Рішення № 75727569, 03.08.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2018 року м. Рівне №817/296/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПрокуратура Рівненської області про визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з позовною заявою до Прокуратури Рівненської області (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати прокуратуру Рівненської області видати ОСОБА_1 довідку про розмір чинної заробітної плати працівника прокуратури за останнім місцем роботи, за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, з яких було призначено пенсію, після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" станом на 01.09.2017.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено йому у видачі довідки про заробітну плату, станом на 01.09.2017.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури області про видачу позивачу довідки для перерахунку пенсії підстав для надання запитуваної довідки немає, оскільки чинним законодавством не внормовано обов'язку юридичної особи на видачу довідки про заробітну плату особі, за період коли трудові відносини фактично не існують, а також відсутність посади у структурі органів прокуратури, з якої особа вийшла на пенсію.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, працювала в органах прокуратури по 26.03.2014 і була звільнена з посади старшого прокурора прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з 27.03.2014 у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Як встановлено судом, позивач у грудні 2017 року звернулася до відповідача листом від 04.12.2017 року про надання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії.

У відповідь на вказане звернення відповідач надіслав позивачу лист за вих. №466 -17 від 15.12. 2017 року про відмову у видачі запитуваної довідки.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії станом на 01.09.2017 року позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спір суд враховує, що згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України зазначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно частин 13, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, в редакції чинній на момент звернення позивача з заявами до відповідача, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії позивачу, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії позивачу, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Статтею 58 Конституції України визначене правило дії законів у часі, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.

Згідно пп. 7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486, Управління фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що особи, які отримують пенсію за вислугою років згідно з Законом України «Про прокуратуру» мають право на її перерахунок органами Пенсійного фонду України на підставі поданих такими пенсіонерами документів, зокрема, щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію станом на час здійснення перерахунку.

З аналізу системи умов оплати праці та затвердженої структури органів прокуратури затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 від 31.05.2012 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 суд приходить до висновку, що розмір посадового окладу начальника відділу прокуратури області у схемі посадових окладів відповідає розміру посадового окладу старшого прокурора прокуратури області, як керівника структурного підрозділу, станом на березень 2014 року на час виходу позивача на пенсію.

У зв'язку з чим, суд критично оцінює інформацію відповідача про неможливість надати довідку у зв'язку із змінами у складі органів прокуратури та штатною структурою, які відбулися на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо тверджень представника відповідача на відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України і Міністерством праці та соціальної політики України умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, як підстави відмови у задоволенні позову, то суд зазначає наступне.

Так, на момент звернення позивача із заявою про надання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ втратили чинність на підставі Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, проте на момент виникнення правовідносин, цей порядок не визначений.

Однак, суд зауважує, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII) може зумовити неможливість проведення саме перерахунку пенсії, а не видачі довідки, тобто інформації про розмір заробітної плати.

Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входять: основна та додаткова заробітні плата, а також заохочувальні й компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 2 статті 2 Закону).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Крім того, на всі складові заробітної плати нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування й вони є складовою заробітної плати та зобов'язані враховуватися при обчисленні (перерахунку) пенсії.

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок щодо видачі довідки про заробітну плату державного службовця за посадою, яку він займав до виникнення права на пенсію, покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працювала особа до виходу на пенсію.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні довідки у зв'язку із відсутністю підстав для перерахунку пенсії діяв неправомірно, оскільки висновки про відсутність підстав для перерахунку пенсії відносяться виключно до компетенції органу, який законом уповноважений на здійснення такого перерахунку. Тобто, питання щодо призначення (перерахунку) пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Крім того, суд враховує, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження органів прокуратури України щодо видачі довідок про складові заробітної плати є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, тому суд не може вказувати на форму та конкретний склад довідки про заробітну плату, а може лише зобов'язати видати її у встановленій законодавством формі з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховані страхові внески.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи ездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свогорішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням вище викладене суд приходить до висновку, про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача прокуратури Рівненської області розглянути питання щодо видачі ї довідки про заробітну плату ОСОБА_1, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Таким чином, суд вирішує справу на підставі Закону та Конституції України.

Підсумовуючи, викладене суд зробив висновок про протиправність дій прокуратури щодо невидачі довідки про розмір заробітної плати і необхідність поновлення порушеного права.

При вирішенні даної справи суд враховує, що такий правовий висновок суду не в повній мірі узгоджується з висновком Верховного Суду у зразковій справі №825/506/18 від 16 квітня 2018 року за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, де навів правовий висновок, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому вимоги визнати неправомірними дії прокуратури з відмови видати довідку про заробітну плату та зобов'язати видати її є безпідставними і задоволенню не підлягають

Відповідно до приписів частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції враховує висновки суду касаційної інстанції, водночас констатує, що Верховний Суд, приймаючи рішення від 16.04.2018, не аналізував спірні правовідносини та відмову відповідача на відповідність приписам статті 58 Конституції України. Крім того, рішення Верховного Суду від 16.04.2018 на даний час оскаржено в апеляційному порядку, а отже на даний час не набрало законної сили. Ухвалою від 25 червня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду відкрито апеляційне провадження в справі.

На думку суду, під поняттям "суд має враховувати" треба розуміти ознайомлення та опрацювання рішення суду Вищої інстанції. Водночас враховуючи пріоритет норм Конституції над процесуальним законом, у разі непогодження з наявним висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на детальному аналізі судом першої інстанції норм Основного Закону та положеннях законодавства, котрі не враховувались Верховним Судом, суд вправі прийняти інше рішення, детально обґрунтувавши мотиви незгоди. Цим правом і скористався суд у даній справі.

При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача на отримання такої довідки щодо всіх складових заробітної плати, з якої сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позовні вимоги підлягають задоволенню. Спосіб поновлення прав позивача суд визначає в резолютивній частині даного рішення, враховуючи дискреційні права відповідача, з одночасним покладанням на нього обов'язку врахувати висновки суду в даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Прокуратури Рівненської області судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплачених згідно квитанцій №952584497.1 від 30.01. 2018 року

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Прокуратури Рівненської області у видачі довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1.

Зобов'язати прокуратуру Рівненської області (вул. 16 Липня 52, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_1, 33016) довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 як працівника прокуратури яка працювала на посаді старшого прокурора відділу прокуратури області, за останнім місцем роботи, яка прирівняна до посади начальника відділу прокуратури області зі всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, з яких було призначено пенсію ОСОБА_1, з урахуванням висновків суду у даній справі та відповідно до змін постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" станом на 01.09.2017.

Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_1, 33016) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Рівненської області (вул. 16 Липня 52, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.