Рішення № 75721216, 24.07.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2359/18

Провадження №2/263/1171/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря Єжижанського М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ЖКП «Житло «Центр», про примусове входження до квартири,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2018 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 про примусове входження до квартири АДРЕСА_1 для ліквідації аварійної ситуації та приведення в належний стан санітарно-технічних приладів та мереж співробітниками ЖКП «Житло «Центр».

Свої вимоги мотивує тим, що, з вересня 2016 року ОСОБА_3, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 вище над її квартирою, систематично заливає водою ванну кімнату та кухню її квартири. Так як відповідач не реагувала на залиття, позивач вимушена була звернутися після складання актів ЖКП «Житло «Центр» до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2017 року було частково задоволено та на даний час знаходиться на примусовому виконанні у Жовтневому ВДВС. На даний час вказана несправність санітарно-технічних приладів та мереж відповідачем не приведена у порядок, на повідомлення ЖКП «Житло «Центр» про надання доступу до квартири для усунення причин залиття не реагує та по теперішній час відмовляється надавати доступ до квартири. Тому позивач змушена звернутись в суд із даним позовом та просить позов задовольнити, надати дозвіл на примусовий вхід до квартири відповідача та стягнути з неї всі судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, причини неявки не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Від представника третьої особи ЖКП «Житло «Центр» до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просив врахувати письмові пояснення.

Від директора третьої особи ЖКП «Житло «Центр» - ОСОБА_4 до суду надано письмові пояснення, у яких він зазначив, що ЖКП «Житло «Центр» не погоджується з позовними вимогами позивача в частині надання примусового доступу на входження до квартири АДРЕСА_2 для ліквідації аварійної ситуації та приведення до належного стану санітарно-технічних приборів та мереж працівниками ЖКП «Житло «Центр», як третьою особою, а не відповідачем по справі. По справі 263/1472/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа ЖКП «Житло «Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, було винесено рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.017 р., яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. В обгрунтуванні суд посилався на презумпцію вини заподіювача шкоди, а саме ОСОБА_3 До ЖКП «Житло «Центр» 25.10.2017 р. з Центральної районної адміністрації надійшло звернення ОСОБА_5 про систематичне залиття квартири заявниці каналізаційними стоками. Відповідно до акту обстеження від 09.11.2017 р., складеного працівниками ЖКП «Житло «Центр» на підставі звернення ОСОБА_2 у її присутності встановлено, що відбулося залиття кв.№3 вищерозташованою квартирою №7. Причину залиття встановити неможливо, так як квартиронаймач квартири №7 доступ у квартиру відмовляється надати. Мешканцю квартири №3 роз’яснено про звернення до суду про примусове входження у квартиру №7 для ліквідації аварійної ситуації та приведення до належного стану внутрішньо квартирних сантехприборів та мереж. Тобто в акті йшла мова про внутрішньо-квартирні сантехприбори та мережі, відповідальність за стан яких несе безпосередньо власник квартири, а саме відповідач ОСОБА_3 Крім того, працівниками підприємства також було складено акт, згідно з яким в ході перевірки було встановлено, що на момент обстеження, стояки гарячого, холодного водопостачання та каналізації по квартирах №3 та №7 пластикові, протікань не мають, залиття відбувається періодично, при користуванні сантехнічними приборами у квартирі №7, про що свідчить підпис ОСОБА_2 в акті. Відповідно до договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 20.12.2006 №351, з наступними змінами згідно з рішенням виконкому міської ради від 21.09.2011 №269/2, межею розподілу відповідальності за утримання внутрішньо будинкових мереж між Виконавцем та Споживачем у багатоквартирному будинку при виконанні ремонтних робіт є: з централізованого опалення - стояки в межах квартири; з подачі холодної та гарячої води – стояки в межах квартири; з водовідведення – стояки в межах квартир; з електропостачання – на вводі у квартирний лічильник. Таким чином вважає, що позовні вимоги щодо ліквідації аварійної ситуації у квартирі АДРЕСА_3 та приведенні до належного стану санітарно-технічних приборів та мереж у ній повинні бути заявлені саме до відповідача ОСОБА_3 Просив врахувати зазначені обставини при розгляді справи по суті.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 07.06.2018 року квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_3.

Відповідно до акту про залиття квартири АДРЕСА_5 квартирою №7, складеного працівниками ЖКП «Житло «Центр», у результаті залиття постраждали кухня (стеля 1 кв.м.), санвузол (стеля 2 кв.м.). Причину залиття встановити неможливо, так як квартиронаймач кв.№7 доступ у квартиру відмовляється надавати. Мешканцю квартири №3 роз’яснено про звернення до суду про примусове входження у квартиру №7 для ліквідації аварійної ситуації та приведення до належного стану внутрішньо квартирних сантехприборів та мереж.

Відповідно до акту від 20.01.2017 року, складеного працівниками ЖКП «Житло «Центр», на момент обстеження, стояки гарячого, холодного водопостачання та каналізації по кв.№3 та №7 пластикові, протікань не мають, залиття відбувається періодично, при користуванні сантехнічними приладами в кв.№7.

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2017 року по справі 263/1472/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа ЖКП «Житло «Центр» про відшкодування матеріальної т моральної шкоди завданої залиттям квартири позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 640,00 грн. судового збору, 2100,00 грн. витрат на правову допомогу, 2000,00 витрат, пов’язаних із проведенням експертизи.

Таким чином, матеріали позову свідчать, що між позивачем та відповідачем існує спір з приводу наявності чи відсутності права доступу до житлового приміщення відповідача для усунення пошкоджень комунальної мережі.

Вирішуючи спір суд виходить з наступних норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

За ст.30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

У відповідності до ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Положеннями ст. 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Так, позивачем у позовній заяві не наведено правових підстав для здійснення судом висновку щодо можливості відступу від задекларованого принципу недоторканості житла. При цьому, посилання на положення статті 391 ЦК України не приймаються судом до уваги, оскільки передбачений зазначеною статтею спосіб захисту – усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Водночас, позивач вказує, що доступ до квартири відповідача необхідний для усунення аварійної ситуації, внаслідок якої відбувається затоплення квартири позивача.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення: 1) для ліквідації аварій - цілодобово; 2) для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо - згідно з істотними умовами договору. Працівники виконавця/виробника повинні поважати права споживачів, перебувати (відвідувати) тільки в тих приміщеннях, де розташоване обладнання, перевірка, ремонт, огляд якого відбувається. У невідкладних випадках, пов'язаних з урятуванням життя людей та майна, може бути здійснене проникнення до житла та іншого володіння особи для проведення в них огляду та ліквідації аварій без отримання згоди споживача (несанкціонований доступ) у порядку, встановленому цією статтею. Якщо споживач відсутній і при цьому немає можливості встановити зв'язок з ним з метою його інформування про необхідність негайного прибуття до приміщення або він відмовляється допустити в займані ним приміщення представників виконавця/виробника і при цьому є об'єктивні підстави вважати, що аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг іншим споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, - доступ у приміщення відбувається без отримання згоди споживача (несанкціонований доступ). Представник виконавця/виробника попереджає споживача, який присутній, але відмовляється допустити до житла та іншого володіння, про здійснення несанкціонованого доступу. Під час здійснення несанкціонованого доступу і до повного завершення робіт, визначених частиною сьомою цієї статті, повинні бути присутні: представник виконавця/виробника, представник балансоутримувача/управителя, органів внутрішніх справ, аварійно-ремонтної бригади та споживач з будь-якого із суміжних приміщень. Під час несанкціонованого доступу на аварійно-ремонтну бригаду покладаються такі обов'язки: 1) забезпечення доступу в приміщення шляхом порушення конструктивної цілісності вхідних дверей або вікон у приміщенні після погодження своїх дій з іншими учасниками несанкціонованого доступу; 2) здійснення огляду місця аварії, неполадки, що унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг іншим споживачам; 3) проведення ремонтних та відновлювальних робіт; 4) термінове відновлення конструктивної цілісності вхідних дверей, вікон приміщення, що були пошкоджені під час несанкціонованого доступу, і проведення ремонтних та відновлювальних робіт, але не більше ніж протягом доби з часу проведення несанкціонованого доступу; 5) дотримання прав громадян, які проживають у цих приміщеннях, мінімізація негативних наслідків несанкціонованого доступу, зокрема щодо їх майна та обмеження доступу лише приміщеннями, необхідними для проведення робіт. Представник виконавця/виробника складає акти про проведення несанкціонованого доступу та про проведення ремонтних та відновлювальних робіт, які підписуються всіма учасниками несанкціонованого доступу. В актах обов'язково зазначаються: підстави для несанкціонованого доступу, відмітка про попередження споживача із зазначенням часу та осіб, які вели переговори із споживачем, у разі, якщо вони були проведені, причина та місце виникнення аварії, неполадки, перелік виконаних робіт, прізвище, ім'я, по батькові та посади учасників несанкціонованого доступу. Оригінали складених актів зберігаються у виконавця/виробника, іншим учасникам несанкціонованого доступу видаються копії, завірені печаткою виконавця. Представник виконавця/виробника опечатує відновлені двері, вікна власною печаткою та ставить підпис, час і дату опечатування.

Згідно з п. 7, 8 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець має право доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку.

Відповідно до п. 2.20 Розділу 2 «Архітектурно-планувальні рішення» державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених Наказом Держбуду України від 18.05.2005 року № 80, при розробленні об’ємно-планувальних рішень слід врахувати вимоги щодо забезпечення доступу персоналу до всіх елементів конструкцій та обладнання для їх періодичного огляду та обслуговування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки не позивач, а балансоутримувач будинку або суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору має право звернутися з подібними позовними вимогами до суду.

Крім того, суд не знаходить доказів на підтвердження факту умисного недопуску ОСОБА_3 фахівців для проведення огляду чи ремонтних робіт сантехприборів та мереж, позивачем не надано доказів про повідомлення та отримання відповідачкою приписів щодо надання доступу до її квартири для з’ясування та ліквідації причин залиття квартири №3.

Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов ОСОБА_2 безпідставний та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому судові витрати позивача покладаються на нього та поверненню йому не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ЖКП «Житло «Центр», про примусове входження до квартири – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя О.М.Томілін