Рішення № 75727681, 06.08.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1885/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участю:секретаря судового засідання Яворської І.Ю., представника позивача ОСОБА_1., представника відповідача Файчука А.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою від 29.05.2018, в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16.02.2018 року про відмову у призначені ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідн.н.НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги; 2) визнати протиправними діяння Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул.Зарічанська, 7, м.Хмельницький, 29017, код ЄДРПОУ 40108824) щодо відмови (висновок від 16.02.2018) ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідн.н. НОМЕР_1) у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, її нарахуванні та виплаті у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в поліції (настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків); зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності ОСОБА_3 та вчинити дії щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, в розмірі і порядку, передбаченому ст.ст.97, 99 Закону України "Про Національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.10.2017 йому визначено групу інвалідності - друга, захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, і яка встановлена на строк до 01.11.2020. Відповідно до наказу "По особовому складу" №434о/с від 22.12.2017 його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". 30.01.2018р. він звернувся до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області із заявою про виплату ОГД, проте згідно з висновком про призначення одноразової грошової допомоги від 16.02.2018р. йому відмовлено в призначені такої допомоги. Листом від 26 лютого 2018 року №233/121/29/04-2018 повідомлено, що відмова ґрунтується на тому, що ним одержано групу інвалідності 27.10.2017, що передує даті звільнення з поліції 31.12.2017. Вважає твердження відповідача такими, що порушують принцип рівності, та ставлять його у менш вигідне становище порівняно з іншими працівниками, які змогли реалізувати своє право на отримання ОГД після звільнення . Крім того, вказує, що за змістом ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» визначений шестимісячний строк є граничним строком після звільнення з поліції та не скасовує право на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 04.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, і призначено підготовче засідання на 27.06.2018 (арк.спр.2-3).

19.06.2018 відповідачем подано Відзив на позовну заяву від 18.06.2018, в якому вказує, що встановлення позивачу II групи інвалідності відбулось до звільнення, а не протягом шести місяців після звільнення, як того вимагає п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Розширеному тлумаченню дана норма не підлягає. Також вказує, що позовні вимоги стосовно зобов'язання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (арк. спр.38-40).

Ухвалою від 27.06.2018 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд на 27.07.2018 (арк. спр.45),

Ухвалою від 27.07.2018 відкладено розгляд справи на 06.08.2018 (арк. спр.65).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з тих же підстав, що вказані в позовній заяві.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з вказаних у Відзиві підстав.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Свідоцтвом про хворобу №287 від 14.09.2017 стверджено, що у позивача захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції, та зроблено висновок про непридатність до служби в поліції (арк.спр.14-15).

Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1082214 від 27.10.2017, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (арк.спр.5).

Наказом Голови Національної поліції України від 22.12.2017 №434о/с ОСОБА_3 з 31.12.2017 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (арк.спр.17).

30.01.2018 позивач звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області із заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з одержанням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного із проходженням служби в поліції (арк. спр.18).

16.02.2018 начальником ГУНП в Хмельницькій області було відмовлено у затверджені Висновку про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги (арк.спр.20).

Позивач про відмову в затвердженні висновку в призначенні одноразової грошової допомоги був повідомлений листом ГУНП в Хмельницькій області від 26.02.2018 за №233/121/29/04-2018. В цьому листі вказано, що дата одержання групи інвалідності 27.10.2017 передує даті звільнення з поліції - 31.12.2017, що не відповідає вимогам статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", а саме, в частині, що група інвалідності має бути одержана протягом шести місяців після звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (арк. спр.21).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ в редакції на час звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги ( далі - Закон №580-VІІІ) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, згідно вказаної норми право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням поліцейському інвалідності виникає за дотримання сукупності таких умов:

1) звільнення особи з поліції внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції.

Частиною 2 статті 97 Закону №580-VІІІ передбачено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №163/28293 (далі - Порядок №4).

Згідно п.п.4 п.4 розділу І Порядку №4 передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у випадку, пов'язаному з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Отже позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги, згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1082214 від 27.10.2017.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з набуттям інвалідності під час проходження служби, оскільки призначення допомоги можливе лише у разі визначення інвалідності протягом шести місяців після звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Інвалідність у позивача виникла внаслідок захворювання, яке було пов'язано з проходженням служби в поліції, і звільнений з поліції він був саме внаслідок цього захворювання, а тому суд вважає, що визначальним є причина звільнення - внаслідок захворювання, яке було пов'язано з проходженням служби в поліції, а не факт такого звільнення через два місяці після визначення інвалідності. Тобто, у позивача з дати встановлення інвалідності виникло право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Законом №580-VІІІ і Порядком №4.

Крім цього, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у п.70 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Таким чином, за Конвенцією майном визнається й право грошової вимоги до держави про виплату коштів соціального забезпечення.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Таким чином, особа не повинна нести індивідуальний і надмірний тягар за ситуацію, що склалася внаслідок призначення їй інвалідності внаслідок захворювання, котре в подальшому було причиною її звільнення з поліції, раніше за таке звільнення.

Отже, втручання держави, в даному випадку, у право власності позивача на отримання соціальної виплати не свідчить про наявність «справедливої рівноваги» між інтересами держави, пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення - відмова начальника ГУНП в Хмельницькій області у затвердженні Висновку Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 16.02.2018 про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, порушує принцип пропорційності, Закон №580-VІІІ та Порядок №4, тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 30.01.2018, та затвердити висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 97 Закону України "Про національну поліцію", з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року.

Щодо доводів відповідача про те, що вимоги позивача про призначення одноразової грошової допомоги є втручання в дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до ч.4 цієї статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У спірних правовідносинах повноваження відповідача із вчинення таких дій (затвердження висновку) не є дискреційними, оскільки не здійснюється суб'єктом владних повноважень на власний розсуд; при їх реалізації відповідач позбавлений можливості обирати із свободою розсуду варіант власної поведінки, оскільки зазначені повноваження реалізуються у чіткій відповідності із вимогами Закону №580-VІІІ та Порядку №4, які не наділяють його повноваженнями самостійно обирати один із кількох варіантів прийняття рішення.

Крім цього, слід також відмітити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Отже, доводи відповідача про втручання в дискреційні повноваження є безпідставними.

Щодо такої вимоги, як визнання протиправними діяння Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови (Висновок від 16.02.2018) ОСОБА_3 у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, її нарахуванні та виплаті, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 розділу IV Порядку №4, висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Отже, відповідні дії (зокрема, відмова у затвердженні висновку) є частиною процесу реалізації повноважень, наданих керівнику відповідного органу чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними діяння Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови (Висновок від 16.02.2018) ОСОБА_3 у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги слід відмовити. При цьому, за наявності висновку про відмову у виплаті допомоги, не могло бути й нарахування та виплати такої допомоги, тому нездійснення таких дій до затвердження відповідного висновку, також не було і не могло бути, протиправним.

Отже, виключно результат реалізації повноваження керівника ГУНП в Хмельницькій області (відповідний Висновок), а не процес реалізації його повноважень, є належним та достатнім предметом судового оскарження.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень не довів, що не порушив Закон №580-VІІІ, Порядок №4 з урахуванням принципу «пропорційності», і прав позивача при вирішенні Заяви ОСОБА_3 про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 30.01.2018, тому позов частково задовольняється.

Позивач є інвалідом ІІ групи, та, як наслідок, був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 16.02.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 30.01.2018, та затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 97 Закону України "Про національну поліцію", з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними діянь Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_3 у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, її нарахуванні та виплаті, відмовити.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 серпня 2018 року

Позивач:ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м.Хмельницький, Хмельницька область,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя А.І. Петричкович