Рішення № 75724344, 22.06.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/6831/18

Провадження №2/200/2483/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 р. суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «НЬЮТОН» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача – Приватне підприємство «Ньютон» (вул. Леніна, б.18, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 32781785) про скасування державної реєстрації на майно.

ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах посилається на те, що між ним та ПП «НЬЮТОН» було укладено договір про дольову участь у будівництві №1 від 12.05.2010р..

На виконання умов договору ОСОБА_1 надав грошові кошти, а ПП «Ньютон» прийняло грошові кошти та побудувало будівлю за адресою: м. Дніпро, вул. Леніна, б.18 з приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407.9 кв.м.. В подальшому побудована будівля була введена в експлуатацію згідно Декларації про готовність об’єкта до експлуатації серія ДП №14312020222.

Нежитлові приміщення №101-105,114,115,205-210 площею 407.9 кв.м., за адресою м. Дніпро, вул. Леніна, б.18 були передані ОСОБА_1 відповідно до умов договору згідно акту приймання-передачі №21/09-1 від 21.09.2012р., для подальщої реєстрації права власності за ОСОБА_1

Позивач фактично користується переданим йому майном, але належним чином документи про право власності на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18 оформленні не були.

В вересні 2016р. Позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для оформлення права власності на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18, але здійснити реєстрацію права власності не зміг, оскільки встановлено наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване плраво власності за Відповідачем на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407.9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Леніна, б.18, згідно номеру запису про право власності 4130160, підставою внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2013, індексний номер 9657012.

У зв’язку з вищенаведеним ОСОБА_1 звернувся до ПП «Ньютон» з метою отримання інформації щодо неможливості провести реєстрацію права власності на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407.9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Леніна, б.18 та отримав відповідь що приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18 помилково були зареєстровані за ПП «Ньютон».

16.04.2018 року по справі ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження в спрощеному порядку.

08.05.2018 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову та ухвалою Бабушкінського районного суду заяву від 22.05.2018 року про забезпечення позову задоволено.

08.05.2018 року відповідачем на адресу суду направлено відзив на позов, в якому відповідач позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 08.02.2012 року встановлено, що адміністративна будівля торгового центру по адресу м. Дніпро, вул.Леніна, б.18, ІІІ категорії складності, готова до експлуатації.

ПП «Ньютон» згідно акту приймання-передачі передало приміщення 101-105,114,115,205-210 площею площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18, а ОСОБА_1 прийняв

Позивач намагався отримати право власності на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18, але зареєструвати його не має можливості, оскільки цьому перешкоджає реєстрація права власності приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18 за ПП «Ньютон»

Відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст. 6 Закону № 1952-ІУ).

Отже, реєстрація речових прав на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18 виключно за Відповідачем також вказує на той факт, що останній не визнає за ОСОБА_1 права на дане майно. У звязку з чим позивач позбавлений права повноцінно використовувати своє майно.

Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було і позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» дано в рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.5 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес). Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 5 ЦПК України та інших законах України у логічно - смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зокрема, відповідно до: п. 3.1 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «зміст слова «інтерес» включає: а)увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск»; п. 3.6 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом»; п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як зазначено в ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Серед основних прав можна відзначити наступні: мати майно на праві власності; спадкувати і заповідати майно; займатися підприємницькою діяльністю; створювати юридичні особи; укладати будь-які правочини, що не суперечать закону; обирати місце проживання; мати права творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; мати інші майнові та особисті немайнові права. Цивільна правоздатність є невіддільною від самого існування людини, виникає в момент народження і припиняється зі смертю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду за захистом своїх прав, ОСОБА_1 зазначає, що охоронюваний законом інтерес полягає в тому, що майно – приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18 за умови відсутності реєстрації його за ПП «Ньютон», мало б знаходитися у його власності, тому реєстрацію власності ПП «Ньютон» на ці приміщення потрібно скасувати.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на вказані позивачем приміщення протиправно та без жодних правових підстав, надавши державному реєстратору помилково складенні документи.

Крім того, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, в якій установлено форми власності (статті 13, 41, 142, 143), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1, 13), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41).

Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже зазначеним Законом передбачено скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно і, таке рішення приймається відповідним органом державної влади на підставі рішення суду.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та вважає можливим скасувати державну реєстрацію за ПП «Ньютон» права власності на приміщення 101-105,114,115,205-210 площею 407,9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18, з метою відновлення прав ОСОБА_1 на державну реєстрацію за ним права власності на вищезазначенні приміщення.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Разом з тим, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2018 року, оскільки зазначені заходи були вжиті до вирішення справи по суті.

Тому слід скасувати арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення 101-105, 114, 115, 205-210, площею 407,9 кв.м., які знаходяться за адресою м. Дніпро, вул.Воскресенська(Леніна), 18, реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна – 259156512101, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2018 року.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.3,4,12,13, 76-81, 83, 89, 141, 263, 268, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серія САК №590015, номер 15672980 від 28.12.2013р, видане Приватному підприємству «Ньютон» про право власності на приміщення 101-105,114,115,205-210.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2013, індексний номер 9657012 про реєстрацію за Приватним підприємством «Ньютон» приміщеннь 101-105,114,115,205-210 площею 407.9 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, б.18., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 259156512101.

Стягнути з Приватним підприємством «Ньютон» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Скасувати арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення 101-105, 114, 115, 205-210, площею 407,9 кв.м., які знаходяться за адресою м. Дніпро, вул.Воскресенська(Леніна), 18, реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна – 259156512101, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2018 року.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 22 червня 2018 року.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.