Рішення № 75725798, 06.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3527/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом №37 від 06.04.2018 року, та зобов'язання призначити і виплатити таку одноразову грошову допомогу розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

Позивач зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан переніс захворювання, що підтверджується архівною довідкою Центрального архіву філіалу (військово-медичних документів) м.Санкт-Петербург від 25.01.2013року. Рішенням органів МСЕК з 26.12.2012року Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання. З 22.12.2017року рішенням цієї ж Житомирської МСЕК Позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму. На думку Позивача, Відповідач за результатами розгляду звернення Позивача оскаржуваним рішенням протиправно та безпідставно відмовив Позивачу у нарахуванні та виплаті такої одноразової грошової допомоги.

Позивач в судове засідання не прибув, направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 09.07.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник Міністерства оборони України, Відповідача в даній справі, в судове засідання не прибув, направив суду відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відзиві проти позову заперечується і зазначається, що Позивачу, як військовослужбовцеві строкової військової служби, інвалідність внаслідок захворювання встановлена в термін, що перевищує три місяці з моменту звільнення зі служби, а тому виключає можливість нарахування та виплати такої одноразової допомоги. Крім того, така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018року у справі №750/5074/17.

Представник Третьої особи, Житомирського обласного військового комісаріату, в судове засідання не прибув, направив суду відзив (пояснення) на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відзиві проти позову заперечується з аналогічних підстав, що наведені представником Відповідача.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, її розміру, регулюються правовими нормами Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, Позивач в даній справі, під час виконання обов'язків строкової військової служби в Республіці Афганістан переніс захворювання. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України (протокол від 17.06.2014року №1653) визнано, що перенесене Позивчем захворювання пов'язано із виконанням обов'язків військової служби (а.с.11).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК від 24.01.2013року Позивачу з 26.12.2012року встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби (а.с.12).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК від 07.02.2018року за результатами повторного огляду Позивачу з 22.12.2017року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби (а.с.16-17).

Як зазначено в позові, саме таке рішення МСЕК, на думку Позивача, надає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої правовими нормами ст.16-2 Закону N 2011-XII, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму громадян.

Такі доводи Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, за приписами пункту 6 ч.2 ст.16 Закон N 2011-XII (у редакції на час встановлення Позивачу 2-ї групи) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі заподіяння військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності та ступеня втрати ним працездатності при виконанні обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Відповідно до вимог ч.2 ст.16-2 цього ж Закону N2011-XII (у редакції на час встановлення Позивачу 2-ї групи) така одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Тобто, на час встановлення Позивачу 2-ї групи інвалідності, законодавець відповідно до вказаної правової норми право на встановлення порядку та умов виплати такого виду одноразової грошової допомоги делегував Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону N 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975).

Відповідно до вимог абзацу третього підпункту 3 пункту 6 Порядку N 975 у разі встановлення інвалідності II групи військовослужбовцю строкової служби одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Висновок щодо такого трактування правової норми частини 2 статті 16 Закону N2011-XII та Порядку N 975 міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018року у справі N 750/5074/17 (адміністративне провадження N К/9901/44751/18) і відповідно до вимог ч.4 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом у даних спірних відносинах в даній адміністративній справі.

Судом встановлено, що Позивачу з 26.12.2012року встановлено третю групу інвалідності, а з 22.12.2017року було встановлено другу групу інвалідності внаслідок перенесеного захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби. Як зазначено у військовому квитку, Позивач строкову службу проходив в період з 10.04.1986року по 20.06.1988року (а.с.20).

Тобто, встановлення Позивачу інвалідності мало місце за межами трьох місяців з моменту звільнення зі служби.

Крім цього, суд зазначає, що на час встановлення другої групи інвалідності розмір одноразової допомоги законодавцем визначено в розмірі 90-кратного, а не 200-кратного, прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Cуд вважає також обґрунтованими доводи, викладені в оскаржуваному рішенні Відповідача щодо відмови у призначенні Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, оформленого протоколом №37 від 06.04.2018року, щодо пропуску Позивачем трьохрічного терміну на звернення для отримання такої допомоги.

Так, за приписами ч.8 ст.16-3 Закону N2011-XII прямо зазначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

В розумінні вимог п.3 Порядку N 975 днем виникнення права Позивача на звернення для отримання одноразової грошової допомоги є 26.12.2012року, а заява Позивачем була подана 22.02.2018року (а.с.18).

Тобто, Позивачем пропущено трьохрічний термін на реалізацію права на звернення для отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

В розумінні вимог ст.ст.139-143 КАС України, підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.Ф. Нагірняк