Ухвала суду № 75722896, 06.08.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4710/18

Провадження №1-кс/303/1546/18

Іменем України

УХВАЛА

06 серпня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

слідчий суддя Куропятник О.М.

секретар судового засідання Годьмаш О.В.

за участю: старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області

ОСОБА_1

прокурора Прохоров С.А.

підозрюваної ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному 11 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070040001602, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, незаміжньої, раніше судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_2.

Зазначене вище клопотання мотивує тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України. З метою запобігти ризикам, зазначеним у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

У судовому засіданні слідчий, прокурор клопотання підтримали посилаючись на доводи, викладені в клопотанні, просили його задоволити.

У судовому засіданні підозрювана та її захисник заперечили щодо задоволення клопотання оскільки ризики, зазначені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не підтверджені матеріалами клопотання. ОСОБА_2 не вчиняла даного злочину, мала місце провокація злочину. Просили застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, так як підозрювана виховує та утримує трьох дітей.

Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваної, захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В ході досудового розслідування встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці в ОСОБА_2, виник умисел на незаконне збагачення, шляхом здійснення незаконної угоди щодо людини, а саме передачі ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5, з метою експлуатації, стороннім особам. Для реалізації виниклого умислу, ОСОБА_2 здійснила пошук особи, яка бажає отримати в експлуатацію малолітнього, надавши за це грошову винагороду. В подальшому підшукавши особу, яка погодилась отримати ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5 для подальшої експлуатації, а саме: ОСОБА_6, вжила заходів для схиляння ОСОБА_4 до трудової експлуатації, а саме: жебракування із використанням її малолітнього сина ОСОБА_5, організацію якої будуть здійснювати особи, яким її буде передано разом з дитиною. Реалізуючи свій злочинний умисел, 03 серпня 2018 року о 21 годині 25 хвилин, в м. Мукачево, по вул. Духновича, біля будинку №14, перебуваючи в автомобілі, яким користується ОСОБА_6М, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, передала для трудової експлуатації: жебракування, ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_6, отримавши від останнього грошову винагороду в розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на 03 серпня 2018 року становить 67529 (шістдесят сім тисяч п’ятсот двадцять дев’ять) гривень.

11 липня 2018 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом Мукачівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області за 12017070040001602.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 149 КК України.

04 серпня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України.

Стаття 29 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимоги ч. 1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 КК України.

Згідно п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В судовому засіданні слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі те, що підозрювана ОСОБА_2характеризується негативно, на обліку у психіатра, фтизіатра та нарколога Мукачівської ЦРЛ не перебуває. Підозрювана є матір’ю трьох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6. які перебувають на її вихованні та утримані. Право дітей на достатній життєвий рівень на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків гарантовано ст. 48, частинами 2 та 3 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства».

Матеріали клопотання містять вимогу про наявність судимостей за № 5-9172/106/26/1-2018 від 11 липня 2018 року, однак дані про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності відсутні.

Обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання є недоцільним, так як вона вчинила особливо тяжкий злочин.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов’язаних між ними родинними зв’язками. В ході проведення досудового розслідування осіб, які поручилися за виконання підозрюваною покладених на неї обов’язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Підозрювана ОСОБА_2 на даний час офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходів, а тому обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді застави не є доцільним.

Матеріали клопотання слідчого не містять достатніх доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно підозрюваної у вигляді тримання під вартою. Прокурором, слідчим належно не мотивовано, чому більш м’який запобіжний захід домашній арешт цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю не може запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Така позиція узгоджується з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, згідно якої тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Одночасно слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні у справі "Харченко проти України" (у справах "Третьяков проти України" та "Єлоєв проти України") зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов’язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного враховую вимоги ст. ст. 5-6 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ст.5 п.1 підпункт “с” Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише

тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно вимог ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 1 статті 195 КПК України визначено порядок застосування електронних засобів контролю, яке полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Слідчим, прокурором не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вищевказане, в тому числі право дітей на достатній життєвий рівень, на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків, яке гарантовано ст.ст. 48, частинами 2 та 3 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідчий суддя приходить до висновку, що згідно ч. 4 ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_2 слід застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, - у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, а також покласти на підозрювану обов’язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 182, 183, 193-196, 198, 376 КПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному 11 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070040001602, про застосування до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю на строк до 02 жовтня 2018 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_2 обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- цілодобово не залишати житло за адресою: м.Мукачево, вул.. Духновича, 16/4 Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Обов’язки покладаються на підозрювану ОСОБА_2 на строк до 02 жовтня 2018 року включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Роз’яснити підозрюваній, що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов’язків, покладених судом на підозрювану при обранні запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного.

Підозрювану ОСОБА_2, яка була затримана о 21 год. 30 хв. 03 серпня 2018 року, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подано апеляція до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 45 хв. 06 серпня 2018 року в приміщені Мукачівського міськрайонного суду за адресою: м. Мукачево, вул. Л.Толстого, 13 Закарпатської області.

Слідчий суддя О.М.Куропятник