Рішення № 7572471, 15.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.10р.Справа № 3/326-09

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Лемкар", м. Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 212 895,53 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Всякий О.М., дов. №16 від 21.12.2009р.

відповідача - Водяна О.М., начальник претензійного бюро юр. відділу, дов. №52-16/131 від 25.12.09р

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 207 320,57 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 574,96 грн. - 3% річних.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивачем не виконані умови Договору, а саме: не виставлені рахунки-фактури на оплату за поставлену продукцію.

Позивачем додано до матеріалів справи документи на підтвердження отримання 05.11.2009р. Відповідачем рахунків, податкових накладних на оплату поставленого товару, актів звірки взаєморозрахунків.

У судовому засіданні представник Відповідача пояснила, що після отримання від Позивача рахунків і податкових накладних поставлений товар Відповідачем не оплачено.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2008р. сторонами укладено договір поставки № 85 д (далі Договір), за яким Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачеві товарно-матеріальні цінності, згідно зі специфікаціями № 1 на суму 118218,00 грн. та № 2 на суму 31608,00 грн.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2008р. ( п. 10.4 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактури, податкових накладних за фактично поставлений товар.

30.06.2008р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до Розділу 5 Договору, за якою, оплата Відповідачем за поставлений товар проводитися акредитивами на користь Постачальника на суму узгодженої поставки або грошовими коштами, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактури, податкових накладних за фактично поставлений товар.

Додатково Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 308448,00 грн. з ПДВ (Специфікація № 3).

Фактично Відповідачеві здійснено чотири поставки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 185832,00 грн., що підтверджується: довіреностями Відповідача своїм представникам на одержання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (копії у матеріалах справи).

Позивач звертався до Відповідача з претензією від 11.03.2009р. про оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей, Відповідач відхилив претензію Позивача, мотивуючи відсутністю коштів, відповідь датована 17.04.2009р.

Додатково Позивач надав до матеріалів справи докази отримання 05.11.2009р. Відповідачем рахунків, податкових накладних на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей, актів звірки взаєморозрахунків.

Відповідач не надав суду доказів оплати отриманих від Позивача товарно-матеріальних цінностей за спірними поставками.

У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням того, що 05.11.2008р. Відповідач отримав від Позивача рахунки, податкові накладні на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей і у встановлений Договором строк 10 банківських днів не провів оплату, цей строк закінчився 18.11.2009р., тобто майже за два місяці до винесення судом рішення у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, лише у частині основного боргу.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, з урахуванням того, що згідно з наданими доказами Відповідач рахунки і податкові накладні на оплату поставленого товару отримав 05.11.2009р., тобто після порушення судом провадження у справі, судові витрати слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", 50034, м. Кривий Ріг, (ідн. код 00191000) на користьВідкритого акціонерного товариства "Лемкар", 50029, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 31 Д (ідн. код 05448366)185832,00грн. –боргу.

У решті позову відмовити.

Судові витрати покласти на Позивача.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           С.Г. Юзіков

Рішення підписане___