Рішення № 75722131, 04.06.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/3317/17

Номер провадження 2/237/143/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.18 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Медведського М.Д.,

при секретарі Махно Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58419,18 грн., з яких: 2554,48 грн. – заборгованість за кредитом; 48406,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4200 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2758,06 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву з проханням справу розглянути в його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надіслав свої заперечення, в яких вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими. Рішення банку про збільшення процентної ставки вважає незаконним, виходячи з аналізу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Закріплене в договорі право банку змінювати процентну ставку містить в собі дискримінаційну умову щодо споживача. Відповідно, ця умова суперечить принципу добросовісності та має наслідком явний та істотний дисбаланс договірних прав за кредитним договором, також суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Листів та довідок про стан рахунку на її адресу направлено не було, жодного доказу на підтвердження про повідомлення її зміни відсотків суду не надано, зокрема, відсутні докази про надання їй виписки по картрахунку з повідомленням про зміну процентної ставки. В умовах не зазначено з якого часу відраховується семиденний термін про повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами договору, що також свідчить про порушення принципу добросовісності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором б/н від 04.08.2011 року, керуючись Законом України «Про боротьбу із тероризмом». Позивач не мав права нараховувати пеню та штраф на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, починаючи з 14 квітня 2014 року у зв’язку із тим, що відповідач проживає у Мар’їнському районі, тобто у зоні АТО, і крім того, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Тому вважає, що вимоги про стягнення пені, нарахованої після дати набрання чинності вказаного закону і процентної складової частини штрафу в сумі, яка розраховується банком, виходячи з суми позову, тобто на день звернення до суду, задоволенню не підлягає. Також зазначає, що із наданих позивачем доказів сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним і вартості всіх сукупних послуг, у договорі та невід’ємних його частинах – не зазначено. Також у договорі не зазначено і абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом). З зазначених підстав просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Також відповідач надав заяву про застосування до позовної заяви строків позовної давності.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.08.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затв. наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами банку, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, банк нараховує відсотки за користуванням кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п.п 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) по кредитним карткам з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а також ОСОБА_2, який виник за такими картками, викладений в пам’ятці клієнту/довідці, яка є невід’ємною частиною договору, а також встановлюється даним пунктом. Строком повернення ОСОБА_2 в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення ОСОБА_2.

Як вбачається з Пам’ятки клієнта ОСОБА_1, остання, інформації, зазначеної в п.п 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, не містить (арк. справи 6). Відтак, до строки повернення ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 встановлено відповідним пунктом Умов та правил надання банківських послуг, тобто, строком повернення ОСОБА_2 в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення ОСОБА_2. (арк..справи 29).

Таким чином суд відхиляє доводи Позивача про те, що строком повернення ОСОБА_2 є строк закінчення дії кредитної картки, оскільки Умовами та Правил надання банківських послуг Позивача встановлено інше. Відтак, суд не приймає посилання Позивача на правові висновки Верховного суду України у справах №6-14цс14 та № 6-61цс14, оскільки в даній справі строки повернення ОСОБА_2 чітко виписані у Умов та правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанк», які є невід’ємною частиною договору.

З розрахунку заборгованості, що наданий Позивачем, вбачається, що заявлена до стягнення сума тіла ОСОБА_2 в розмірі 2554,48 грн. нарахована Банком 4 листопада 2013 року в сумі 2554,48 грн., з яких 2489,91 грн. «сальдо поточної заборгованості» та 150 грн. «сальдо простроченої заборгованості» (арк. справи 4, зворотня сторона). Таким чином, ОСОБА_2 в повному обсязі згідно позовних вимог ОСОБА_1 повинна була повернути протягом 30 днів, тобто не пізніше 04 грудня 2013 року.

В той же час, суд погоджується з доводами Відповідача про часткове визнання боргу з боку Відповідача, шляхом сплати 25.07.2014 року грошових коштів у сумі 100 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для Позивача у цій справі є 26.07.2014 року, в той же час, відповідно до відмітки вхідної кореспонденції канцелярії суду, позов до суду надійшов лише 10.08.2017 року, тобто, за межами трирічного строку позовної давності.

Суд відхиляє доводи Позивача про збільшення строку позовної давності до 50 років з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В той же час, Позивачем такого Договору із Відповідачем суду не надано, зазначення даного пункту Позивачем в Умовах та Правилах надання банківських послуг суд не вважає тотожнім укладенню договору в письмовій формі. Оскільки такі правила не містять особистого підпису Відповідача, відтак форма такого договору не відповідає поняттю письмової форми договору в розумінні ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судом встановлено, що Позивачем пропущено строк позовної давності заявленими вимогами, Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін очевидно не відносяться до предмету спору з урахуванням встановлених судом обставин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 9, 76-81, 141, 259, 264-265, 267,268, 224-228, 274- 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 273 ЦПК України.

Повний текст рішення було складено 04.06.2018 року.

Суддя М.Д.Медведський

Дата документу 04.06.2018 року