповідності генеральному плану міста земельної ділянки на вул. Ганкевича, 9 у м. Львові для обслуговування гаража розглянуто з врахуванням погоджень власників квартир №1, №2, №3 будинку №9 на вул. Ганкевича, та вказана земельна ділянка орієнтовною площею 0,0100 га, відповідно до відкоригованого генерального плану м. Львова, затвердженою ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010 р №3924 знаходиться в межах територіальної малоповерхової та садивної житлової забудови. Відповідно до плану зонування території Залізничного району затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.05.2015 р №4657 дана земельна ділянка знаходиться в зоні Ж-2 (малоповерхової забудови до 4 поверхів).

10.03.2017 р листом ОСОБА_5 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення позивача від 14.12.2016 р повідомлено, що звернення розглянуто та управлінням відповідно до вимог законодавства підготовлено проект ухвали, який оформлений відповідно до Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання затвердженого ухвалою міської ради від 17.03.2016 р №260.

З листа департаменту містобудування управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 13 червня 2017 року № 2403-3171 вбачається, що підготовлений проект ухвали «Про надання гр. ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ганкевича,9» розглядався на пленарному засіданні Львівської міської ради 08.06.2017, проте, не набравши необхідної більшості голосів такий був відхилений.

05.10.2017 р Львівською міською радою винесено ухвалу №2500 «Про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ганкевича, 9 для обслуговування гаража» на підставі п.4 ст. 62 Регламенту Львівської міської ради від 17.03.2016 р №260.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб’єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

На засіданні Львівської міської ради 08 червня 2017 року, проект Ухвали «Про надання гр. ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ганкевича, 9» не набрав достатньої кількості голосів «за».

Львівська міська рада ухвалою від 05.10.2017 р №2500 відмовила ОСОБА_3 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для обслуговування гаража. Водночас, будь-яких мотивів чи підстав для відмови відповідач в оскаржуваній ухвалі не наводить.

Вказане свідчить про те, що наведена відповідачем підстава для відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України не передбачена.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб’єктом владних повноважень, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу 10-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 05 жовтня 2017 року №2500 «Про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ганкевича,9».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь ОСОБА_3 ( 79025, м. Львів, вул. Ганкевича, 9/4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири гривні) 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.