Ухвала суду № 75724836, 30.07.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/855/18

1-кп/0187/151/18

УХВАЛА

"30" липня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О. при секретарі судового засідання Догадайло М.В., розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12018040520000319 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Чабаненко Н.І., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в:

В проваджені Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Прокурор просить призначити судового розгляду по даному кримінальному провадженню, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачені п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Адвокат ОСОБА_2 в судовому засіадннні просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК. Так обвинувальний акт не містить визначення чіткого місця розташування земельних ділянок, в самовільному використанні яких обвинувачується ОСОБА_1 та, відповідно, чи відносяться вони до земель державної чи комунальної власності. Обвинувальний акт підписано заступником начальника СВ ОСОБА_3 в той час, коли він повинен бути складений слідчим або прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_2

Представники потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду та в подальшому просили провести підготовче судове засідання без їх участі.

Прокурор на клопотання сторони захисту пояснила, що органом досудового слідства з’ясовано всі обставини, достатні для складення обвинувального акту та розгляду його судом. Заступник начальника СВ за своєю посадою є слідчим, а тому уповноважена складати обвинувальні акти.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору, так як він не відповідає вимогам КПК України, виходячи з наступного.

В обвинувальному акту зазначено, що ОСОБА_1

самовільно зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності,

з кадастровим номером 1223783800:02:002:1488 площею 17,8 га, до якої приорав частину землі площею 7 га, в результаті чого самовільно зайнята земельна ділянка становить 24,82 га,

земельну ділянку, яка розташована неподалік с. Судівка на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області загальною площею 11,02 га на відстані 500 м від земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:002:1457 земельну ділянку,

та земельну ділянку, яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області площею 16,76 га яка не має кадастрового номеру, але розташовується неподалік земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:028:0122.

Вказані земельні ділянки розташовані на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Отже, обвинувальний акт з вищевказаним формулюванням обвинуваченняне дає повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 що, у свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Так, викладаючи обвинуваченням у самовільному зайнятті земельних ділянок загальною площею 24,82 га, 11,02 га та 16,76 га, стороною обвинувачення не зазначено, чітке місце розташування вказаних земельних ділянок на місцевості, їх координат (як місця вчинення інкримінованого правопорушення).

В той час, викладаючи обвинувачення «з кадастровим номером 1223783800:02:002:1488 площею 17,8 га, до якої приорав частину землі площею 7 га, в результаті чого самовільно зайнята земельна ділянка становить 24,82 га,» взагалі не зазначено її місце знаходження, відносно населених пунктів Петриківського району.

Крім того, обвинувальний акт містить розбіжності та неточності в сформованому обвинуваченні, зокрема, інкримінуючи ОСОБА_1 самовільне зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, без наявності відповідного розпорядження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування … стороною обвинувачення не вказано порушення яких саме вимог ст. 123-126 Земельного кодексу України, допущено останнім, так як положення вказаного Закону регулюють порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Крім того, відповідно до вимог ст. 374 КПК України та згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», складаючи вирок, суд зобов'язаний додержувати вимог ст. 374 КПК України. Засуджений має право знати, у вчиненні якого злочину його визнано винним. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.

Отже з урахуванням того, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України неконкретизоване, містить розбіжності при викладенні об’єктивної сторони кримінального правопорушення, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_1, якому у встановленому законом порядку обвинувачення висунуте не конкретно, а тому суд не має можливості розглянути такий обвинувальний акт і повертає його прокурору для усунення недоліків.

Крім того, суд звертає увагу, що в порушення прямих вказівок ч. 3 ст. 291 КПК України та п. 17 ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 40 КПК України, які дають визначення терміну «слідчий» і визначають його повноваження, поданий до суду обвинувальний акт підписано заступником начальника СВ ОСОБА_3

У відповідності до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

На підставі вищевказаного суд прийшов до висновку, що без усунення вказаних недоліків судовий розгляд кримінального провадження призначити неможливо, а обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 314-317 КПК України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт з додатками по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України по кримінальному провадженню № 12018040520000319 від 21.06.2017 повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6