Рішення № 75717957, 03.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2018

Справа № 910/6137/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»

про стягнення 32 748,14 грн.

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» про стягнення 32 748,14 грн., з яких: 25 212,23 грн. заборгованості з орендних платежів, 894,77 грн. заборгованості за наданими послугами балансоутримувача, 3 540,35 грн. пені, 616,52 грн. 3% річних, 2 421,64 грн. інфляційних, 62,63 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.06.2016 № 8/16 та договору № 8/16-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.06.2016.

Суд своєю ухвалою від 22.05.2018, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

07.06.2018 суд відкрив провадження у справі, постановив розгляди справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.06.2016 державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (орендодавець/балансоутримувач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8/16 (далі - Договір оренди).

Згідно з умовами Договору оренди, орендарю було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення (далі - майно), загальною площею 9 кв.м, (в тому числі частину даху площею 7 кв.м, для розміщення 7 антен та частину 15 техповерху площею 2 кв.м, для розміщення телекомунікаційного обладнання) в інженерному корпусі будівлі, що знаходиться за адресою: 03110, м. Київ, проспект В. Лобановського, 51, та перебуває на балансі державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва».

Згідно з п. 3.6. Договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30% до 70% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, орендар зобов’язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.11. Договору оренди, орендар зобов’язаний здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів, після підписання цього Договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витраті балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

01.06.2016 державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (орендодавець/балансоутримувач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (орендар) уклали договір № 8/16-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 8/16-п).

Відповідно до п. 1.1., п. 2.1. Договору № 8/16-п, балансоутримувач забезпечує обслуговування, утримання, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект В. Лобановського, 51, (надалі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар, беручи до уваги Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.06.2016 № 8/16, бере участь у загальних витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та відшкодовує йому витрати, пов’язані з утриманням орендного приміщення, та комунальні послуги (надалі - витрати).

Відповідно до п.2.2.3. Договору № 8/16-п, орендар зобов’язується протягом п’яти робочих днів після отримання рахунку вносити плату на рахунок балансоутримувача.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати за Договором оренди та послуг за Договором № 8/16-п.

Сторони підписали відповідні акти здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з підписаними позивачем та відповідачем актами звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача станом на 01.01.2018 складала 25 212,23 грн. за Договором оренди та 894,77 грн. за Договором № 8/16-п.

Після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач не сплатив 25 212,23 грн. за Договором оренди та 894,77 грн. за Договором № 8/16-п.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 25 212,23 грн. за Договором оренди та 894,77 грн. за Договором № 8/16-п належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.7. Договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з пунктом 2.2.4 Договору № 8/16-п, орендар зобов’язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. У випадку, якщо на дату оплати заборгованість становить загалом не менше ніж два місяця, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості відповідно до рахунків, виставлених балансоутримувачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 3 420,28 грн. пені, 594,84 грн. 3% річних, 2 331,85 грн. інфляційних за Договором оренди; 120,07 грн. пені, 62,63 грн. 7% штрафу, 21,68 грн. 3% річних, 89,79 грн. інфляційних за договором № 8/16-п.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (вул. Трьохсвятительська, 5/1, літ. А, м. Київ. 01001, код 30753866) на користь державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (проспект Червонозоряний, 51, м. Київ. 03680, код 38283024) 25 212,23 грн. заборгованості з орендних платежів, 894,77 грн. заборгованості за наданими послугами балансоутримувача, 3 540,35 грн. пені, 616,52 грн. 3% річних, 2 421,64 грн. інфляційних, 62,63 грн. 7% штрафу, 1 762,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С.А. Ковтун