Окрема думка судді № 75721257, 02.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18329/18

Провадження №11-сс/772/548/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Михайленко А. В.

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

02 серпня 2018 рокум. Вінниця

Судді Апеляційного суду Вінницької області Спринчука В.В. у кримінальному провадженні №42017020000000301 від 30.08.2017, за апеляційною скаргою адвоката Данілевич Т.М. на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2018, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Вінницької області Вівдича О.Г. задоволено, продовжено строк відсторонення ОСОБА_4, підозрюваного за ч.2 ст.303 КК України, від посади старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУНП у Вінницькій області до 30.09.2018 року.

Апеляційним судом Вінницької області, у складі колегії суддів Спринчук В.В., Бурденюк С.І., Нешик Р.І. ухвалою від 02.08.2018 року апеляційну скаргу адвоката Данілевич Т.М. залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2018 - без змін.

З прийнятим колегією суддів рішенням не погоджуюсь з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2018 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Вінницької області Вівдича О.Г. та продовжено відсторонення від посади ОСОБА_4 до 30.09.2018 року.

Згідно ч.2 ст.154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.158 КПК України прокурор, а щодо члена Національного агентства з питань запобігання корупції Генеральний прокурор або його заступник, має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту вказаної вище норми кримінального процесуального закону, правом звернення до слідчого судді, суду з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, наділений виключно прокурор.

Разом з тим, у даному кримінальному провадженні слідчий вийшов за межі своїх повноважень та в порушення вимог ч.1 ст.158 КПК України, подав до суду клопотання про продовження строку відсторонення підозрюваного ОСОБА_4 від посади.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат Данілевич Т.М. подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, в задоволенні клопотання слідчого відмовити, яку я вважаю слід було б задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, а клопотання слідчого повернути прокурору, оскільки слідчий не наділений правом звернення до суду із клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, з огляду на що його клопотання не підлягало розгляду по суті.

Відсторонення від посади є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, тягне за собою обмеження реалізації конституційного права особи (ст.43 Конституції України), а тому може здійснюватись виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Той факт, що в досліджуваному клопотанні слідчого йдеться про продовження відсторонення від посади працівника правоохоронного органу жодним чином не дає підстави для вчинення процесуальних дій у спосіб та порядок, непередбачений чинним законодавством України.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу суб'єктів, які в своїй роботі застосовують норми законодавства України на тому що застосування інституцій, які по суті позбавляють чи обмежують права осіб, повинні бути застосовані, не інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом, відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Про фундаментальність такого принципу свідчить закріплення його у більшості міжнародних правових актах.

Частиною 6 та частиною другою статті 19 Конституції України, встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства.

У відповідності до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Вказані вище обставини проігноровані слідчим суддею та в подальшому залишились без належної правої оцінки суду апеляційної інстанції, в результаті чого ухвалено рішення, яким фактично узаконено можливість слідчого, як уповноваженого здійснювати досудове розслідування, діяти у порядку та спосіб, непередбачений кримінальним процесуальним законом, виконуючи повноваження прокурора.

Враховуючи, що рішення колегії суддів в частині делегування слідчому, який здійснює досудове розслідування, повноважень прокурора, прямо суперечить нормам кримінального процесуального законодавства України, тому його слід тлумачити як «грубе свавілля» в розумінні практики ЄСПЛ.

Суддя В.В. Спринчук