Рішення № 75726297, 01.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1295/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Ждановій Г.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14 березня 2018 року звернулась до відповідача з заявою про призначенні пенсії за віком відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що до заяви позивачем були подані наступні документи: диплом, трудова книжка БТ-І№4562443 від 06 серпня 1986 року, свідоцтва про народження п'ятьох дітей, свідоцтва про укладення шлюбу та довідки. Посилається на те, що рішенням від 22 березня 2018 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що на час звернення до відповідача має загальний стаж роботи 28 років 2 місяці 18 днів, що на думку позивача, підтверджується трудовою книжкою, та фактично визнається відповідачем.

Вважає рішення від 22 березня 2018 року неправомірним та таким, що порушує право позивача на отримання пенсії, а тому була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

На підставі вищевикладеного, після уточнення позовних вимог просила суд:

-визнати неправомірним рішення відповідача - управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 22.03.2018р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

-зобов'язати відповідача - Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27 грудня 2017 року.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом завчасного надіслання судової повістки про виклик в адміністративній справі (арк.спр.98).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом завчасного надіслання судової повістки про виклик в адміністративній справі (арк.спр.99,100), просив розглянути справу без участі уповноваженого представника (арк.спр. 78).

Судом по справі були вчинені такі процесуальні дії:

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляду справи здійснювати в порядку спрощеного провадження (арк.спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 29 серпня 2018 року № 2399012603 про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи (арк.спр. 8).

Відповідно до інформації Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації від 19.06.2018 за № 1946/06, громадянка ОСОБА_1 у Єдиній інформаційній базі про внутрішньо переміщених осіб України зареєстрована з 29 серпня 2016 року як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає/перебуває у Попаснянському районі. В період з 29 серпня 2018 року по 19 червня 2018 року дія Довідки громадянки ОСОБА_1 не припинялась (арк.спр. 95).

Як встановлено судом, 14 березня 2018 року позивач звернулась до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії з проханням призначити пенсію за віком, зазначивши, що на час звернення із відповідною заявою працює та просить виплачувати пенсію через установу банку (арк.спр.80 - зворотній бік).

Разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії позивачем до органу Пенсійного фонду України надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт/посвідка; трудова книжка або документи про стаж, кількість - 1; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб, зазначені документи були прийняті посадовими особами відповідача 14 березня 2018 року та зареєстровані за № 333, що підтверджується розпискою - повідомленням (арк.спр.81).

За результатами розгляду заяви позивача від 14 березня 2018 року УПФУ в Попаснянському районі Луганської області прийнято рішення від 22 березня 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк.спр.79-зворотній бік - 80).

Із змісту рішення від 14 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 на час звернення має загальний стаж роботи 28 років 2 місяці 18 днів.

ОСОБА_1 за наявності необхідних документів для призначення пенсії мала б право на пенсію з 27 грудня 2018 року.

Рішенням від 22 березня 2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність довідок, підтверджуючих народження 5 дітей та виховання їх до 6 річного віку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 квітня 2018 року відповідачем за заявою позивача від 14 березня 2018 року складено протокол № 333 (арк.спр.179).

Дослідженням протоколу № 333 від 06 квітня 2018 року судом встановлено, що заявник (ОСОБА_1 має п'ятьох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 народження. Має загальний стаж роботи 28 років 2 місяці 18 днів (дата врахування 30 червня 2014 року), страховий стаж 11 років 4 місяці 17 днів. Згідно зазначеного протоколу позивачу було відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір'ю дітей:

-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрацій народжень 19 жовтня 1985 року було зроблено відповідний актовий запис за № 634 та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 (арк.спр.11);

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації актів про народження 21 грудня 1990 року зроблено запис № 634 та видано Свідоцтво про народження НОМЕР_3 (арк.спр.12);

-ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 251 10 серпня 1995 року та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 (арк.спр.13);

-ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 10 жовтня 2000 року зроблено відповідний запис № 229 та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 (аре.спр. 14);

-ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, про що в Книзі реєстрації народжень 22 липня 2005 року зроблено відповідний актовий запис № 160 та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 (арк.спр.51).

Трудовою книжкою НОМЕР_8 підтверджується, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1983 року по 26 вересня 2016 року займалась трудовою діяльністю (арк.спр.53-54).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-XII).

Як передбачено статтею 17 Закону № 1788-XII, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29 липня 1993 року.

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 на час звернення до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії набула загальний стаж роботи 28 років 2 місяці 18 днів.

Натомість, виходячи із змісту рішення УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 22 березня 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії» та відзиву на позовну заяву, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є відсутність довідок, підтверджуючих народження 5 дітей та виховання їх до 6 річного віку, оскільки при зверненні ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії надала довідку про те, що вона народила та виховала до шестирічного віку п'ятьох дітей, видану Управлінням ЖКХ та капітального будівництва адміністрації м. Первомайська № 1352 від 26 лютого 2018 року та довідку про спільне проживання, видану Управлінням ЖКХ та капітального будівництва адміністрації м. Первомайська № 1353 від 26 лютого 2018 року, завірену ЖКХ та капітального будівництва адміністрації Луганської народної республіки.

Відповідачем із посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року за № 1207-VII зазначено про те, що підтвердити факт народження ОСОБА_1 п'ятьох дітей та виховання їх до шестирічного віку довідками, виданими Управлінням ЖКХ та капітального будівництва адміністрації м. Первомайська № 1352, № 1353 від 26 лютого 2018 року Луганської народної республіки не має підстав, оскільки будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважається незаконним - будь який акт (рішення, документ) виданий вищезазначеними органами або особами є недійним і не створює правових підстав.

Водночас, дослідивши матеріали адміністративної справи та аналізуючи норми чинного законодавства України, суд вважає доводи відповідача, які викладені у рішенні від 22 березня 2018 року та відзиві на позовну заяву, безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідачем у рішенні від 22 березня 2018 року зазначено про те, що позивачем до заяви про призначення/перерахунок пенсії за віком від 14 березня 2018 року надані свідоцтва про народження 5 дітей. Крім того, представником відповідача до матеріалів адміністративної справи разом із відзивом на позову заяву самостійно долучено копії свідоцтв про народження дітей, а саме: ОСОБА_8 (арк.спр.88), ОСОБА_4 (арк.спр. 88 - зворотній бік), ОСОБА_5 (арк.спр.89), ОСОБА_6 (арк.спр. 89 - зворотній бік), що зайвий раз свідчить про факт виховання позивачем п'ятьох дітей до віку, визначеного чинним законодавством України.

Поряд з цим, положення Закону № 1788-XII не покладають на особу, яка набула право на пенсію відповідно до статті 17 Закону № 1788-XII, обов'язку щодо доведення та підтвердження факту виховання дітей до відповідного віку, як-то наданням довідок.

Водночас, під час з'ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого нормами процесуального права покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів із посиланням на норми законодавства України, яке регулює пенсійне забезпечення громадян, які саме довідки та якого встановленого зразка мають бути подані особами, які набули право на пенсію відповідно до статті 17 Закону № 1788-XII в якості підтвердження виховання дітей.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що УПФУ в Попаснянському районі Луганської області вже після винесення рішення від 22 березня 2018 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, за результатами розгляду заяви позивача від 14 березня 2018 року було складено протокол № 333 від 06 квітня 2018 року.

Виходячи із змісту протоколу № 333 від 06 квітня 2018 року, відповідачем визначені діти і утриманці ОСОБА_1, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 народження та відмовлено у призначенні пенсії згідно з Законом України.

Поряд з цим, відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано жодного доказу, який свідчив би про повторне звернення позивача із відповідною заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Крім того, відзив на позову заяву від 20 червня 2018 року за № 8030/08 не містить посилань щодо нормативно-правового обґрунтування складання протоколу № 333 від 06 квітня 2018 року за заявою позивача від 14 березня 2018 року, вже після винесення рішення управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 22 березня 2018 року.

Отже, на підставі письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є жінкою, яка народила п'ятеро дітей, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3Л, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та виховала їх до восьмирічного віку.

Таким чином, аналізуючи чинні нормативно-правові акти, які визначають складові законодавства про пенсійне забезпечення в України, суд приходить до висновку про те, що позивачем було досягнуто всіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, відповідно до статті 17 Закону № 1788-XII.

Аналіз застосованих відповідачем нормативно-правових актів свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, у зв'язку з чим вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1

Як наслідок, в наявності підстави для скасування судом рішення, прийнятого управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області рішення від 22 березня 2018 року.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 22 березня 2018 року «Про відмову у призначенні пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 14 березня 2018 року із урахуванням висновків суду.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача, відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача - управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 грудня 2018 року, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходь з такого.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 04 травня 2018 року № 0.0.1027912234.1 (арк.спр.3).

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, відповідно до статті 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (трьохсот п'ятдесят двох) гривень 40 копійок.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 139, 241-246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 22 березня 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 14 березня 2018 року з урахуванням висновків суду, які викладені в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 21792608, місцезнаходження юридичної особи: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 93298, Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте-4, вул. 2 Вольная, буд. 90) витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (трьохсот п'ятдесяти двох) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2018 року.

Суддя Є.О. Кисельова