Ухвала суду № 75725712, 06.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

06 серпня 2018 р. Справа № 0240/2594/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Одночасно із позовом, 03.07.2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії п.1.9 рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №1261 від 27.06.2018 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, поновлення терміну дії договору оренди та земельного сервітуту" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- встановлення заборони Вінницькій міській раді виносити на розгляд сесії та приймати будь-які рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної земельної ділянки по АДРЕСА_1, у м. Вінниця, орієнтовною площею 1000 кв. м. та передачу її ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що 27.06.2018 року, пунктом 1.9. рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №1261, надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_1 у м. Вінниці, орієнтовною площею 1000 кв.м. у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності. Вважаючи, що вищевказане рішення Вінницької міської ради, в частині пункту 1.9., яким ОСОБА_3, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_1 у м. Вінниці протиправним, ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою із вимогою його скасувати. Необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1.9. рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №1261 від 27.06.2018 року та встановленням заборони Вінницькій міській раді виносити на розгляд сесії та приймати будь-які рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної по вулиці АДРЕСА_1 у м. Вінниці, орієнтовною площею 1000 кв.м. та передачу її у власність ОСОБА_3, призведе до передачі, земельної ділянки на якій розташоване майно ОСОБА_2 та яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2, у власність сторонній особі. Тому невжиття судом заходів по забезпеченню позову істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року заяву про забезпечення позову призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду клопотання про забезпечення позову повідомлялися належним чином.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з нормами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06 березня 2008 року надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначаючи про необхідність зупинення дії п.1.9 рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №1261 від 27.06.2018 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, поновлення терміну дії договору оренди та земельного сервітуту", позивач не надає суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності вказаного п.1.9 рішення сесії чи утруднення виконання рішення суду у подальшому, а наведені у позовній заяві доводи позивача підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.

Крім того, варто вважати невмотивованими посилання позивача на неможливість подальшого відновлення його прав та інтересів без вжиття судом тих заходів забезпечення адміністративного позову, про які йдеться у заяві.

На думку суду, подання адміністративного позову предметом якого є скасування п.1.9 рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №1261 від 27.06.2018 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, поновлення терміну дії договору оренди та земельного сервітуту", яким надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_1 у м. Вінниці, орієнтовною площею 1000 кв.м. у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності такого рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернюк Алла Юріївна