Рішення № 75726613, 02.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року Справа № 0840/2866/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач, Дніпровський ВДВС), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову №20964152 від 11.06.2018 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 65952,87 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову №28688049 від 11.06.2018 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 42266,13 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 02.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2010 році Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчі листі на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 659528,66 грн. та 422661,26 грн. Зазначає, що за вказаними виконавчими листами Ленінським ВДВС було відкрито виконавчі провадження №20964153 та №28688049, які були закінчені у червні 2018 року, на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що 11 червня 2018 року державним виконавцем відділу винесено постанови про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчими провадженнями №20964153 та №28688049, які в подальшому були виокремленні в окремі виконавчі провадження №56588068 та №56588159.

Разом з тим, позивач вважає дії відповідача щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях №20964153 та №28688049 протиправними, оскільки відповідно до відомостей Єдиного реєстру виконавчих проваджень міститься інформація про те, що ще 26.08.2010 у виконавчому провадженні №20964153 та 26.11.2010 у виконавчому провадженні №28688049 державним виконавцем було прийнято постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом №2-1875/09 у розмірі 65952,87 грн. та за виконавчим листом №2-1757/09 у розмірі 42266,13 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що 11.06.2018 державним виконавцем було протиправно прийнято повторні рішення про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчих провадженнях №20964153 та №28688049, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Враховуючи викладене, позивач вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебування у відпустці державного виконавця, який веде виконавче провадження та у зв'язку із коротким строком наданим для надання пояснень.

Ухвалою суду від 02.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. Фіксація судового засідання за допомогою технічного пристрою не здійснювалась, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 29 червня 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 було видано виконавчий лист №2-1875/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 659528,66 грн.

Крім того, 29 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 було видано виконавчий лист №2-1757/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 422661,26 грн.

Судом встановлено, що Ленінським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (правонаступник - Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) 19 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження №20964153 за виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Запоріжжя №2-1875/09, а 19 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження №28688049 за виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Запоріжжя №2-1757/09.

11 червня 2018 року Дніпровським ВДВС у виконавчому провадженні №20964153 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 65952,87 грн.

Крім того, 11 червня 2018 року відповідачем у виконавчому провадженні №28688049 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 42266,13 грн.

Також, 11 червня 2018 року Дніпровським ВДВС у виконавчих провадженнях №20964153 та №28688049 прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із сплатою боржником заборгованості у повному обсязі, що підтверджується заявою стягувача від 14.11.2017 вх.13795/164-48.

12 червня 2018 року Дніпровським ВДВС на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 ВП №20964153 відкрито виконавче провадження №56588068, а на підставі про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 ВП №28688049 - №56588159.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття Дніпровським ВДВС постанов про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідачем було протиправно прийнято постанови про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 у виконавчих провадженнях №20964153 та №28688049, оскільки у виконавчому провадженні №20964153 аналогічна постанова вже приймалась 26.08.2010, а у виконавчому провадженні №28688049 - 26.11.2010.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що виконавчі провадження №20964153 та №28688049 були відкриті у 2010 році та в добровільному порядку позивачем вимоги виконавчих документів, у строк зазначений державним виконавцем в постановах про відкриття виконавчого провадження, виконано не було.

Частиною 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент відкриття виконавчих проваджень) було визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Так, судом встановлено, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 вимог виконавчих документів в добровільному порядку, 26.08.2010 державним виконавцем у виконавчому провадженні №20964153 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, а 26.11.2010 прийнято постанову про стягнення виконавчого у виконавчому провадженні №28688049.

Частиною 7 статті 46 Закону №606 було передбачено, що у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що станом на момент закінчення виконавчого провадження 11.06.2018 виконавчий збір у виконавчих провадженнях №20964153 та №28688049 стягнуто не було, доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що з 05.10.2016 набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до частин 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження; виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідно до приписів частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404, виконавчі дії здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом

За таких обставин, враховуючи те, що стягнення судового збору було розпочато за приписами Закону №606, то відповідно і завершуватись виконавча дія зі стягнення виконавчого збору повинна була за Законом №606, а саме шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, яка в подальшому підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Разом з тим, державним виконавцем під час прийняття постанов про стягнення виконавчого збору у червні 2018 року не було враховано ту обставину, що ще у 2010 році державним виконавцем вже приймались постанови про стягнення виконавчого збору, які є чинними та не скасовано.

Суд зазначає, що ані Закон №606, ані Закон №1404 не передбачає права державного виконавця повторно прийняти рішення про стягнення з боржника виконавчого збору за одним і тим виконавчим провадженням.

Також, суд зазначає, що ч.1 ст.28 Закону №606 було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Тобто, виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На переконання суду, під час прийняття державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття постанов про стягнення виконавчого збору від 11.06.2018 у виконавчих провадженнях №20964153 та №2868804, відповідач діяв не обґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, 10-А, код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області №20964152 від 11.06.2018 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 65952,87 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області №28688049 від 11.06.2018 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 42266,13 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2018.

Суддя М.С. Лазаренко