Рішення № 75726415, 14.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Справа № 804/1577/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" про стягнення 132963,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" та просить винести рішення про стягнення з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих позивача боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 132963,19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до довідки-розрахунку податкового боргу станом на 18.07.2017р. та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість відповідача по земельному податку з юридичних осіб перед бюджетом становить 265 955,64 грн., а стягненню підлягає податковий борг у сумі 132 963,19 грн. Дана заборгованість виникла в результаті несплати самостійно визначених сум податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб по податковим деклараціям №9022010713 від 22.02.2016р. на суму 48 058,99 грн. (за три місяці) та №9024649428 від 20.02.2017р. на суму 84 904,20 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 15.03.2016р. №147-17, яка була направлена відповідачеві, проте податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст. 14, 20, 95 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте 10.05.2018р. надіслав засобами електронного зв’язку клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (а.с. 83, 85).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 07.05.2018р. та 11.05.2018р., що підтверджується телефонограмою та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с. 78, 80).

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, з урахуванням наданого представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду справи, встановлені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників позивача та відповідача у письмовому провадженні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 194, п. 1 ч. 3, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Із наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" 29.07.2002р. зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 9-22).

22.02.2016р. відповідачем до органів ДПС була подана податкова декларація з плати за землю за 2016 рік на загальну суму 192235,93 грн. із розбивкою помісячної сплати з січня по грудень у розмірі 16019,66 грн. (а.с. 27-28).

Також і 20.02.2017р. відповідачем до органів ДПС була подана податкова декларація з плати за землю за 2017 рік на загальну суму 203770,08 грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень у розмірі 16980,84 грн.(а.с. 24-25).

Згідно наданого розрахунку суми позову, відповідач має податковий борг за податковими деклараціями по орендній платі за землю за період з жовтня по грудень 2016р. на загальну суму 48058,99 грн.; за період з лютого по травень 2017р. у розмірі 84904,20 грн.(а.с. 7).

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця..

Таким чином з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2016 рік: за жовтень 2016 року - у строк - 30.11.2016 р., отже податковий борг виник - 01.12.2016 р.; за листопад 2016 року - у строк до 30.12.2016р., податковий борг виник - 03.01.2017р.; за грудень 2016 року - у строк до 30.01.2017р., отже податковий борг виник - 31.01.2017 р.; за січень 2017 р. - у строк до 02.03.2017р., отже податковий борг виник - 03.03.2017р.; за лютий 2017 року - у строк до 30.03.2017р., отже податковий борг виник 31.03.2017р.; за березень 2017 року - у строк до 30.04.2017р., отже податковий борг виник 01.05.2017р.; за квітень 2017 року - у строк до 30.05.2017р., отже податковий борг виник 31.05.2017р.; за травень 2017 року - у строк до 30.06.2017р., отже податковий борг виник 01.07.2017р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

У вищевказані строки відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу податковою інспекцією була сформована податкова вимога форми «Ю» №147-17 від 15.03.2016р. на суму 4835,17 грн., яка була 18.04.2016р. вручена відповідачеві згідно вимог п. 42.2 ст. 42 та п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с. 35).

Зазначена податкова вимога залишилася не виконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 23.04.2012 р. №1044/11/13а.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по поданих деклараціях з плати за землю у загальній сумі 132963,19 грн. у встановлені законодавством строки у відповідності до вимог п.287.3 ст.287 ПК України суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 132963,19 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" про стягнення 132963,19 грн. - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податка Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27, код ЄДРПОУ 32123041) в доход бюджету - податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 132963,19 грн. (сто тридцять дві тисячі дев’ятсот шістдесят три гривні 19 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1