Рішення № 75727245, 06.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2456/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (вул. Приморська,1, с. Караліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область, 67844) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду її заяви та зобов'язання розглянути заяву,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с.40-42) до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною при розгляді її заяви (клопотання) від 24.01.2018 року про передачу у власність за набувальною давністю земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні її заяву (клопотання) від 24.01.2018 року про передачу у власність за набувальною давністю земельної ділянки площею 0,15 га за цільовим призначенням - для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач зазначила, що вона постійно проживаю в с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області та у 1995 році почала користуватися земельною ділянкою площею 0,15 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана земельна ділянка рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 1992 року ця ділянка була надана у користування ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд. Після чого на підставі рішення виконавчого комітету Овідіопольської районної ради №278 від 07.04.1992 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці, виданий будівельний паспорт на забудову присадибної ділянки та встановлені в натурі на місцевості межі ділянки. Таким чином, з 1992 року вказана ділянка була сформована у відповідності до вимог Земельного Кодексу в редакції Закону від 1992 року, визначені межі ділянки, її площа та цільове призначення.

У грудні 1995 року ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання у Російську Федерацію, був знятий з реєстрації місяця у с. Кароліно-Бугаз. Перед виїздом ОСОБА_3 дозволив їй користуватися цією ділянкою. З грудня 1995 року вона користується вищевказаною ділянкою, провела її рекультивацію, побудувала на ділянці господарські будівлі, водопровід, нею посаджені багаторічні фруктові насадження. Всі ці роки вона сплачувала земельний податок за користування земельною ділянкою, при чому платежі приймалися від неї в Кароліно-Бугазькій сільській раді як від імені ОСОБА_3, так і від її імені. Таким чином, вона з грудня 1995 року, тобто протягом більш 15 років добросовісно, відкрито і безперервно користуюся вказаною земельною ділянкою.

Оскільки відповідно до ст. 119 Земельного Кодексу, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів АРК або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом, вона звернулась до відповідача із заявою (клопотанням) від 24.01.2018 року про передачу за набувальною давністю у її власність зазначеної земельної ділянки. До заяви мною були подані документи, які підтверджують її особу, розмір ділянки, графічні матеріали (викопіювання плану по АДРЕСА_2, якій засвідчений підписом землевпорядника ради та печаткою ради), документи, які підтверджують, те, що вона добросовісно, відкрито і безперервно користуюся земельною ділянкою протягом 15 років.

Станом на момент подачі цього позову її заява від 24.01.2018 року не розглянута Кароліно-Бугазькою сільської радою у встановленому Законом порядку, в чому вбачається бездіяльність сільської ради, яка призвела до порушення її конституційних прав.

Адміністративний позов ОСОБА_1 надійшов до суду 23.05.2018 року (а.с.6-8).

Ухвалою суду від 24.05.2017 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.24-26). Також ухвалою суду від 24.05.2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с.29-30).

Ухвалою суду від 19.06.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

Відповідачем Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, який є суб'єктом владних повноважень та отримав згідно з поштовим повідомленням копію ухвали суду від 19.06.2018 року, копію позову з додатками 03.07.2018 року, в установлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали не подав до суду відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що рішенням Кароліно-Бугазькою сільської радою народних депутатів в квітні 1992 року виділено ОСОБА_3 у довічне спадкове володіння земельна ділянка розміром 1500кв.м по АДРЕСА_2 (а.с.16).

Рішенням виконкому Овідіопольської районної ради народних депутатів від 07.04.1992 року №278 дозволено ОСОБА_3 будівництво житлового будинку по типовому проекту по АДРЕСА_2 (а.с.18).

У 1995 році ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання в Російську Федерацію та 18.12.1992 року знятий з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_3 (а.с.20).

Позивач зазначила, що з дозволу ОСОБА_3 з 1995 року користується земельної ділянкою по АДРЕСА_2, яка була виділена ОСОБА_3, у зв'язку з чим вважала себе такою, що має права на передачу вказаної земельної ділянки їй за набувальною власністю. Позивач у позові зазначила, що їй невідомо чи вирішено сільською радою питання про припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем ОСОБА_3

24.01.2018 року ОСОБА_1 з посиланням на ст.119 Земельного кодексу звернулась до відповідача із заявою, в який просила розглянути вказану заяву на сесії сільської ради та прийняти рішення про передачу їй у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинка; рішення про передачу у користування цієї земельної ділянки ОСОБА_3 скасувати (а.с.9).

Проте заява позивача не була розглянута, у зв'язку з чим вона звернулась до суду в даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу вирішення питання у галузі земельних відносин.

Статтею 143 Конституції України наведений перелік питань, які вирішуються територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, та зазначено, що вони вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26).

Статтею 12 ЗКУ визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких відноситься, зокрема: - розпорядження землями територіальних громад (п. «а» ч.1); - передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. «б» ч.1); - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. «в» ч.1); - вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. «г» ч.1); - організація землеустрою (п. «д» ч.1); - вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону громад (п. «к» ч.1).

У рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України, зазначено, що положення ч.1 ст.143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування, як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

При вирішенні питань зазначених у пунктах «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗКУ сільські, селищні, міські ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Частиною 1 ст.122 ЗКУ в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином питання у галузі земельних відносин на території відповідної сільської, селищної, міської ради відноситься до компетенції відповідних рад.

Позивач не заперечує, що земельна ділянка у 1992 році виділена іншій особі- ОСОБА_3, з дозволу якого вона користується вказаною земельною ділянкою з 1995 року.

Статтею 119 ЗКУ встановлено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Такий порядок щодо надання із земель державної або комунальної власності визначений ст.118 ЗКУ, а саме подання відповідного клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст.118 ЗКУ визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, відповідач у будь-якому випадку повинен був у місячний строк розглянути заяву позивача. Проте вона не розглянута.

В ухвалі суду від 19.06.2018 року про відкриття провадження по справі, яка отримана сторонами 03.07.2018 року, сторонам роз'яснені положення ч.4 ст.159 КАС України, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень в установлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали (отримана 03.07.2018 року) не подав до суду відзив на позовну заяву. Враховуючи зміст позовних вимог, а саме, що позивач просить визнати, зокрема, бездіяльність відповідача протиправною щодо розгляду її заяви від 24.01.2018 року, а відповідач не надав відзив на позов, не надав до суду будь-яких клопотань, повідомлень, суд вважає необхідним визнати неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин та кваліфікувати його як визнання позову.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню 704,80грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (вул. Приморська,1, с. Караліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область, 67844, код ЄДРПОУ 04527307) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду її заяви та зобов'язання розглянути заяву - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018 року про передачу у власність за набувальною давністю земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

Зобов'язати Кароліно-Бугазьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2018 року про передачу у власність за набувальною давністю земельної ділянки площею 0,15 га за цільовим призначенням - для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.